Андрій Охрімович
Аудіозапис програми:
Київ, 10 червня 2004 року.
Надія Степула
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі "Альтернатива", експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Андрій Охрімович
Якщо подивитися на історію під певним артистичним градусом - вибудовується доволі сюрреалістичний колаж правителів та політиків.
Імператор Нерон на тлі палаючого Риму, підпаленого за його ж наказом, виспівує свої графоманські енцикліки...
Калігула, що вводить свого коняку до сенату...
Цар Микола, що розкидає з балкону бісквіти у натовп на Ходинці...
Дідусь Ленін з перев''язаною щокою, ховаючи очиці під засмальцьованою кепкою, пробираються у Смольний, а в період першої російської революції взагалі з''являється у Москві безбородий з вусами українського пасічника та солом''яним брилем на голові...
"Великий керманич" Мао, що пливе попереду стотисячного запливу у водах Янцзи...
Бокаса, що артистично випиває пінту крові своєї секретарки, яку запідозрив у шпигунстві...
Дивним, дещо збоченим способом політики оці намагалися через перформенс вплинути на громадян та привернути увагу. Бо політик без уваги до його персони зникає як такий.
Надія Степула
Нинішня політика, через дещо інші культурні реалії, вимагає дещо іншого перформенсу.
Теперішньому дядькові пальця в рота не клади - одкусить по саму голову. В епоху інформаційних технологій він одразу бачить звідки вітер віє. Політик під цю обставину мусить винаходити щось начебто нове і, водночас, не надто радикальне, аби дядька того не надто відлякувать.
Тим не менше виникає підозра, що ніхто нічого нового не винаходить. У кращому випадку модернізують старі архетипи суспільного театру. Якраз у цей бік тужаться загони та спецпідрозділи модернізаторів, які знають, на чому дядько може реально залипнути. Вони запевняють роботодавців-політиків, що знають потаємні страхи електорату, вміють оформити не завжди щиру обіцянку кращого життя у глянцевий папірчик політкоректності.
Інтереси політиків тим часом не міняються, їм треба буть на видноті, їм треба світитися, їм хочеться артистизму.
З цього місця художник Олег Мінгальов та автор програми Андрій Охрімович взялись за розвиток теми. Модерує Надія Степула. Звук - Сергій Балабанов. Ну, а про тексти подбав Віктор Недоступ.
Андрій Охрімович
Мистецтво і політика.
Олег Мінгальов
Якщо ми зробимо екскурс в історію, то можемо згадати, що Данунціо, італійський поет і драматург, розпочав італійську революцію з того самого сакраментального острова Фьюме, і його ідеї як націоналіста підхопили вже потім Муссоліні, Марінетті і так далі.
Андрій Охрімович
Скажімо, Марінетті... Наскільки він був творцем тогочасної політики?
Олег Мінгальов
Марінетті, перш за все, футурист, поет і художник, який мав надзвичайний вплив на Муссоліні, але все ж таки він мав свою позицію, особливу, і залишався фігурою недоторканою. Політика його не забруднила, бо чим політика грішить – це якраз цими піар-технологіями, і коли йде діло до зловживань політичних або крові, то це до мистецтва має дуже мало відношення.
Леонардо да Вінчі співпрацював з королями. Практично поєднання вченого, мудреця, художника, майстра, що характерне для геніальних особистостей. Вони, звичайно, були друзями великих політиків.
Або той же самий Рубенс був дипломатом. Зі своїм учнем він мав замовлення від королів. Їх особисті відносини відбивали якусь рефлексію на відносини між країнами.
Андрій Охрімович
Коли ми говоримо про піар-технології, то маємо, очевидно, на увазі таку річ, як організація часу і простору, і певної сцени, тобто, можемо говорити про соціальну, про політичну драматургію.
Олег Мінгальов
Досить бридко спостерігати політиків, які не мають досвіду в заняттях мистецтвом. Вони займаються політикою не як мистецтвом. Я вважаю, що політика – це одне з найвищих мистецтв.
Андрій Охрімович
Що ми можемо тоді показати? Що ми можемо взяти собі за шедевр в такому випадку?
