Інна Набока
Київ, 22 вересня 2004 - У юності багатьох з нас вабить до себе епоха великих географічних відкриттів. Ми мріємо про далекі подорожі, нові землі, незнані моря й острови. З віком доводиться змиритися з тим, що білих плям на мапі більше не існує. Та це зовсім не означає, що ми не можемо робити географічні відкриття, щоправда, особливі – наші власні. Бо, приїжджаючи до нової країни, міста чи незнайомого села, ми завжди наче відкриваємо їх для себе. І часом ці маленькі, особисті відкриття для нашої душі вартують більше, ніж речі глобальні. До того ж, зовсім не обов''язково у пошуках незвіданого вирушати до Таїланду чи Бразилії. Адже і на власній землі ми відкрили для себе далеко не все. А що тут є незлічена кількість цікавого, гадаю, ніхто не сперечатиметься.
Відома поетеса якось розповіла мені, що її улюблений відпочинок – подорожі Україною. Поскладати в наплечник найнеобхідніше, вдягти старенькі джинси, сісти у потяг, автобус, електричку - і гайда назустріч пригодам. Для неї ці короткі - на день, два, три дні - подорожі - не лише знайомство з історичними чи природними пам''ятками. Це і блукання незнайомими вулицями, і зустрічі з новими людьми, і якесь незбагнене відчуття свободи, і відкриття чогось нового у собі самій.
Такі невеличкі подорожі не потребують ні значних коштів, ні довгої підготовки, тож цілком доступні будь-кому з нас. Особливо добре вирушити у мандри з друзями, родиною, дітьми. Навіть якщо ви вже бували у якомусь місці, надзвичайно цікаво вводити у новий, лише вам знайомий світ інших. До того ж, спільна поїздка, на думку психологів, чудово єднає, зміцнює родину, допомагає подолати кризові ситуації чи непорозуміння.
Існує ще один захоплюючий вид подорожей – у часі. Це поїздки у місця, колись вам добре знайомі, але де ви давно не бували, наприклад, у край вашого дитинства чи молодості. Такі ностальгічні мандрівки в минуле - це наче зустріч з собою колишнім, а, може, спроба віднайти себе сьогоднішнього. А це буває так необхідно багатьом з нас...
І все ж, чому ми так любимо подорожувати? Звичайно, це дає нам нові знання. Хоча, кажуть, у наш час про все можна дізнатися, не виходячи з дому. Ми подорожуємо, безперечно, і для того, щоб змінити обстановку, звичний спосіб життя, відпочити від щоденних турбот, проблем, клопотів. Мандри дають нам творчий імпульс, натхнення, нові враження. Все це так, але, здається, є ще щось.
Мені до душі думка відомого польського філософа Лєшека Колаковського. Він вважає, що до подорожей нас спонукає не лише прагнення знань і бажання втечі від буденності, а, перш за все, цікавість. А ще, додам від себе, можливість робити відкриття. Хай і не дуже великі та не завжди географічні.
Відома поетеса якось розповіла мені, що її улюблений відпочинок – подорожі Україною. Поскладати в наплечник найнеобхідніше, вдягти старенькі джинси, сісти у потяг, автобус, електричку - і гайда назустріч пригодам. Для неї ці короткі - на день, два, три дні - подорожі - не лише знайомство з історичними чи природними пам''ятками. Це і блукання незнайомими вулицями, і зустрічі з новими людьми, і якесь незбагнене відчуття свободи, і відкриття чогось нового у собі самій.
Такі невеличкі подорожі не потребують ні значних коштів, ні довгої підготовки, тож цілком доступні будь-кому з нас. Особливо добре вирушити у мандри з друзями, родиною, дітьми. Навіть якщо ви вже бували у якомусь місці, надзвичайно цікаво вводити у новий, лише вам знайомий світ інших. До того ж, спільна поїздка, на думку психологів, чудово єднає, зміцнює родину, допомагає подолати кризові ситуації чи непорозуміння.
Існує ще один захоплюючий вид подорожей – у часі. Це поїздки у місця, колись вам добре знайомі, але де ви давно не бували, наприклад, у край вашого дитинства чи молодості. Такі ностальгічні мандрівки в минуле - це наче зустріч з собою колишнім, а, може, спроба віднайти себе сьогоднішнього. А це буває так необхідно багатьом з нас...
І все ж, чому ми так любимо подорожувати? Звичайно, це дає нам нові знання. Хоча, кажуть, у наш час про все можна дізнатися, не виходячи з дому. Ми подорожуємо, безперечно, і для того, щоб змінити обстановку, звичний спосіб життя, відпочити від щоденних турбот, проблем, клопотів. Мандри дають нам творчий імпульс, натхнення, нові враження. Все це так, але, здається, є ще щось.
Мені до душі думка відомого польського філософа Лєшека Колаковського. Він вважає, що до подорожей нас спонукає не лише прагнення знань і бажання втечі від буденності, а, перш за все, цікавість. А ще, додам від себе, можливість робити відкриття. Хай і не дуже великі та не завжди географічні.