Марія Щур
Аудіозапис програми:
Київ, 20 лютого 2005
Чутки про реприватизацію, чи націоналізацію найбільших українських компаній, проданих, на думку нової влади, з порушеннями закону, цього тижня набули реальних обрисів. У четвер київський суд скасував власне рішення, згідно з яким компанію «Криворіжсталь» було продано законно. Таким чином, на думку оглядачів, створено конфронтаційну ситуацію з прихильниками старого режиму.
«Це рішення є першим, що визнає незаконним цю приватизацію», - сказала суддя Ірина Назарова, яку газета Washington Post називає близькою до прихильників президента Ющенка.
Далі більше. У середу прем’єр міністр України Юлія Тимошенко зробила сенсаційну заяву про те, що уряд разом з Генпрокуратурою збирається оскаржити у суді приватизацію майже 3 тисяч підприємств. Хоча днем раніше Президент Ющенко сказав, що це стосується близько 30 українських компаній.
У п’ятницю Президент Віктор Ющенко мусив спростувати заяву прем’єра Тимошенко. В інтерв’ю агентству “France Presse ” Ющенко наголосив: “Не буде перегляду приватизації 3тис. підприємств. Найімовірніше це стосуватиметься кількох десятків компаній , а їх список буде визначений один раз і остаточно”.
Після Криворіжсталі буде переглянуто приватизацію «Укррудпрому». Про такі наміри уряду вже попередив віце-прем’єр міністр Анатолій Кінах.
"Другим об''єктом (після "Криворіжсталі"), по якому може бути переглянута форма власності, є гігант вугільної промисловості - "Укррудпром", - сказав він.
Як відомо, "Укррудпром" був приватизований в 2004 "вроздріб" російською "Смарт-груп", групою "Приват" і структурами Рината Ахметова.
17-02-PORT-U
Те, що перегляд приватизації в Україні може зачепити і російські компанії, викликало занепокоєння в російському парламенті. Керівник комітету Державної Думи з питань власності Віктор Плескачевський вважає, що хоча Дума не має права втручатися у внутрішні справи іншої держави, потрібно подбати про російські інвестиції в Україні і при потребі, як він сказав, "вжити відповідні заходи." Нижня палата російського парламенту доручила трьом комітетам – з питань власності, у справах СНД і міжнародних справ – вивчити це питання.
Натомість лідер фракції "Родіна" у Державній Думі Дмитро Розгозін повністю підтримує перегляд підсумків приватизації в Україні. Про це він сказав у розмові з нашим кореспондентом у Москві Віталієм Портниковим. Говорить Дмитро Рогозін:
Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
стрічка---3:40
14-02-pav-U
Більш успішно минулого тижня розвивалися проекти українських підприємців у Польщі. У неділю речник мерії польського міста Лігниця розповів про домовленості із керівництвом українського Маріуполя щодо спільного завойовування російського ринку. А ще у п”ятницю у Варшаві було оголошено про створення спільного українсько-польського підприємства. Співзасновником цього підприємства з українського боку став Індустріальний Союз Донбасу.
Повідомляє Володимир Павлів.
Стрічка--3:02
Тим часом в самій Україні ще один скандал в уряді виник навколо проблеми реекспорту нафти. Уряд заборонив цей бізнес, у відповідь на що новопризначений міністр юстиції Роман Зварич подав у відставку. У чому ж суть проблеми? І яке відношення може мати до реекспорту нафти міністр юстиції? Тему продовжить наш київський кореспондент Сергій Кисельов.
Уряд України призупинив реекспорт нафти у зв''язку з можливим виникненням дисбалансу цієї сировини в країні. Про це повідомив міністр економіки Сергій Терьохін. На його думку, ціни б в Україні підскочили після того, як з її паливного балансу вилучили б 3 мільйони тонн нафти на реекспорт. Окрім того, у Києва могли б виникнути торговельні ускладнення з європейськими країнами, оскільки перепродаж нафти планувався за ціною значно нижчою, ніж у середньому на ринку. Тим більше, що, за словами пана Терьохіна, Україна не входить до списку країн-експортерів нафти.