Олег Мінгальов
Політичних шедеврів не дуже багато в історії, до речі. Політикою дуже рідко займалися справжні майстри. Але якщо віддзеркалювати політику як втілення соціальної драматургії, то тут дуже цікаво. Згадати хоча б Шекспіра, який спостерігав життя як соціальний театр.
Андрій Охрімович
“З Італії ми голосимо всьому світові цей наш руйнівний та пожежонебезпечний маніфест. Цим маніфестом ми засновуємо нині футуризм, тому що хочемо звільнити нашу землю од зловонної гангрени професорів, археологів, пустобрехів та антикварів.
Надто довго Італія була країною збирачів старого шмаття. Ми маємо намір звільнити її від тьми музеїв, які наче кладовища вкривають її.
Музеї-кладовища!.. Між ними, поза сумнівом, є подібність в понурому перемішанні багатьох невідомих один одному тіл.
Музеї: суспільні спальні, де одні тіла приречені навіки покоїтись поруч з іншими, ненависними або ж невідомими.
Музеї: абсурдні скотобойні художників та скульпторів, які безжально вбивають один одного ударами кольору та лінії на арені стін!”
Так свого часу, не на жарт, розійшовся поет Філіппо Марінетті.
Ну, а ми з вами напару з художником Олегом Мінгальовим продовжуємо розвивать тему мистецтва у політиці або ж політики як мистецтва.
Що ти можеш сказати про такого російського діяча, як Марат Гельман, які організовує свої піар-акції, намагається впливати на політику під вивіскою галирейщика.
Олег Мінгальов
Через нього, як через тунель, йдуть російські піар-технологи, яким немає роботи в Москві. І вони всі, як навіжені, лізуть до Києва. Звичайно, це фортеця “п’ятої колони”.
Андрій Охрімович
Оскільки існує театр, політичний театр, існує політична і соціальна драматургія, відповідно там є свої актори, є свої драматурги, безумовно там мають бути свої зірки. Якщо можна паралелі.
Олег Мінгальов
В російському політикумі я, до речі, не спостерігав якихось яскравих політичних особистостей. Більш того, остання епоха – це якраз бездарів у політиці. Хоча б згадати Тоні Блера, який був зіркою в політиці, а потім виявився абсолютним нонсенсом для англійської політики. Він зараз – майже політичний труп. Повага щодо нього в Англії спостерігається на рівні нуля.
Андрій Охрімович
Якщо будемо говорити про Росію, то я з тобою абсолютно не погоджуюся. Як на мене, то Жириновський – справжній клоун.
Олег Мінгальов
Це актор. Звичайно, це комедійний актор. Він добре зрозумів концепт соціальної драматургії. Звичайно, це артист.
Андрій Охрімович
Біля короля має бути паяц, а роль паяца завжди полягала в тому, що він має говорити правду. І коли Жириновський говорить, що “рускіє сапогі будут обмиваться в Індійском окєане”, то це чи не є потаємною думкою самого Путіна, скажімо так?
Олег Мінгальов
Він виявляється в ролі якогось психоаналітика.
Андрій Охрімович
Потім, мені здається, що тут йде таке промацування російського “піплу”. Скільки там за нього (10 чи 15 мільйонів) людей тримають в руку? Тобто, це армія, яка під проводом такого вождя може наробити багато всякої “чєпухи”, тобто, заштовхнути за пояс у всякому сенсі нашу Павлівку.
Олег Мінгальов
У цієї армії є гімн, який колись наспівував Ю.Нікулін: це про траву, яка десь там не росте. Я не пам’ятаю точно, але “а нам всйо равно”.
Андрій Охрімович
Тіпа тринь трава.
Надія Степула
Далі "дацзибао” від Володимира Жириновського.
"Мені Саддам Хусейн жодного дінара не дав. Якби дав, я б узяв.
Пушкін нещасний був. Краще б його не було зовсім.
Захід гине, Захід не може розмножуватись. Останнє, що у них лишається - це російські дівчата.
Від чого корови сходять з розуму? Від британської демократії.
Вся реклама ворожа в усіх відношеннях. Обман.
