Ірина Біла
Прага, 17 листопада 2004 - Присутність на політичному Олімпі України людей, котрі володіють величезними статками - від промислових об’єктів до ЗМІ - і здебільшого лобіюють лише власні економічні інтереси, призводить до певного дисбалансу в державі.
Наскільки мають бути пов’язані політики з економічною чи господарською діяльністю? Чи існують в Україні нині недержавні заклади, де фахово вивчають політичну аналітику? Які особливості українських виборчих політтехнологій?
Все це намагалася з’ясувати ведуча рубрики “Соціум” Ірина Біла у директора програм Школи політичної аналітики при Києво-Могилянській Академії Ростислава Павленка.
Ірина Біла
На початку розмови хотілося б почути кілька слів про Школу політичної аналітики.
Ростислав Павленко
Школа політичної аналітики виникла на початку 2002-го року за ініціативи студентів-старшокурсників і викладачів кафедри політології Києво-Могилянської Академії.
Її роль була, скажімо, об’єднати зусилля і викладачів, і студентів, що вже пробують себе в професійній діяльності, для того, щоб створити аналітичну організацію, яка б могла відстежувати події в країні, стежити за основними фінансово-промисловими групами і тим, як вони впливають на політику, проводити політекономічний аналіз, особливо в галузі енергетики.
Ірина Біла
Політика та економіка - наскільки вони пов’язані?
Ростислав Павленко
В будь-якій країні ці речі дуже пов’язані. Бізнес зацікавлений у прийнятті певних рішень, а політика дає способи ухвалення цих рішень.
Але вся різниця між демократичними країнами і недемократичними якраз і полягає в тому, наскільки існує суспільний контроль за цими процесами, і наскільки сама система прийняття рішень допускає різні точки зору і взаємний контроль різних політичних сил і тих економічних кіл, які стоять за політичними силами на прийняття рішень, щоб вони приймалися не на користь якихось певних кланів.
Ірина Біла
Тобто, ситуація, коли провідні політики є найбільшими власниками, не є нормальною?
Ростислав Павленко
Це не є зовсім нормально. Навіть у сучасній політологічній літературі вже є пропозиції перейти від усталеного терміну “фінансово-промислові групи” до поняття “фінансово-політичні групи” або “бізнес-адміністративні”. Вони відрізняються від суто бізнесових тим, що безпосередньо втручаються в політику, мають посади або у виконавчій владі, або в парламенті.
Більше того, вони втручаються не стільки в політику, скільки в прийняття виконавчих рішень, тому і йдеться про бізнес-адміністративні групи, і використовують своє службове становище не для того, щоб виконувати закони, а для того, щоб приймати вигідні лише для себе чи свого клану рішення.
Українське суспільство вигідно відрізняється від більшості країн СНД тим, що тут сформувалася достатньо впливова і послідовна опозиція. Як бачимо, воно зараз триває між першим туром змагання між основними кандидатами: один із них представляє владу, інший опозицію. Ірина Біла
Зараз дуже вживане слово “політтехнології”. Наскільки його застосовують сьогодні влада і опозиція? Наскільки вона є моральною (якщо це слово можна вжити до слова політтехнології)?
Ростислав Павленко
Колись в американських салонах писали: “Не стріляйте в піаніста, він грає, як уміє”. Це дуже хороша характеристика наших політтехнологів. Кожен із них грає, як уміє, і кожен з них використовує ті ресурси, які є наявні. І влада дуже часто ставить на адміністративний ресурс, тобто на примус. Це називається у нас “адміністративний ресурс”, а насправді є перевищенням посадових повноважень і іноді кримінально-карними діями.
І також, на жаль, дуже розповсюджені в Україні т.зв. маніпулятивні технології, які пов’язують з російськими політтехнологами: Гельманом, Павловським та іншими. Але у нас достатньо виросло і своїх маніпуляторів, які використовують монополію влади на основні ЗМІ і там намагаються нав’язати свою думку.
Але до честі українського суспільства, треба сказати, що більше двох третин громадян по всій Україні досить скептично оцінюють негатив, який виливається на опозицію.
Ірина Біла
Насамкінець Ваші прогнози. Які політтехнології можуть застосовуватися владою для перемоги у 2-му турі виборів?
Ростислав Павленко
Зважаючи на те, якими виявилися результати 1-го туру виборів, можна сказати, що не спрацювали адміністративні та маніпулятивні політтехнології. Тому хотілося б вірити, що влада не піде на якісь сценарії зриву виборів або такі, що змінять конфлікт з політичного нормального на позаполітичний та аморальний і такий, що може призвести до протистояння в суспільстві, який, зрештою, означатиме поразку влади, хто б не став президентом, оскільки тоді і громадяни і світова спільнота будуть відповідно ставитися до цієї влади.
Тому думаю, що результати виборів знову будуть досить близькими, але зважаючи на розподіл голосів, які були віддані за О.Мороза, за П.Симоненка, за різних “технічних” кандидатів, плюс зважаючи на настрій в суспільстві після того, яким чином були по деяких областях отримані результати пана Януковича, я думаю, що опозиція може сподіватися на перемогу в другому турі. А як воно буде, чиї технології виявляться ефективнішими, наступного тижня побачимо.
