Василь Плоскіна
Угорщина, 14 липня 2004 – “Угорський уряд повинен чимшвидше виплатити компенсації жертвам декретів Бенеша”. З такими словами звернувся днями до угорської влади Всесвітній конґрес угорців. Йдеться, зокрема, про сотні тисяч етнічних угорців колишньої Чехословаччини, виселених зі своїх домівок після ІІ Світової війни.
Цілковитої ясності з механізмом відшкодування збитків жертвам тоталітаризму в Угорщині нема попри те, що цією проблемою займається вже четвертий уряд демократичної доби. З одного боку, є рішення конституційного суду. Воно зобов’язує парламент Угорщини внести відповідні зміни до закону про виплати компенсацій всім угорцям, які були примусово переселені чехословацькою владою зі своїх домівок до Угорщини. Таких після ІІ Світової війни було 170 тис. осіб. Переважна частина цих етнічних Угорців походить зі Словаччини. Серед них було чимало заможних господарів, у володінні яких були від десятків до сотень гектарів родючих придунайських чорноземів, не кажучи про худобу, реманент і нерухоме майно. Всього цього, за оцінками експертів, відшкодувати якомусь одному урядові упродовж короткого часу просто неможливо. З іншого боку, тягар компенсацій могли б між собою розділити хіба кілька країн, кажуть закордонні угорці. Вони мають на увазі передусім Чехію та Словаччину, правонаступниці колишньої ЧССР. Кілька років тому консервативний уряд Угорщини в особі колишнього прем’єр-міністра Віктора Орбана порушив це питання у Брюсселі під час переговорів кількох центральноєвропейських країн про вступ до ЄС. Однак реакція офіційних Праги та Братислави була украй негативною. Справа в тому, що від декретів президента ЧССР Едуарда Бенеша також постраждали судетські німці. Їхні земляцтва у Баварії домагаються від німецького уряду, щоб він чинив тиск на Прагу. Для початку закордонні німці й угорці хочуть, аби нинішня чеська та словацька влада визнали декретами Бенеша недійсними і такими, що були ланкою репресивного сталінського ланцюга. Подібну постанову було також ухвалено і в Польщі. Вона стала початком так званої операції “Вісла”, коли зі східної Польщі були вигнані з рідних домівок сотні тисяч етнічних українців.
Оскільки чехи та словаки відкидають будь-які претензії етнічних німців та угорців, у тому числі й майнові, то Всесвітній конґрес угорців хоче, щоб за декрети Бенеша розплатився нинішній угорський уряд. Йдеться про дуже великі фінансові кошти, навіть незважаючи на те, що компенсаційні механізми є досить жорсткими. Наприклад, уряд гарантує відшкодувати збитки господарям лише за 50 га відібраної орної землі. Постраждалі незадоволені також тим, що державні компенсаційні бони далеко не завжди видаються з урахуванням поточного курсу інфляції.
Цілковитої ясності з механізмом відшкодування збитків жертвам тоталітаризму в Угорщині нема попри те, що цією проблемою займається вже четвертий уряд демократичної доби. З одного боку, є рішення конституційного суду. Воно зобов’язує парламент Угорщини внести відповідні зміни до закону про виплати компенсацій всім угорцям, які були примусово переселені чехословацькою владою зі своїх домівок до Угорщини. Таких після ІІ Світової війни було 170 тис. осіб. Переважна частина цих етнічних Угорців походить зі Словаччини. Серед них було чимало заможних господарів, у володінні яких були від десятків до сотень гектарів родючих придунайських чорноземів, не кажучи про худобу, реманент і нерухоме майно. Всього цього, за оцінками експертів, відшкодувати якомусь одному урядові упродовж короткого часу просто неможливо. З іншого боку, тягар компенсацій могли б між собою розділити хіба кілька країн, кажуть закордонні угорці. Вони мають на увазі передусім Чехію та Словаччину, правонаступниці колишньої ЧССР. Кілька років тому консервативний уряд Угорщини в особі колишнього прем’єр-міністра Віктора Орбана порушив це питання у Брюсселі під час переговорів кількох центральноєвропейських країн про вступ до ЄС. Однак реакція офіційних Праги та Братислави була украй негативною. Справа в тому, що від декретів президента ЧССР Едуарда Бенеша також постраждали судетські німці. Їхні земляцтва у Баварії домагаються від німецького уряду, щоб він чинив тиск на Прагу. Для початку закордонні німці й угорці хочуть, аби нинішня чеська та словацька влада визнали декретами Бенеша недійсними і такими, що були ланкою репресивного сталінського ланцюга. Подібну постанову було також ухвалено і в Польщі. Вона стала початком так званої операції “Вісла”, коли зі східної Польщі були вигнані з рідних домівок сотні тисяч етнічних українців.
Оскільки чехи та словаки відкидають будь-які претензії етнічних німців та угорців, у тому числі й майнові, то Всесвітній конґрес угорців хоче, щоб за декрети Бенеша розплатився нинішній угорський уряд. Йдеться про дуже великі фінансові кошти, навіть незважаючи на те, що компенсаційні механізми є досить жорсткими. Наприклад, уряд гарантує відшкодувати збитки господарям лише за 50 га відібраної орної землі. Постраждалі незадоволені також тим, що державні компенсаційні бони далеко не завжди видаються з урахуванням поточного курсу інфляції.