Тарас Марусик
Київ, 1 березня 2005 - Минулої п’ятниці на прес-конференції секретар Ради національної безпеки та оборони Петро Порошенко зробив кілька заяв на тему майбутньої мовної політики держави, так як він це собі уявляє.
Як повідомляє УНІАН, новопризначений секретар РНБО сказав наступне:
“Ми координуватимемо зусилля органів влади для того, щоб зупинити процес закриття російських шкіл. Для того, щоб відновити групи у вищих навчальних закладах з російською мовою навчання... Ми дійсно займатимемося тим, щоб російськомовні громадяни України мали свій телевізійний канал, свої радіостанції, щоб був повністю забезпечений захист їхніх конституційних прав, для того, щоб не дати ані в 2006, ані в 2009, ані в подальших роках у черговий раз розіграти карту мови, як у 1994, 1999 і як спробували це зробити в 2004 році”.
Завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук Олександр Майборода каже, що, можливо, є деяка поспішність в низці реґіонів з переведенням шкіл у статус українських, тому що цьому процесові має передувати комплекс заходів: підручники, словники, методичні рекомендації, підготовка кваліфікованих учителів. Але це не означає, що не повинно бути наполегливої тенденції з боку держави.
Олександр Майборода
Держава повинна утверджувати мову національної більшості, як єдину мову спілкування. Із школами, в принципі, не така велика проблема зараз, більша проблема якраз ВУЗів.
Я не знаю, чи знайомий пан Порошенко, що в технічних ВУЗах, практично, не треба вводити російськомовні групи, там, мабуть, треба вводити україномовні групи. Тому що приїжджають в столицю вихідці з україномовних регіонів і не мають можливості слухати лекції з фізики, хімії, біології, математики, комп’ютерних програм, інформатики українською мовою.
Треба просто розібратися з реальним станом речей і знати цей реальний стан речей. Тому що є формальні показники, а є й реальне життя. За формальними показниками, якщо подивитися на всі накази, то у нас зараз ніби-то скрізь панує українська мова, а в реальному житті цього немає.
Тарас Марусик
Олександр Майборода вважає, що для того, щоб людина опанувала українською мовою, її треба поставити в такі умови. І це вчений знає з власного досвіду, оскільки виростав і вчився у Москві. “Якщо хтось хоче відчужитися від українства, - переконаний він, - нескладно знайти для цього тисячу підстав”.
Олександр Майборода
Якщо говорити про пресу, радіо та телебачення, то якоїсь такої українізації справжньої не відбулося, так що навряд чи потрібні якісь додаткові кроки.
Створенні російськомовних каналів - це буде початком нової тенденції, тенденції відчуження, пошуку причин для того, щоб не підтримувати українізацію.
Тарас Марусик
Доктор історичних наук Олександр Майборода переконаний і в тому, що загравання політиків з мовою, як це показали не одні парламентські і президентські вибори, нічого не давали. Ті політичні сили, які робили ставку на це, не набирали більше одного-півтора відсотка голосів виборців.
Про мовну ініціативу Петра Порошенка має свою думку і львівський мовознавець Ірина Фаріон.
Ірина Фаріон
Мене не здивували висловлювання секретаря РНБО, бо це банальна матеріалізація його світогляду, демонстрованого у ЗМІ під час виборчої кампанії. Однак це мало б важило, якби ця людина не обіймала посади, від якої залежатиме вироблення стратегічної політики України, в гуманітарному напрямі зокрема.
Заявлені тези Порошенка про російські групи у ВНЗ, відкриття чи не закриття російських шкіл, спеціальний канал для російсько мовців – це, на мою думку, по-перше, кризовий постколоніальний синдром, адже чільник РНБО розпочинає свою діяльність з надання пріоритетних прав меншині, яка у переважній більшості сповідує унтерську ідеологію і брутально зазіхає на права титульної нації. Отже, це дорога не європейської самодостатньої країни, а постколонії.
По-друге, очевидно, пан секретар не усвідомлює, що заседнечим духовним чинником нацбезпеки є, власне, єдина державна українська мова і її утвердження. Саме системне порушення мовного права українців є чи не найбільшою загрозою для суверенітету нашої країни.
По-третє, Катерина ІІ починала русифікацію України зі шкіл і академій, і її вчинки давно затаврувала історія. Тому запозичувати досвід у цієї українофобки – це політичне самогубство.
По-четверте, така політика Ради нацбезпеки стане головною небезпекою для України. А те, що головна небезпека для України – це її оросійщення, не сумнівається навіть імперсько відстала Росія.