Карієс! Нічого не врятує - всі оті зубні пасти: як був карієс, так і буде! І лупа в голові буде постійно - жоден шампунь не допоможе!
Працювати губернатором для мене, все одно, що пересісти з "Мерседеса" на велосипед.
Я мрію, щоб російські солдати помили свої ноги теплою водою Індійського океану... Щоб там були бази відпочинку, табори для молоді, санаторії, профілакторії...”
Чи не задосить Жириновського?
Тему артистизму в політиці видовжує художник Олег Мінгальов.
Андрій Охрімович
Якщо вже Жириновський в російському політикумі клоун, паяц, то роль сірої миші грає Путін. І так, здається, дуже добре.
Олег Мінгальов
Звичайно, він хоче впливати на українську політику якимись не явними методами, але його орієнтація очевидна.
Андрій Охрімович
Відповідно, якщо ми далі будемо розвивати цю театральну думку, то на сцені є королі, є паяци, але там є і слуги. Отут, здається, вартувало б перейти і до українського поточного політикуму і до того політикуму, який складає сьогоднішню владу.
Наскільки вони тобі здаються слугами в цьому спектаклі? Чи, може, вони все ж таки самостійно грають роль?
Олег Мінгальов
Звичайно, більшість політиків являються слугами. Це рабське ставлення до самого себе, воно дивує. Цього взагалі дуже не вистачає українцям (я не розділяю зараз на класи олігархів, буржуа і так далі), якогось почуття свідомості, самоповаги, бо наш олігарх іноді все одно являється все ж таки рабом, коли він пихатим виглядає, залізає в свій приватний літак, він просто задихається від почуття гордині. А це якраз характерно для раба, який збагатів звичайно не за рахунок свого розуму і якогось розумочку.
Андрій Охрімович
В цих людях, в яких є багато грошей, але немає відчуття господаря, немає відчуття власної землі, чи може в них проклюнутися якась іскра таланту? Що треба зробити, щоб в них прокинувся або паяц, або король, щоб вони перестали мислити цими щурячими категоріями?
Олег Мінгальов
Серед деяких наших політиків є люди дійсно талановиті. Наприклад, людина, яка полюбляє бджіл, - це вже добра людина.
Андрій Охрімович
«Коли я почав активно кидатись зі світу мистецтва в життя, в політику, в медіа, для мене було аксіомою, що світ мистецтва дуже важливий, але він дуже вузький і пристрасті там не справжні. А ось світ політики - справжній. Там вершаться долі, робляться гроші та історія.
Свій похід туди я сприймав, як рух людини, котра отримала певний універсальний досвід і пробує реалізувати його в реальному житті.
Якийсь час так воно й було. Але останні президентські вибори показали, що політика перетворилась на формальну процедуру.
Коли політична машина починає працювати, як каток, нові люди та ідеї, в тому числі пов’язані з політикою, можуть заявитися тільки за межами політичного середовища.
Так свого часу заявилися Сахаров та Висоцький. Особистості, які мали й політичний вимір”.
(Марат Гельман. Одне з останніх інтерв’ю).
Повернемося до того, що тобі ближче, тобто до артистичного боку справи. Ми говорили про паяців, королів, слуг, але ми мусимо в цьому контексті згадати усталену фразу, що оточення робить короля. До оточення можна віднести і те, що ми називаємо “українською інтелігенцією”, “письменницький корпус”, “митці”.
Олег Мінгальов
Той король, якого ми маємо, він, звичайно, не є покровителем мистецтв. Може він має музикальні здібності, але цього недостатньо.
Я вважаю, що королі мають створювати епоху, якщо вони не здатні на це, то їм треба просто дати дорогу на пенсію. Від смаків короля залежить і оточення. Якщо воно складається тільки із слуг-прихвоснів...
Андрій Охрімович
Знову ж таки “спрос і прєдложеніє”, так би мовити.
Олег Мінгальов
Так, бо великі особистості в політиці поважають великих особистостей навколо себе, вони не будуть користуватися послугами підлабузників. Згадаймо Сталіна. Його оточення – це взагалі примітив. Він був найрозумніший серед них як диктатор.
