Віталій Портников
Москва, 7 липня 2004 року - Правління Об’єднання українців в Росії, федеральний Центр культурної автономії, Рада організації українців Москви висловили тривогу і стурбованість у зв’язку з ситуацією, що склалася навколо Бібліотеки української літератури в Москві. До речі, це єдиний подібний державний заклад в Росії.
Незважаючи на запевнення московських чиновників високого рівня вирішити проблему із приміщенням, епопея далека від завершення. І про відкриття бібліотеки 1 липня 2004 року у приміщенні на вулиці Сретникова 1 не може бути і мови. Ремонтні роботи не ведуться. Велику частину площі досі займають інші організації, зауважує українська громада.
У підрозділах московського уряду йде мова про чергове, вже четверте, нове приміщення для бібліотеки. Ніяких реальних гарантій того, що дійсно буде закінчено процес створення нормальних умов для роботи бібліотеки просто не існує.
У той час бібліотека, яка займає частину приміщень у бібліотеці філії Південно-Східного округу Москви ще з ’97-го року, знаходиться у вкрай важкому становищі. Значна частина її унікальних фондів практично не доступна для читачів. Це, звичайно, не тільки українці, але й багато інших москвичів різних національностей.
Українські громадські організації вважають, що московські чиновники не сприяють задоволенню національно-культурних проблем українців Москви. А це одна з найбільш чисельних груп населення міста. І разом із тим громадські організації висловлюють надію, що питання може вирішитися.
Варто нагадати, що Бібліотеку української літератури створили ще 1932 року. Звичайно ж, ліквідували 1938 року. І тільки 1989 року, за ініціативою громадськості й Українського молодіжного клубу, бібліотека відновила свою роботу як філія однієї з районних бібліотек російської столиці.
Про те, що бібліотека стане справжнім громадським закладом, про те, що нею буде опікуватися московський уряд, мова йде вже давно. Однак ніяких серйозних результатів з цих розмов поки що не видно.
Незважаючи на запевнення московських чиновників високого рівня вирішити проблему із приміщенням, епопея далека від завершення. І про відкриття бібліотеки 1 липня 2004 року у приміщенні на вулиці Сретникова 1 не може бути і мови. Ремонтні роботи не ведуться. Велику частину площі досі займають інші організації, зауважує українська громада.
У підрозділах московського уряду йде мова про чергове, вже четверте, нове приміщення для бібліотеки. Ніяких реальних гарантій того, що дійсно буде закінчено процес створення нормальних умов для роботи бібліотеки просто не існує.
У той час бібліотека, яка займає частину приміщень у бібліотеці філії Південно-Східного округу Москви ще з ’97-го року, знаходиться у вкрай важкому становищі. Значна частина її унікальних фондів практично не доступна для читачів. Це, звичайно, не тільки українці, але й багато інших москвичів різних національностей.
Українські громадські організації вважають, що московські чиновники не сприяють задоволенню національно-культурних проблем українців Москви. А це одна з найбільш чисельних груп населення міста. І разом із тим громадські організації висловлюють надію, що питання може вирішитися.
Варто нагадати, що Бібліотеку української літератури створили ще 1932 року. Звичайно ж, ліквідували 1938 року. І тільки 1989 року, за ініціативою громадськості й Українського молодіжного клубу, бібліотека відновила свою роботу як філія однієї з районних бібліотек російської столиці.
Про те, що бібліотека стане справжнім громадським закладом, про те, що нею буде опікуватися московський уряд, мова йде вже давно. Однак ніяких серйозних результатів з цих розмов поки що не видно.