Ми сподівались на нове вільне мислення, а отримали пострадянський сурогат з російським вектором, мерзенно.
Як повідомляє УНІАН, новопризначений секретар РНБО сказав наступне:
“Ми координуватимемо зусилля органів влади для того, щоб зупинити процес закриття російських шкіл. Для того, щоб відновити групи у вищих навчальних закладах з російською мовою навчання... Ми дійсно займатимемося тим, щоб російськомовні громадяни України мали свій телевізійний канал, свої радіостанції, щоб був повністю забезпечений захист їхніх конституційних прав, для того, щоб не дати ані в 2006, ані в 2009, ані в подальших роках у черговий раз розіграти карту мови, як у 1994, 1999 і як спробували це зробити в 2004 році”.
Завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук Олександр Майборода каже, що, можливо, є деяка поспішність в низці реґіонів з переведенням шкіл у статус українських, тому що цьому процесові має передувати комплекс заходів: підручники, словники, методичні рекомендації, підготовка кваліфікованих учителів. Але це не означає, що не повинно бути наполегливої тенденції з боку держави.
Олександр Майборода
Держава повинна утверджувати мову національної більшості, як єдину мову спілкування. Із школами, в принципі, не така велика проблема зараз, більша проблема якраз ВУЗів.
Я не знаю, чи знайомий пан Порошенко, що в технічних ВУЗах, практично, не треба вводити російськомовні групи, там, мабуть, треба вводити україномовні групи. Тому що приїжджають в столицю вихідці з україномовних регіонів і не мають можливості слухати лекції з фізики, хімії, біології, математики, комп’ютерних програм, інформатики українською мовою.
Треба просто розібратися з реальним станом речей і знати цей реальний стан речей. Тому що є формальні показники, а є й реальне життя. За формальними показниками, якщо подивитися на всі накази, то у нас зараз ніби-то скрізь панує українська мова, а в реальному житті цього немає.
Тарас Марусик
Олександр Майборода вважає, що для того, щоб людина опанувала українською мовою, її треба поставити в такі умови. І це вчений знає з власного досвіду, оскільки виростав і вчився у Москві. “Якщо хтось хоче відчужитися від українства, - переконаний він, - нескладно знайти для цього тисячу підстав”.
Олександр Майборода
Якщо говорити про пресу, радіо та телебачення, то якоїсь такої українізації справжньої не відбулося, так що навряд чи потрібні якісь додаткові кроки.
Створенні російськомовних каналів - це буде початком нової тенденції, тенденції відчуження, пошуку причин для того, щоб не підтримувати українізацію.
Тарас Марусик
Доктор історичних наук Олександр Майборода переконаний і в тому, що загравання політиків з мовою, як це показали не одні парламентські і президентські вибори, нічого не давали. Ті політичні сили, які робили ставку на це, не набирали більше одного-півтора відсотка голосів виборців.
Про мовну ініціативу Петра Порошенка має свою думку і львівський мовознавець Ірина Фаріон.
Ірина Фаріон
Мене не здивували висловлювання секретаря РНБО, бо це банальна матеріалізація його світогляду, демонстрованого у ЗМІ під час виборчої кампанії. Однак це мало б важило, якби ця людина не обіймала посади, від якої залежатиме вироблення стратегічної політики України, в гуманітарному напрямі зокрема.
Заявлені тези Порошенка про російські групи у ВНЗ, відкриття чи не закриття російських шкіл, спеціальний канал для російсько мовців – це, на мою думку, по-перше, кризовий постколоніальний синдром, адже чільник РНБО розпочинає свою діяльність з надання пріоритетних прав меншині, яка у переважній більшості сповідує унтерську ідеологію і брутально зазіхає на права титульної нації. Отже, це дорога не європейської самодостатньої країни, а постколонії.
По-друге, очевидно, пан секретар не усвідомлює, що заседнечим духовним чинником нацбезпеки є, власне, єдина державна українська мова і її утвердження. Саме системне порушення мовного права українців є чи не найбільшою загрозою для суверенітету нашої країни.
По-третє, Катерина ІІ починала русифікацію України зі шкіл і академій, і її вчинки давно затаврувала історія. Тому запозичувати досвід у цієї українофобки – це політичне самогубство.
По-четверте, така політика Ради нацбезпеки стане головною небезпекою для України. А те, що головна небезпека для України – це її оросійщення, не сумнівається навіть імперсько відстала Росія.
Ми сподівались на нове вільне мислення, а отримали пострадянський сурогат з російським вектором, мерзенно.