Наскільки мають бути пов’язані політики з економічною чи господарською діяльністю? Чи існують в Україні нині недержавні заклади, де фахово вивчають політичну аналітику? Які особливості українських виборчих політтехнологій?
Все це намагалася з’ясувати ведуча рубрики “Соціум” Ірина Біла у директора програм Школи політичної аналітики при Києво-Могилянській Академії Ростислава Павленка.
Ірина Біла
На початку розмови хотілося б почути кілька слів про Школу політичної аналітики.
Ростислав Павленко
Школа політичної аналітики виникла на початку 2002-го року за ініціативи студентів-старшокурсників і викладачів кафедри політології Києво-Могилянської Академії.
Її роль була, скажімо, об’єднати зусилля і викладачів, і студентів, що вже пробують себе в професійній діяльності, для того, щоб створити аналітичну організацію, яка б могла відстежувати події в країні, стежити за основними фінансово-промисловими групами і тим, як вони впливають на політику, проводити політекономічний аналіз, особливо в галузі енергетики.
Ірина Біла
Політика та економіка - наскільки вони пов’язані?
Ростислав Павленко
В будь-якій країні ці речі дуже пов’язані. Бізнес зацікавлений у прийнятті певних рішень, а політика дає способи ухвалення цих рішень.
Але вся різниця між демократичними країнами і недемократичними якраз і полягає в тому, наскільки існує суспільний контроль за цими процесами, і наскільки сама система прийняття рішень допускає різні точки зору і взаємний контроль різних політичних сил і тих економічних кіл, які стоять за політичними силами на прийняття рішень, щоб вони приймалися не на користь якихось певних кланів.
Ірина Біла
Тобто, ситуація, коли провідні політики є найбільшими власниками, не є нормальною?
Ростислав Павленко
Це не є зовсім нормально. Навіть у сучасній політологічній літературі вже є пропозиції перейти від усталеного терміну “фінансово-промислові групи” до поняття “фінансово-політичні групи” або “бізнес-адміністративні”. Вони відрізняються від суто бізнесових тим, що безпосередньо втручаються в політику, мають посади або у виконавчій владі, або в парламенті.
Більше того, вони втручаються не стільки в політику, скільки в прийняття виконавчих рішень, тому і йдеться про бізнес-адміністративні групи, і використовують своє службове становище не для того, щоб виконувати закони, а для того, щоб приймати вигідні лише для себе чи свого клану рішення.
Українське суспільство вигідно відрізняється від більшості країн СНД тим, що тут сформувалася достатньо впливова і послідовна опозиція. Як бачимо, воно зараз триває між першим туром змагання між основними кандидатами: один із них представляє владу, інший опозицію. Ірина Біла
Зараз дуже вживане слово “політтехнології”. Наскільки його застосовують сьогодні влада і опозиція? Наскільки вона є моральною (якщо це слово можна вжити до слова політтехнології)?
Ростислав Павленко
Колись в американських салонах писали: “Не стріляйте в піаніста, він грає, як уміє”. Це дуже хороша характеристика наших політтехнологів. Кожен із них грає, як уміє, і кожен з них використовує ті ресурси, які є наявні. І влада дуже часто ставить на адміністративний ресурс, тобто на примус. Це називається у нас “адміністративний ресурс”, а насправді є перевищенням посадових повноважень і іноді кримінально-карними діями.
І також, на жаль, дуже розповсюджені в Україні т.зв. маніпулятивні технології, які пов’язують з російськими політтехнологами: Гельманом, Павловським та іншими. Але у нас достатньо виросло і своїх маніпуляторів, які використовують монополію влади на основні ЗМІ і там намагаються нав’язати свою думку.
Але до честі українського суспільства, треба сказати, що більше двох третин громадян по всій Україні досить скептично оцінюють негатив, який виливається на опозицію.
Ірина Біла
Насамкінець Ваші прогнози. Які політтехнології можуть застосовуватися владою для перемоги у 2-му турі виборів?
Ростислав Павленко
Зважаючи на те, якими виявилися результати 1-го туру виборів, можна сказати, що не спрацювали адміністративні та маніпулятивні політтехнології. Тому хотілося б вірити, що влада не піде на якісь сценарії зриву виборів або такі, що змінять конфлікт з політичного нормального на позаполітичний та аморальний і такий, що може призвести до протистояння в суспільстві, який, зрештою, означатиме поразку влади, хто б не став президентом, оскільки тоді і громадяни і світова спільнота будуть відповідно ставитися до цієї влади.
Тому думаю, що результати виборів знову будуть досить близькими, але зважаючи на розподіл голосів, які були віддані за О.Мороза, за П.Симоненка, за різних “технічних” кандидатів, плюс зважаючи на настрій в суспільстві після того, яким чином були по деяких областях отримані результати пана Януковича, я думаю, що опозиція може сподіватися на перемогу в другому турі. А як воно буде, чиї технології виявляться ефективнішими, наступного тижня побачимо.