А демократична фігура, бо король може бути демократом або гетьманом (наш Президент мусить називатися “Гетьманом”, звичайно), це взагалі в традиціях українського народу. Це ще походить від воєнної демократії козацької.
Наш гетьман звичайно мусить милуватися мистецтвами, допомагати художникам, поетам, літераторам.
Андрій Охрімович
Потрібний новий Мазепа, тобто просвіщенний правитель.
Олег Мінгальов
Абсолютно. До речі, в нас є такий кандидат, який дійсно освічений...
Андрій Охрімович
Тобто, той, хто любить бджоли і від краси недалекий.
Олег Мінгальов
Абсолютно.
Андрій Охрімович
Яку роль в поточному політичному процесі ти бачиш для себе як для митця.
Олег Мінгальов
Переш за все я вже втілив для себе якісь образи, вони характерні для української свідомості: наприклад, мавки. Це серія по два метри завдовжки. До речі, намагаюся це якось до Києва донести. Тут зараз планується виставка, в якій приймуть участь два мої друзі: один з Парижу – це Антон Соломуха; другий, який проживає в Києві – це Лесь Подерв’янський.
Я особисто можу дати тільки якісь ідеї. До них можуть прислухатися люди, які мають вуха. І якщо не позакладало, то почують.
Надія Степула
Передача добігає кінця та неоднозначних висновків.
З одного боку, сірий нікому непотрібний політик, який не може приймати якісно нові рішення, з іншого - політик-артист може виявитися механічною маскою, яка після від''їзду сезонної бригади політтехнологів втрачає спекулятивне насичення і дрейфує в бік розгубленого та старіючого клоуна.
Сьорбати цей понурий та несмачний цирк доводиться громадянам, які купилися на обгортки передвиборчих цукерок.
Ну, а що ж мистецтво? Відповісти тут можна питанням на питання: “А до чого тут мистецтво?”
Над нинішнім випуском "Альтернативи" працювали: художник Олег Мінгальов, звукооператор Сергій Балабанов та автор текстів Віктор Недоступ. Модерувала Надія Степула. Автор програми Андрій Охрімович.
Київ, 10 червня 2004 року.
Надія Степула
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі "Альтернатива", експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Андрій Охрімович
Якщо подивитися на історію під певним артистичним градусом - вибудовується доволі сюрреалістичний колаж правителів та політиків.
Імператор Нерон на тлі палаючого Риму, підпаленого за його ж наказом, виспівує свої графоманські енцикліки...
Калігула, що вводить свого коняку до сенату...
Цар Микола, що розкидає з балкону бісквіти у натовп на Ходинці...
Дідусь Ленін з перев''язаною щокою, ховаючи очиці під засмальцьованою кепкою, пробираються у Смольний, а в період першої російської революції взагалі з''являється у Москві безбородий з вусами українського пасічника та солом''яним брилем на голові...
"Великий керманич" Мао, що пливе попереду стотисячного запливу у водах Янцзи...
Бокаса, що артистично випиває пінту крові своєї секретарки, яку запідозрив у шпигунстві...
Дивним, дещо збоченим способом політики оці намагалися через перформенс вплинути на громадян та привернути увагу. Бо політик без уваги до його персони зникає як такий.
Надія Степула
Нинішня політика, через дещо інші культурні реалії, вимагає дещо іншого перформенсу.
Теперішньому дядькові пальця в рота не клади - одкусить по саму голову. В епоху інформаційних технологій він одразу бачить звідки вітер віє. Політик під цю обставину мусить винаходити щось начебто нове і, водночас, не надто радикальне, аби дядька того не надто відлякувать.
Тим не менше виникає підозра, що ніхто нічого нового не винаходить. У кращому випадку модернізують старі архетипи суспільного театру. Якраз у цей бік тужаться загони та спецпідрозділи модернізаторів, які знають, на чому дядько може реально залипнути. Вони запевняють роботодавців-політиків, що знають потаємні страхи електорату, вміють оформити не завжди щиру обіцянку кращого життя у глянцевий папірчик політкоректності.
Інтереси політиків тим часом не міняються, їм треба буть на видноті, їм треба світитися, їм хочеться артистизму.