Тим часом компанія "Оіл Транзит" звернулася з відкритим листом до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в якому стверджується: реекспорт російської нафти, яким фірма опікується, жодним чином – цитую – "не впливає на внутрішній ринок нафти і нафтопродуктів України". Як стало відомо, заступником гендиректора "Оіл Транзиту" є Світлана Зварич, дружина міністра юстиції Романа Зварича. А, отже, в декого з експертів склалося враження, що заявою про звільнення, яку він написав на знак протесту проти рішення уряду про заборону реекспорту нафти, міністр юстиції захищав не лише своє право не візувати сумнівні документи, але й відстоював бізнес своєї дружини.
Як пояснив в інтерв’ю для радіо "Свобода" нафтогазовий експерт, віце-президент фонду "Стратегія 1" Михайло Гончар, проблема реекспорту нафти полягає в тому, що сировина з Росії надходить в Україну з так званим нульовим податком на додану вартість. Тобто, без додаткових "накруток". Але при реекспорті її походження вже вважається українським. А тому держава змушена відшкодовувати ПДВ реекспортерам, які, за словами пана Гончара, непогано на цьому заробляють.
Михайло Гончар назвав рішення уряду "логічним і правильним." А те, що воно декому не сподобалося він пояснює так 044 "за цим кроком суб’єкти нафтового ринку побачили зовсім інші наміри чинного уряду. А саме: перебрати під власний контроль, під контроль тих структур, що наближені до нинішнього уряду цей дохідний вид діяльності. І це породило спротив. Звичайно. І, відповідно, певний такий демарш з боку міністра юстиції. Оскільки він, на мій погляд, розуміє, що, піддавшись один раз спокусі завізувати рішення, за яким реально стоять не благі наміри, а дещо інше, – він ризикує потім у подальшому неодноразово з цим стикатися і в інших сферах діяльності. 045 Отже, тут просто актуалізується це питання, про яке, власне, постійно говорили і лідери помаранчевої революції: про необхідність відділення бізнесу від політики. А в даному випадку ми бачимо спробу відділити бізнес від однієї політики і приєднати до іншої" – додав Михайло Гончар.
Інший експерт з питань нафти й газу, завідуючий редакцією економіки газети "Київські Відомості" Михайло Кухар не погоджується з тим, що рішення уряду про заборону реекспорту нафти було слушним, а, головне, логічним. За словами пана Кухара, Україна щороку імпортує з Росії 33–34 мільйони тонн нафти на рік. А для задоволення внутрішніх потреб України у нафтопродуктах вистачає приблизно 22 мільйонів тонн палива. Залишок, як правило, використовувався нафтопереробними заводами для виробництва світлих нафтопродуктів, які експортувалися до Східної та Центральної Європи. Що ж стосується реекспорту самої нафти, очищеної та збагаченої на українських НПЗ, то Михайла Кухар нагадав: "З цією проблемою колишній президент Леонід Кучма покінчив ще три роки тому. Коли він особисто заявив, що відслідковуватиме такі випадки і буде відбирати заводи у тих російських нафтових компаній, які використовують таку схему. 050 Ось саме це питання – чому саме зараз і чому саме з цього приводу, якого в економічній політиці не існує вже три роки, як я сказав – для мене і є малозрозумілим. Можливо, якась із фірм, котра згадувалася щодо скандалу з нібито відставкою міністра юстиції, і задумала, ніби, такий проект. Хтось, ніби-то, хотів у цьому проекті її зупинити, і тому стимулював прийняття подібної постанови – можливо,.." – припустив Михайло Кухар.
Сергій Кисельов. Для радіо "Свобода". Київ.
Прага, 17 лютого - Помаранчева революція по-новому представила Україну в світі, а для декого взагалі відкрила нову державу. Подивитися на неї зблизька тепер планують десятки тисяч туристів, яких навіть зараз не відлякує від приїду сніжна українська зима. Щоби більше розповісти про туристичні можливості України, організатори щорічного туристичного ярмарку Holiday World запросили «відому незнайомку» стати партнерською країною на цьогорічному ярмарку в Празі. З його відкриття щойно повернулася Марія Щур.
