Петро Каландирець
Тим часом, про реальну ситуацію в регіоні свідчать факти майже повного спустошення сіл, вимирання селян від нестерпного життя... Більшість селян на Одещині ніколи не чули про програму „Регіональна ініціатива” і не відчули на собі тих позитивних змін які вона обіцяє в разі успішної реалізації до 2006 року. Коли чиновники у будинку обласної держадміністрації виголошують чергову промову про позитивні зміни в регіоні – в сільській місцевості від голоду вмирає все новий і новий господар землі...
Свідком не декларацій а реального стану селян на Одещині стала Голова Всеукраїнської Організації Українських Патріотів Ганна Семенюк.
Жах викликає те, вважає Ганна Семенюк, що ситуація на селі в Одеській області не покращується, а погіршується. Село не має розвитку у економічному та демографічному показниках. Триває тотальний занепад.
„Складається враження, що на Одещині триває політика на спустошення села. Немає жодної реально діючої програми, яка б підтримувала тут життєдіяльність. У селах залишилися переважно старі пенсіонери, які не здатні обробляти землю і вона за безцінь переходить в руки тих для кого є далекими плани відродження агропромислового комплексу”. Ганна Семенюк переконана, що якщо влада в Одеській області і далі буде обмежуватися лише гаслами: „стан селян в регіоні незабаром порівнюватимуть зі станом часів голодомору 1932-33 років”.
Стурбованість ситуацією на Одещині висловили днями і активісти обласної організації Української республіканської партії „Собор”. Стан справ досліджували під час поїздок до районів області. Лідер партійної організації Федір Нарійчук був вражений...
„У мене складається враження, що влада не приділяє жодної уваги селу. Влада там є цілком автономною від народу. Молодь позбавлена можливостей реалізувати себе, не має перспективи. З села тікають ті хто з дитинства отримував у спадок від батьків любов до землі... Села вимирають... Вимирає грунт українства, бо традиції українського народу селянство зберігало і передавало у спадок...”
Заходячи до спустошеної селянської хати (а їх нині ТИСЯЧІ) думаєш про те, що колись тут панувало життя, радість, сміх. Діти бавилися та грілися на теплій пічці... Ці стіни все це пам”ятають... Чимало селян на Одещині не знають і про те, хто у жовтні 2004 року боротиметься за посаду Президента України. Щоправда, влада турбується про агіткампанію. Напередодні виборів різко зріс наклад районної провладної газети «Совєтскоє Пріднєстров»я». Великі її наклади поширюють безкоштовно.
Селяни скаржаться.Паралельно з мізерним підвищенням пенсій зростають ціни на продукти харчування.
Приміром, у с.Козацькому, Білгород-Дністровського району Одеської області не був не жоден з кандидатів на найвищу державну посаду. Це не дивно, адже вулицями в селі, які традиційно названі на честь більшовицьких лідерів, ледве їздять трактори.
«Ніхто з кандидатів до нашого села не заїхав. Я поняття про них не маю. Я навіть не знаю як кого знати...»
У с.Козацькому і навколишніх вже багато напівзруйнованих хат. Села на Одещині стримко скорочуються.