З цього місця художник Олег Мінгальов та автор програми Андрій Охрімович взялись за розвиток теми. Модерує Надія Степула. Звук - Сергій Балабанов. Ну, а про тексти подбав Віктор Недоступ.
Андрій Охрімович
Мистецтво і політика.
Олег Мінгальов
Якщо ми зробимо екскурс в історію, то можемо згадати, що Данунціо, італійський поет і драматург, розпочав італійську революцію з того самого сакраментального острова Фьюме, і його ідеї як націоналіста підхопили вже потім Муссоліні, Марінетті і так далі.
Андрій Охрімович
Скажімо, Марінетті... Наскільки він був творцем тогочасної політики?
Олег Мінгальов
Марінетті, перш за все, футурист, поет і художник, який мав надзвичайний вплив на Муссоліні, але все ж таки він мав свою позицію, особливу, і залишався фігурою недоторканою. Політика його не забруднила, бо чим політика грішить – це якраз цими піар-технологіями, і коли йде діло до зловживань політичних або крові, то це до мистецтва має дуже мало відношення.
Леонардо да Вінчі співпрацював з королями. Практично поєднання вченого, мудреця, художника, майстра, що характерне для геніальних особистостей. Вони, звичайно, були друзями великих політиків.
Або той же самий Рубенс був дипломатом. Зі своїм учнем він мав замовлення від королів. Їх особисті відносини відбивали якусь рефлексію на відносини між країнами.
Андрій Охрімович
Коли ми говоримо про піар-технології, то маємо, очевидно, на увазі таку річ, як організація часу і простору, і певної сцени, тобто, можемо говорити про соціальну, про політичну драматургію.
Олег Мінгальов
Досить бридко спостерігати політиків, які не мають досвіду в заняттях мистецтвом. Вони займаються політикою не як мистецтвом. Я вважаю, що політика – це одне з найвищих мистецтв.
Андрій Охрімович
Що ми можемо тоді показати? Що ми можемо взяти собі за шедевр в такому випадку?
Олег Мінгальов
Політичних шедеврів не дуже багато в історії, до речі. Політикою дуже рідко займалися справжні майстри. Але якщо віддзеркалювати політику як втілення соціальної драматургії, то тут дуже цікаво. Згадати хоча б Шекспіра, який спостерігав життя як соціальний театр.
Андрій Охрімович
“З Італії ми голосимо всьому світові цей наш руйнівний та пожежонебезпечний маніфест. Цим маніфестом ми засновуємо нині футуризм, тому що хочемо звільнити нашу землю од зловонної гангрени професорів, археологів, пустобрехів та антикварів.
Надто довго Італія була країною збирачів старого шмаття. Ми маємо намір звільнити її від тьми музеїв, які наче кладовища вкривають її.
Музеї-кладовища!.. Між ними, поза сумнівом, є подібність в понурому перемішанні багатьох невідомих один одному тіл.
Музеї: суспільні спальні, де одні тіла приречені навіки покоїтись поруч з іншими, ненависними або ж невідомими.
Музеї: абсурдні скотобойні художників та скульпторів, які безжально вбивають один одного ударами кольору та лінії на арені стін!”
Так свого часу, не на жарт, розійшовся поет Філіппо Марінетті.
Ну, а ми з вами напару з художником Олегом Мінгальовим продовжуємо розвивать тему мистецтва у політиці або ж політики як мистецтва.
Що ти можеш сказати про такого російського діяча, як Марат Гельман, які організовує свої піар-акції, намагається впливати на політику під вивіскою галирейщика.
Олег Мінгальов
Через нього, як через тунель, йдуть російські піар-технологи, яким немає роботи в Москві. І вони всі, як навіжені, лізуть до Києва. Звичайно, це фортеця “п’ятої колони”.
Андрій Охрімович
Оскільки існує театр, політичний театр, існує політична і соціальна драматургія, відповідно там є свої актори, є свої драматурги, безумовно там мають бути свої зірки. Якщо можна паралелі.