У туристичному бізнесі Україна робить лише перші кроки. І хто знає, як довго б вона пасла задніх у цій галузі, якби не події Помаранчевої революції, говорить голова української делегації на Празькому туристичному ярмарку Валерій Цибух: «Помаранчева революція сприяла тому, що люди могли дізнатись, що є така країна. Раніше її знали по Чорнобилю, чи касетним скандалам, а тепер всі знають, що є і інша Україна. Фахівці підрахували, що ми зекономили близько мільярда доларів на рекламі України у зв’язку з помаранчевою революцією».
Результати цієї реклами вже відчули на собі українські туроператори. Ігор Хмарський, голова правління Діалог-ґруп, однієї з найбільших українських туристичних фірм, представлених у Празі говорить, що західні туристи не боялися їхати до України навіть під час революції, та й зараз потік туристів не спадає: «З листопада минулого року інтерес до України підвищився у громадян таких країн, як Німеччина, Італія, Швейцарія. Кількість туристів з цих країн збільшилась у чотири-п’ять разів».
Більше до України стало їздити і чехів, говорить співробітниця чеської туристичної фірми 1BigEurope.com Катерина Камалетдінова: «Ми помітили, що останнім часом різко зросла кількість заявок. Якщо раніше ми робили замовлення своїм партнерам в Україну на одне-два місця за місяць, то тепер йдеться про одне-два замовлення на день». За словами Катерини Камалетнінової, стримують розвитку туристичної галузі в Україні візи та пострадянська інфраструктура: «Головною проблемою є те, що Україна не є в Європейському Союзі. Для туристів потрібно виробити собі візу. Цим треба займатися, це триває якийсь час, коштує додатково, тому я думаю, що багатьох людей це відохочує їхати до України. Вони думають: краще я поїду туди, не потрібні візи. А друга проблема – це рівень туристичної інфраструктури. Люди в Європі звикли до певного комфорту в готелі та обслуговування. В багатьох готелях рівень ще дуже пострадянський. Інколи там просто комунізм. Але більшість готелів пристосовується до нових умов. Вони вже навчилися ставитися до клієнтів як до клієнтів, а не як до людей, які їм набридають».
Проблеми з візами для європейців та громадян інших розвинутих країн нова українська влада пообіцяла вирішити вже найближчим часом. А от що робити з пострадянським сервісом ще неясно. Навіть на виставці деякі пані, що представляли офіційний український туризм, дивилися крізь відвідувачів, не виказуючи жодних емоцій. Привітними натомість були український гончар та писанкарка, які радо навчали численних зівак своєму мистецтву. Щоправда і вони втратили аудиторію, коли поруч загримів гімн туристичної галузі, який був так несхожий на нові революційні ритми.
15-02-mosk-U
Туристів Україна запрошує не лише з Європи. Незадовго до празької завершилася міжнародна туристична країн Середземномор’я у Тель-Авіві, в якій взяла участь численна українська делегація. Деталі знає наш єрусалимський кореспондент Вольф Москович.
стрічка----3:09
Помаранчева революція, здається, відучила людей мовчати. Цього тижня в Україні мала відбутися протестна акція таксистів, які невдоволені підвищенням з січня податкового навантаження, а також обов’язковим страхуванням своїх транспортних засобів. Подібні нововведення, на думку таксистів, зробили неможливим їхнє існування як приватних підприємців.
Але голос таксистів був почутий, і акція протесту відкладена. Хоча це зняло лише частину проблем, над подоланням яких вже який рік працюють таксисти. Докладніше про них – в рубриці “Власна справа” розповідає І.Біла.
ТЕКСТ: Зміна керівництва Міністерства транспорту та зв’язку України вселила оптимізм в помисли таксистів, позаяк їхні проблеми взявся вирішити сам глава транспортного відомства пан Червоненко. Щоправда, після того, як таксисти повідомили про свій намір провести акції громадської непокори.
Деякі проблеми мають давній шлейф, який таксисти намагалися вирішити ще з посадовцями колишнього складу міністерства. Була створена робоча група... але розпочалися президентські вибори і вузькопрофільні інтереси таксистів відійшли на другий план у порівнянні з проблемами загальнодержавними.
