Василь Плоскіна
Угорщина, 5 січня 2005 – Угорщина отримала підтримку восьми країн Євросоюзу щодо намагань захистити торгову марку знаменитого вина сорту “Токайське”. Угорські офіційні представники намагаються переконати своїх торгових партнерів у світі й передусім на теренах Євросоюзу, що токайські вина виробляються виключно в Угорщині, а всі інші сорти вин зі схожими якостями вважатимуться підробкою.
Угорщина подібно до Франції, Італії та Греції останнім часом докладає чималих зусиль на світовому ринку вин щодо того, аби захистити торгову марку вина сорту “Токайське”. І це зрозуміло, адже зараз відомо майже кожному, що, наприклад, шампанське і коньяк походять з Франції, метаксу виробляють греки, портвейн португальці і так далі. У вівторок на засіданні аграрних міністрів Європейського Союзу Угорщина отримала неочікувану підтримку восьми країн, членів ЄС, у тому, щоб токайські вина за жодних умов не вироблялися в Австралії. З цим, до речі, погодилися й австралійські представники, чого не можна однозначно сказати про позицію окремих виноробів зі Словаччини та деяких інших країн Центральної Європи.
Справа в тому, що токайські вина завоювали популярність серед споживачів ще в середні віки. Навіть відомий з угорського та українського казкового фольклору король Матяш або Матіуш, якого в народі нарекли Справедливим, уживав це вино зі своїми придворними. Й оскільки реальний Матяш Корвін з династії Гуняді вів часті війни з сусідами, підкоривши на деякий час Австрію, Чехію, Словаччину та деякі сербсько-хорватські землі, він та його придворні поширювали в тих краях і культуру споживання токайських вин. Втім, знавці стверджують, що це вино існувало набагато давніше буцімто ще за римських часів, коли латиняни підкорили собі Панонію (територію сучасної Угорщини). Та як би там, зрештою, не було, факт залишається фактом: навіть сьогодні різновиди “Токайського” користуються великим попитом в деяких європейських державах, наприклад, його уподобала англійська королева Єлизавета ІІ та інші августійші особи її родини. “Токайське” цілими партіями в бочках замовляв собі російський цар Петро І та його вінценосні наступниці й наступники. Що цікаво, вони споряджали до міста Токаю (це на північному сході Угорщини) цілі так звані винні місії, адже вино не можна одразу транспортувати. Йому, так би мовити, давали трохи спочивати у дорозі, щоб напій королів та аристократів не втрачав свої цінні властивості. Втім, любили його не тільки монархи, але й філософи-мандрівники та поети. Певно, ви вже здогадалися, про кого йде мова. Дійсно, у ХVIII ст. в Токаї 5 літ жив Григорій Сковорода. Він знаходився у складі однієї з урядових комісій Російської імперії з закупівлі вин. Про це, щоправда, мало пишуть, але ентузіасти Товариства української культури в Угорщині та аналогічної організації угорців Закарпаття навіть встановили Сковороді меморіальну дошку в Токаї.
Але повернуся до реалій сьогоднішнього дня. Угорські виробники прагнуть всіляко захистити популярну торгову марку, або як ще кажуть зараз бренд “Токайського” на світовому ринку. Адже на неї зазіхають навіть у сусідній Словаччині. Євросоюз наразі не заперечує, щоб Угорщина вжила відповідні заходи щодо захисту торгової марки. Отже, вважається, що токайські сорти білого вина “Асу”, “Фурмінту” чи “Мускатного” такими залишаться і надалі, якщо їх, наприклад, захоче придбати за кордоном німецький, шведський або український споживач.
Угорщина подібно до Франції, Італії та Греції останнім часом докладає чималих зусиль на світовому ринку вин щодо того, аби захистити торгову марку вина сорту “Токайське”. І це зрозуміло, адже зараз відомо майже кожному, що, наприклад, шампанське і коньяк походять з Франції, метаксу виробляють греки, портвейн португальці і так далі. У вівторок на засіданні аграрних міністрів Європейського Союзу Угорщина отримала неочікувану підтримку восьми країн, членів ЄС, у тому, щоб токайські вина за жодних умов не вироблялися в Австралії. З цим, до речі, погодилися й австралійські представники, чого не можна однозначно сказати про позицію окремих виноробів зі Словаччини та деяких інших країн Центральної Європи.
Справа в тому, що токайські вина завоювали популярність серед споживачів ще в середні віки. Навіть відомий з угорського та українського казкового фольклору король Матяш або Матіуш, якого в народі нарекли Справедливим, уживав це вино зі своїми придворними. Й оскільки реальний Матяш Корвін з династії Гуняді вів часті війни з сусідами, підкоривши на деякий час Австрію, Чехію, Словаччину та деякі сербсько-хорватські землі, він та його придворні поширювали в тих краях і культуру споживання токайських вин. Втім, знавці стверджують, що це вино існувало набагато давніше буцімто ще за римських часів, коли латиняни підкорили собі Панонію (територію сучасної Угорщини). Та як би там, зрештою, не було, факт залишається фактом: навіть сьогодні різновиди “Токайського” користуються великим попитом в деяких європейських державах, наприклад, його уподобала англійська королева Єлизавета ІІ та інші августійші особи її родини. “Токайське” цілими партіями в бочках замовляв собі російський цар Петро І та його вінценосні наступниці й наступники. Що цікаво, вони споряджали до міста Токаю (це на північному сході Угорщини) цілі так звані винні місії, адже вино не можна одразу транспортувати. Йому, так би мовити, давали трохи спочивати у дорозі, щоб напій королів та аристократів не втрачав свої цінні властивості. Втім, любили його не тільки монархи, але й філософи-мандрівники та поети. Певно, ви вже здогадалися, про кого йде мова. Дійсно, у ХVIII ст. в Токаї 5 літ жив Григорій Сковорода. Він знаходився у складі однієї з урядових комісій Російської імперії з закупівлі вин. Про це, щоправда, мало пишуть, але ентузіасти Товариства української культури в Угорщині та аналогічної організації угорців Закарпаття навіть встановили Сковороді меморіальну дошку в Токаї.
Але повернуся до реалій сьогоднішнього дня. Угорські виробники прагнуть всіляко захистити популярну торгову марку, або як ще кажуть зараз бренд “Токайського” на світовому ринку. Адже на неї зазіхають навіть у сусідній Словаччині. Євросоюз наразі не заперечує, щоб Угорщина вжила відповідні заходи щодо захисту торгової марки. Отже, вважається, що токайські сорти білого вина “Асу”, “Фурмінту” чи “Мускатного” такими залишаться і надалі, якщо їх, наприклад, захоче придбати за кордоном німецький, шведський або український споживач.