Олег Мінгальов
В російському політикумі я, до речі, не спостерігав якихось яскравих політичних особистостей. Більш того, остання епоха – це якраз бездарів у політиці. Хоча б згадати Тоні Блера, який був зіркою в політиці, а потім виявився абсолютним нонсенсом для англійської політики. Він зараз – майже політичний труп. Повага щодо нього в Англії спостерігається на рівні нуля.
Андрій Охрімович
Якщо будемо говорити про Росію, то я з тобою абсолютно не погоджуюся. Як на мене, то Жириновський – справжній клоун.
Олег Мінгальов
Це актор. Звичайно, це комедійний актор. Він добре зрозумів концепт соціальної драматургії. Звичайно, це артист.
Андрій Охрімович
Біля короля має бути паяц, а роль паяца завжди полягала в тому, що він має говорити правду. І коли Жириновський говорить, що “рускіє сапогі будут обмиваться в Індійском окєане”, то це чи не є потаємною думкою самого Путіна, скажімо так?
Олег Мінгальов
Він виявляється в ролі якогось психоаналітика.
Андрій Охрімович
Потім, мені здається, що тут йде таке промацування російського “піплу”. Скільки там за нього (10 чи 15 мільйонів) людей тримають в руку? Тобто, це армія, яка під проводом такого вождя може наробити багато всякої “чєпухи”, тобто, заштовхнути за пояс у всякому сенсі нашу Павлівку.
Олег Мінгальов
У цієї армії є гімн, який колись наспівував Ю.Нікулін: це про траву, яка десь там не росте. Я не пам’ятаю точно, але “а нам всйо равно”.
Андрій Охрімович
Тіпа тринь трава.
Надія Степула
Далі "дацзибао” від Володимира Жириновського.
"Мені Саддам Хусейн жодного дінара не дав. Якби дав, я б узяв.
Пушкін нещасний був. Краще б його не було зовсім.
Захід гине, Захід не може розмножуватись. Останнє, що у них лишається - це російські дівчата.
Від чого корови сходять з розуму? Від британської демократії.
Вся реклама ворожа в усіх відношеннях. Обман.
Карієс! Нічого не врятує - всі оті зубні пасти: як був карієс, так і буде! І лупа в голові буде постійно - жоден шампунь не допоможе!
Працювати губернатором для мене, все одно, що пересісти з "Мерседеса" на велосипед.
Я мрію, щоб російські солдати помили свої ноги теплою водою Індійського океану... Щоб там були бази відпочинку, табори для молоді, санаторії, профілакторії...”
Чи не задосить Жириновського?
Тему артистизму в політиці видовжує художник Олег Мінгальов.
Андрій Охрімович
Якщо вже Жириновський в російському політикумі клоун, паяц, то роль сірої миші грає Путін. І так, здається, дуже добре.
Олег Мінгальов
Звичайно, він хоче впливати на українську політику якимись не явними методами, але його орієнтація очевидна.
Андрій Охрімович
Відповідно, якщо ми далі будемо розвивати цю театральну думку, то на сцені є королі, є паяци, але там є і слуги. Отут, здається, вартувало б перейти і до українського поточного політикуму і до того політикуму, який складає сьогоднішню владу.
Наскільки вони тобі здаються слугами в цьому спектаклі? Чи, може, вони все ж таки самостійно грають роль?
Олег Мінгальов
Звичайно, більшість політиків являються слугами. Це рабське ставлення до самого себе, воно дивує. Цього взагалі дуже не вистачає українцям (я не розділяю зараз на класи олігархів, буржуа і так далі), якогось почуття свідомості, самоповаги, бо наш олігарх іноді все одно являється все ж таки рабом, коли він пихатим виглядає, залізає в свій приватний літак, він просто задихається від почуття гордині. А це якраз характерно для раба, який збагатів звичайно не за рахунок свого розуму і якогось розумочку.
Андрій Охрімович
В цих людях, в яких є багато грошей, але немає відчуття господаря, немає відчуття власної землі, чи може в них проклюнутися якась іскра таланту? Що треба зробити, щоб в них прокинувся або паяц, або король, щоб вони перестали мислити цими щурячими категоріями?