Найпершою проблемою, яку прагнуть вирішити таксисти – це зробити диференційований підхід до таксистів-підприємців, і тих, які працюють за наймом. Докладніше про особливості праці розповість один з перших приватних таксистів м.Вінниці Василь Попик: Таксі-1 0:59
На сьогодні в Україні працюють близько 100 тисяч приватних автомобілів таксі, що забезпечує роботою не менш ніж 200 тисяч осіб. У порівнянні з таксистами, що працюють за наймом –підприємців понад 90%. Сьогодні вже важко уявити ситуацію кількарічної давнини, коли важко було переконати водіїв реєструватися приватними підприємцями. Згадує Василь Попик: Таксі-2 0:57
Але поява підприємців-таксистів, котрі працювали за меншими тарифами і могли оперативніше виконувати замовлення клієнтів, не викликала захоплення у власників акцій таксопарків, які на той час впевнено контролювали цей сегмент ринку. Продовжує Василь Попик: Таксі-3 0: 37
Таксистам вдалося довести своє право на роботу у суді. Ця перемога і усвідомлення необхідності захисту своїх прав надихнула на створення Профспілки таксистів України, яку вже не один рік очолює Василь Попик.
У кількох наших передачах ми розповідали про старшинські родини Гетьманщини, які одночасно були землевласниками і підприємцями. Серед таких родин – і представники роду Кандибів та їхні численні нащадки. Про козацьких сотників та полковників, поміщиків, промисловців, поетів і політиків Кандибів розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Розгалужений литовсько-український шляхетський рід Кандибів відомий на Правобережній Україні від ХVI століття. 1676 року корсунський полковник Федір Кандиба перейшов на Лівобережжя і згодом став обозним Ніжинського полку, діставши там за службу слободу Кандибівка та село Курилівка.
Син Федора Кандиби Андроник (або Андрій) був конотопським сотником і 1702 року отримав від гетьмана Івана Мазепи землі на берегах ріки Сейм на території Ніжинського полку. Через 2 роки Іван Мазепа надав Андрієві Кандибі та знатним військовим товаришам Юрієві Харевичу і Григорію Костенецькому за 4 тисячі золотих (цитата) «в орендне завідування» горілчані, тютюнові та дьогтьові промисли у Конотопі. 1708 року Андрій Кандиба теж став корсунським полковником і пізніше підтримав повстання гетьмана Мазепи. Після Полтавської битви він потрапив у московський полон і був засланий до Сибіру на 6 років.
Син Андрія Данило служив бунчуковим товаришем і володів маєтками із чотирма сотнями кріпаків. 1755 року він своїм коштом звів у Конотопі церкву святої Варвари. Син Данила Кандиби Андрій став хорунжим Ніжинського полку, йому належали кілька хуторів та села Курилівка, Старе і Кандибівка, в яких мешкав 1731 кріпак.
Наступні ґенерації роду Кандибів так само володіли значними земельними маєтностями і підприємствами на Лівобережжі. Приміром, у середині ХІХ століття у маєтках поміщика Кандиби у містечку Карлівці і в селі Максимівці у Костянтиноградському повіті на Полтавщині працювали 2 шкіряні заводи та 2 суконні фабрики.
Натомість крупний землевласник і почесний мировий суддя Конотопського повіту на Сумщині Сергій Кандиба 1889 року заснував там цукровий завод з основним капіталом у 400 тисяч рублів. На початку ХХ століття підприємець придбав у Києві на Липках, на розі вулиці Шовковичної та Липського провулку садибу із двоповерховим особняком на 17 кімнат. Конфіскований більшовиками, особняк був 1939 року надбудований і досі прикрашає Липки.
Прямим нащадком корсунського полковника Федора Кандиби був поет Олександр Олесь. Його син Олег, більше відомий під псевдонімом Ольжич, був археологом, поетом та одним із лідерів мельниківського крила Організації Українських Націоналістів. А дисидент Іван Кандиба став співзасновником Української робітничо-селянської спілки та Української Гельсінкської Групи.
Київ, 20 лютого 2005
Чутки про реприватизацію, чи націоналізацію найбільших українських компаній, проданих, на думку нової влади, з порушеннями закону, цього тижня набули реальних обрисів. У четвер київський суд скасував власне рішення, згідно з яким компанію «Криворіжсталь» було продано законно. Таким чином, на думку оглядачів, створено конфронтаційну ситуацію з прихильниками старого режиму.
«Це рішення є першим, що визнає незаконним цю приватизацію», - сказала суддя Ірина Назарова, яку газета Washington Post називає близькою до прихильників президента Ющенка.
Далі більше. У середу прем’єр міністр України Юлія Тимошенко зробила сенсаційну заяву про те, що уряд разом з Генпрокуратурою збирається оскаржити у суді приватизацію майже 3 тисяч підприємств. Хоча днем раніше Президент Ющенко сказав, що це стосується близько 30 українських компаній.
У п’ятницю Президент Віктор Ющенко мусив спростувати заяву прем’єра Тимошенко. В інтерв’ю агентству “France Presse ” Ющенко наголосив: “Не буде перегляду приватизації 3тис. підприємств. Найімовірніше це стосуватиметься кількох десятків компаній , а їх список буде визначений один раз і остаточно”.
Після Криворіжсталі буде переглянуто приватизацію «Укррудпрому». Про такі наміри уряду вже попередив віце-прем’єр міністр Анатолій Кінах.
"Другим об''єктом (після "Криворіжсталі"), по якому може бути переглянута форма власності, є гігант вугільної промисловості - "Укррудпром", - сказав він.
Як відомо, "Укррудпром" був приватизований в 2004 "вроздріб" російською "Смарт-груп", групою "Приват" і структурами Рината Ахметова.
17-02-PORT-U
Те, що перегляд приватизації в Україні може зачепити і російські компанії, викликало занепокоєння в російському парламенті. Керівник комітету Державної Думи з питань власності Віктор Плескачевський вважає, що хоча Дума не має права втручатися у внутрішні справи іншої держави, потрібно подбати про російські інвестиції в Україні і при потребі, як він сказав, "вжити відповідні заходи." Нижня палата російського парламенту доручила трьом комітетам – з питань власності, у справах СНД і міжнародних справ – вивчити це питання.
Натомість лідер фракції "Родіна" у Державній Думі Дмитро Розгозін повністю підтримує перегляд підсумків приватизації в Україні. Про це він сказав у розмові з нашим кореспондентом у Москві Віталієм Портниковим. Говорить Дмитро Рогозін:
Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
стрічка---3:40
14-02-pav-U
Більш успішно минулого тижня розвивалися проекти українських підприємців у Польщі. У неділю речник мерії польського міста Лігниця розповів про домовленості із керівництвом українського Маріуполя щодо спільного завойовування російського ринку. А ще у п”ятницю у Варшаві було оголошено про створення спільного українсько-польського підприємства. Співзасновником цього підприємства з українського боку став Індустріальний Союз Донбасу.
Повідомляє Володимир Павлів.
Стрічка--3:02
Тим часом в самій Україні ще один скандал в уряді виник навколо проблеми реекспорту нафти. Уряд заборонив цей бізнес, у відповідь на що новопризначений міністр юстиції Роман Зварич подав у відставку. У чому ж суть проблеми? І яке відношення може мати до реекспорту нафти міністр юстиції? Тему продовжить наш київський кореспондент Сергій Кисельов.
Уряд України призупинив реекспорт нафти у зв''язку з можливим виникненням дисбалансу цієї сировини в країні. Про це повідомив міністр економіки Сергій Терьохін. На його думку, ціни б в Україні підскочили після того, як з її паливного балансу вилучили б 3 мільйони тонн нафти на реекспорт. Окрім того, у Києва могли б виникнути торговельні ускладнення з європейськими країнами, оскільки перепродаж нафти планувався за ціною значно нижчою, ніж у середньому на ринку. Тим більше, що, за словами пана Терьохіна, Україна не входить до списку країн-експортерів нафти.