Олег Мінгальов
Серед деяких наших політиків є люди дійсно талановиті. Наприклад, людина, яка полюбляє бджіл, - це вже добра людина.
Андрій Охрімович
«Коли я почав активно кидатись зі світу мистецтва в життя, в політику, в медіа, для мене було аксіомою, що світ мистецтва дуже важливий, але він дуже вузький і пристрасті там не справжні. А ось світ політики - справжній. Там вершаться долі, робляться гроші та історія.
Свій похід туди я сприймав, як рух людини, котра отримала певний універсальний досвід і пробує реалізувати його в реальному житті.
Якийсь час так воно й було. Але останні президентські вибори показали, що політика перетворилась на формальну процедуру.
Коли політична машина починає працювати, як каток, нові люди та ідеї, в тому числі пов’язані з політикою, можуть заявитися тільки за межами політичного середовища.
Так свого часу заявилися Сахаров та Висоцький. Особистості, які мали й політичний вимір”.
(Марат Гельман. Одне з останніх інтерв’ю).
Повернемося до того, що тобі ближче, тобто до артистичного боку справи. Ми говорили про паяців, королів, слуг, але ми мусимо в цьому контексті згадати усталену фразу, що оточення робить короля. До оточення можна віднести і те, що ми називаємо “українською інтелігенцією”, “письменницький корпус”, “митці”.
Олег Мінгальов
Той король, якого ми маємо, він, звичайно, не є покровителем мистецтв. Може він має музикальні здібності, але цього недостатньо.
Я вважаю, що королі мають створювати епоху, якщо вони не здатні на це, то їм треба просто дати дорогу на пенсію. Від смаків короля залежить і оточення. Якщо воно складається тільки із слуг-прихвоснів...
Андрій Охрімович
Знову ж таки “спрос і прєдложеніє”, так би мовити.
Олег Мінгальов
Так, бо великі особистості в політиці поважають великих особистостей навколо себе, вони не будуть користуватися послугами підлабузників. Згадаймо Сталіна. Його оточення – це взагалі примітив. Він був найрозумніший серед них як диктатор.
А демократична фігура, бо король може бути демократом або гетьманом (наш Президент мусить називатися “Гетьманом”, звичайно), це взагалі в традиціях українського народу. Це ще походить від воєнної демократії козацької.
Наш гетьман звичайно мусить милуватися мистецтвами, допомагати художникам, поетам, літераторам.
Андрій Охрімович
Потрібний новий Мазепа, тобто просвіщенний правитель.
Олег Мінгальов
Абсолютно. До речі, в нас є такий кандидат, який дійсно освічений...
Андрій Охрімович
Тобто, той, хто любить бджоли і від краси недалекий.
Олег Мінгальов
Абсолютно.
Андрій Охрімович
Яку роль в поточному політичному процесі ти бачиш для себе як для митця.
Олег Мінгальов
Переш за все я вже втілив для себе якісь образи, вони характерні для української свідомості: наприклад, мавки. Це серія по два метри завдовжки. До речі, намагаюся це якось до Києва донести. Тут зараз планується виставка, в якій приймуть участь два мої друзі: один з Парижу – це Антон Соломуха; другий, який проживає в Києві – це Лесь Подерв’янський.
Я особисто можу дати тільки якісь ідеї. До них можуть прислухатися люди, які мають вуха. І якщо не позакладало, то почують.
Надія Степула
Передача добігає кінця та неоднозначних висновків.
З одного боку, сірий нікому непотрібний політик, який не може приймати якісно нові рішення, з іншого - політик-артист може виявитися механічною маскою, яка після від''їзду сезонної бригади політтехнологів втрачає спекулятивне насичення і дрейфує в бік розгубленого та старіючого клоуна.
Сьорбати цей понурий та несмачний цирк доводиться громадянам, які купилися на обгортки передвиборчих цукерок.
Ну, а що ж мистецтво? Відповісти тут можна питанням на питання: “А до чого тут мистецтво?”
Над нинішнім випуском "Альтернативи" працювали: художник Олег Мінгальов, звукооператор Сергій Балабанов та автор текстів Віктор Недоступ. Модерувала Надія Степула. Автор програми Андрій Охрімович.