Тим часом компанія "Оіл Транзит" звернулася з відкритим листом до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в якому стверджується: реекспорт російської нафти, яким фірма опікується, жодним чином – цитую – "не впливає на внутрішній ринок нафти і нафтопродуктів України". Як стало відомо, заступником гендиректора "Оіл Транзиту" є Світлана Зварич, дружина міністра юстиції Романа Зварича. А, отже, в декого з експертів склалося враження, що заявою про звільнення, яку він написав на знак протесту проти рішення уряду про заборону реекспорту нафти, міністр юстиції захищав не лише своє право не візувати сумнівні документи, але й відстоював бізнес своєї дружини.
Як пояснив в інтерв’ю для радіо "Свобода" нафтогазовий експерт, віце-президент фонду "Стратегія 1" Михайло Гончар, проблема реекспорту нафти полягає в тому, що сировина з Росії надходить в Україну з так званим нульовим податком на додану вартість. Тобто, без додаткових "накруток". Але при реекспорті її походження вже вважається українським. А тому держава змушена відшкодовувати ПДВ реекспортерам, які, за словами пана Гончара, непогано на цьому заробляють.
Михайло Гончар назвав рішення уряду "логічним і правильним." А те, що воно декому не сподобалося він пояснює так 044 "за цим кроком суб’єкти нафтового ринку побачили зовсім інші наміри чинного уряду. А саме: перебрати під власний контроль, під контроль тих структур, що наближені до нинішнього уряду цей дохідний вид діяльності. І це породило спротив. Звичайно. І, відповідно, певний такий демарш з боку міністра юстиції. Оскільки він, на мій погляд, розуміє, що, піддавшись один раз спокусі завізувати рішення, за яким реально стоять не благі наміри, а дещо інше, – він ризикує потім у подальшому неодноразово з цим стикатися і в інших сферах діяльності. 045 Отже, тут просто актуалізується це питання, про яке, власне, постійно говорили і лідери помаранчевої революції: про необхідність відділення бізнесу від політики. А в даному випадку ми бачимо спробу відділити бізнес від однієї політики і приєднати до іншої" – додав Михайло Гончар.
Інший експерт з питань нафти й газу, завідуючий редакцією економіки газети "Київські Відомості" Михайло Кухар не погоджується з тим, що рішення уряду про заборону реекспорту нафти було слушним, а, головне, логічним. За словами пана Кухара, Україна щороку імпортує з Росії 33–34 мільйони тонн нафти на рік. А для задоволення внутрішніх потреб України у нафтопродуктах вистачає приблизно 22 мільйонів тонн палива. Залишок, як правило, використовувався нафтопереробними заводами для виробництва світлих нафтопродуктів, які експортувалися до Східної та Центральної Європи. Що ж стосується реекспорту самої нафти, очищеної та збагаченої на українських НПЗ, то Михайла Кухар нагадав: "З цією проблемою колишній президент Леонід Кучма покінчив ще три роки тому. Коли він особисто заявив, що відслідковуватиме такі випадки і буде відбирати заводи у тих російських нафтових компаній, які використовують таку схему. 050 Ось саме це питання – чому саме зараз і чому саме з цього приводу, якого в економічній політиці не існує вже три роки, як я сказав – для мене і є малозрозумілим. Можливо, якась із фірм, котра згадувалася щодо скандалу з нібито відставкою міністра юстиції, і задумала, ніби, такий проект. Хтось, ніби-то, хотів у цьому проекті її зупинити, і тому стимулював прийняття подібної постанови – можливо,.." – припустив Михайло Кухар.
Сергій Кисельов. Для радіо "Свобода". Київ.
Прага, 17 лютого - Помаранчева революція по-новому представила Україну в світі, а для декого взагалі відкрила нову державу. Подивитися на неї зблизька тепер планують десятки тисяч туристів, яких навіть зараз не відлякує від приїду сніжна українська зима. Щоби більше розповісти про туристичні можливості України, організатори щорічного туристичного ярмарку Holiday World запросили «відому незнайомку» стати партнерською країною на цьогорічному ярмарку в Празі. З його відкриття щойно повернулася Марія Щур.
У туристичному бізнесі Україна робить лише перші кроки. І хто знає, як довго б вона пасла задніх у цій галузі, якби не події Помаранчевої революції, говорить голова української делегації на Празькому туристичному ярмарку Валерій Цибух: «Помаранчева революція сприяла тому, що люди могли дізнатись, що є така країна. Раніше її знали по Чорнобилю, чи касетним скандалам, а тепер всі знають, що є і інша Україна. Фахівці підрахували, що ми зекономили близько мільярда доларів на рекламі України у зв’язку з помаранчевою революцією».
Результати цієї реклами вже відчули на собі українські туроператори. Ігор Хмарський, голова правління Діалог-ґруп, однієї з найбільших українських туристичних фірм, представлених у Празі говорить, що західні туристи не боялися їхати до України навіть під час революції, та й зараз потік туристів не спадає: «З листопада минулого року інтерес до України підвищився у громадян таких країн, як Німеччина, Італія, Швейцарія. Кількість туристів з цих країн збільшилась у чотири-п’ять разів».
Більше до України стало їздити і чехів, говорить співробітниця чеської туристичної фірми 1BigEurope.com Катерина Камалетдінова: «Ми помітили, що останнім часом різко зросла кількість заявок. Якщо раніше ми робили замовлення своїм партнерам в Україну на одне-два місця за місяць, то тепер йдеться про одне-два замовлення на день». За словами Катерини Камалетнінової, стримують розвитку туристичної галузі в Україні візи та пострадянська інфраструктура: «Головною проблемою є те, що Україна не є в Європейському Союзі. Для туристів потрібно виробити собі візу. Цим треба займатися, це триває якийсь час, коштує додатково, тому я думаю, що багатьох людей це відохочує їхати до України. Вони думають: краще я поїду туди, не потрібні візи. А друга проблема – це рівень туристичної інфраструктури. Люди в Європі звикли до певного комфорту в готелі та обслуговування. В багатьох готелях рівень ще дуже пострадянський. Інколи там просто комунізм. Але більшість готелів пристосовується до нових умов. Вони вже навчилися ставитися до клієнтів як до клієнтів, а не як до людей, які їм набридають».
Проблеми з візами для європейців та громадян інших розвинутих країн нова українська влада пообіцяла вирішити вже найближчим часом. А от що робити з пострадянським сервісом ще неясно. Навіть на виставці деякі пані, що представляли офіційний український туризм, дивилися крізь відвідувачів, не виказуючи жодних емоцій. Привітними натомість були український гончар та писанкарка, які радо навчали численних зівак своєму мистецтву. Щоправда і вони втратили аудиторію, коли поруч загримів гімн туристичної галузі, який був так несхожий на нові революційні ритми.
15-02-mosk-U
Туристів Україна запрошує не лише з Європи. Незадовго до празької завершилася міжнародна туристична країн Середземномор’я у Тель-Авіві, в якій взяла участь численна українська делегація. Деталі знає наш єрусалимський кореспондент Вольф Москович.
стрічка----3:09
Помаранчева революція, здається, відучила людей мовчати. Цього тижня в Україні мала відбутися протестна акція таксистів, які невдоволені підвищенням з січня податкового навантаження, а також обов’язковим страхуванням своїх транспортних засобів. Подібні нововведення, на думку таксистів, зробили неможливим їхнє існування як приватних підприємців.
Але голос таксистів був почутий, і акція протесту відкладена. Хоча це зняло лише частину проблем, над подоланням яких вже який рік працюють таксисти. Докладніше про них – в рубриці “Власна справа” розповідає І.Біла.
ТЕКСТ: Зміна керівництва Міністерства транспорту та зв’язку України вселила оптимізм в помисли таксистів, позаяк їхні проблеми взявся вирішити сам глава транспортного відомства пан Червоненко. Щоправда, після того, як таксисти повідомили про свій намір провести акції громадської непокори.
Деякі проблеми мають давній шлейф, який таксисти намагалися вирішити ще з посадовцями колишнього складу міністерства. Була створена робоча група... але розпочалися президентські вибори і вузькопрофільні інтереси таксистів відійшли на другий план у порівнянні з проблемами загальнодержавними.
Найпершою проблемою, яку прагнуть вирішити таксисти – це зробити диференційований підхід до таксистів-підприємців, і тих, які працюють за наймом. Докладніше про особливості праці розповість один з перших приватних таксистів м.Вінниці Василь Попик: Таксі-1 0:59
На сьогодні в Україні працюють близько 100 тисяч приватних автомобілів таксі, що забезпечує роботою не менш ніж 200 тисяч осіб. У порівнянні з таксистами, що працюють за наймом –підприємців понад 90%. Сьогодні вже важко уявити ситуацію кількарічної давнини, коли важко було переконати водіїв реєструватися приватними підприємцями. Згадує Василь Попик: Таксі-2 0:57
Але поява підприємців-таксистів, котрі працювали за меншими тарифами і могли оперативніше виконувати замовлення клієнтів, не викликала захоплення у власників акцій таксопарків, які на той час впевнено контролювали цей сегмент ринку. Продовжує Василь Попик: Таксі-3 0: 37
Таксистам вдалося довести своє право на роботу у суді. Ця перемога і усвідомлення необхідності захисту своїх прав надихнула на створення Профспілки таксистів України, яку вже не один рік очолює Василь Попик.
У кількох наших передачах ми розповідали про старшинські родини Гетьманщини, які одночасно були землевласниками і підприємцями. Серед таких родин – і представники роду Кандибів та їхні численні нащадки. Про козацьких сотників та полковників, поміщиків, промисловців, поетів і політиків Кандибів розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Розгалужений литовсько-український шляхетський рід Кандибів відомий на Правобережній Україні від ХVI століття. 1676 року корсунський полковник Федір Кандиба перейшов на Лівобережжя і згодом став обозним Ніжинського полку, діставши там за службу слободу Кандибівка та село Курилівка.
Син Федора Кандиби Андроник (або Андрій) був конотопським сотником і 1702 року отримав від гетьмана Івана Мазепи землі на берегах ріки Сейм на території Ніжинського полку. Через 2 роки Іван Мазепа надав Андрієві Кандибі та знатним військовим товаришам Юрієві Харевичу і Григорію Костенецькому за 4 тисячі золотих (цитата) «в орендне завідування» горілчані, тютюнові та дьогтьові промисли у Конотопі. 1708 року Андрій Кандиба теж став корсунським полковником і пізніше підтримав повстання гетьмана Мазепи. Після Полтавської битви він потрапив у московський полон і був засланий до Сибіру на 6 років.
Син Андрія Данило служив бунчуковим товаришем і володів маєтками із чотирма сотнями кріпаків. 1755 року він своїм коштом звів у Конотопі церкву святої Варвари. Син Данила Кандиби Андрій став хорунжим Ніжинського полку, йому належали кілька хуторів та села Курилівка, Старе і Кандибівка, в яких мешкав 1731 кріпак.
Наступні ґенерації роду Кандибів так само володіли значними земельними маєтностями і підприємствами на Лівобережжі. Приміром, у середині ХІХ століття у маєтках поміщика Кандиби у містечку Карлівці і в селі Максимівці у Костянтиноградському повіті на Полтавщині працювали 2 шкіряні заводи та 2 суконні фабрики.
Натомість крупний землевласник і почесний мировий суддя Конотопського повіту на Сумщині Сергій Кандиба 1889 року заснував там цукровий завод з основним капіталом у 400 тисяч рублів. На початку ХХ століття підприємець придбав у Києві на Липках, на розі вулиці Шовковичної та Липського провулку садибу із двоповерховим особняком на 17 кімнат. Конфіскований більшовиками, особняк був 1939 року надбудований і досі прикрашає Липки.
Прямим нащадком корсунського полковника Федора Кандиби був поет Олександр Олесь. Його син Олег, більше відомий під псевдонімом Ольжич, був археологом, поетом та одним із лідерів мельниківського крила Організації Українських Націоналістів. А дисидент Іван Кандиба став співзасновником Української робітничо-селянської спілки та Української Гельсінкської Групи.