Тарас Марусик
Київ, 26 травня 2004 року.
Тарас Марусик
Надійшла сумна звістка про смерть найдовголітнішого політв’язня в світі Данила Шумука, який помер 21-го травня, в ніч з четверга на п’ятницю, на Донеччині. Йому йшов 90-ий рік.
Загалом у польських, німецьких і совєтських тюрмах Данило Шумук провів 42 роки 6 місяців і 7 діб.
Він народився 28-го грудня 1914-го року на Волині в селі Боремщині Любомльського району. В 17 років почав боротьбу проти польської окупаційної влади. 19-річним був заарештований вперше і відбув у польській тюрмі понад 5 років.
У травні 1941-го року Шумука ув’язнила вже совєтська влада, як брата ворога народу. Коли почалася війна, його направили в штрафний батальйон воювати проти Вермахту.
Пізніше батальйон був роззброєний совєтським командуванням, і Шумук опинився в німецькому полоні в таборі міста Хорола, звідки втік і організував на Волині повстанський загін. В 1943-му році цей загін влився в УПА.
Влітку 1944-го року Данило Шумук організував на Житомирщині похідну групу, але, з огляду на безперспективність, через якийсь час її розпустив.
В 1945-му році Данила Шумука засудили до кари смерти через розстріл, але замінили її 20-ма роками ув’язнення і заслали його до Норильська.
В червні-вересні 1953-го року він був одним з організаторів відомого Норильського повстання.
В 1955-му році його реабілітували, але вже на початку 1958-го року на закритому судовому засіданні він одержав чергових 10 літ таборів: Воркута, Тайшет, Мордовія.
1967-го року вийшов на волю і мешкав у Богуславі Київської области. Познайомився і зблизився з шістдесятниками: Світличними, Євгеном Сверстюком.
Знову заарештований у січні 1972-го року. Вирок: 10 років таборів і 5 заслання. Під наглядом на засланні в Казахстані перебував до січня 1987-го року.
Невдовзі виїхав на постійне місце мешкання в Торонто (Канада) з підірваним здоров’ям. В Україну повернувся в листопаді 2002-го року і, за дивним зиґзагом долі, доживав віку у місті Красноармійську на вулиці Соціалістичній.
Я зв’язався з донькою Данила Шумука пані Вірою Калач. Ось що вона розповіла про останні дні батька:
Віра Калач
Татові вже пішов 90-й рік. Напевне, він просто по старості, я так думаю, час такий прийшов.
Тарас Марусик
Він просто уві сні помер?
Віра Калач
Не уві сні, він свідомість втратив за день до смерті. До 9-го числа він ще чувся майже нормально, добре, радів, їздив по вулиці, кругом, все було добре. А з 10-го він захворів, температура піднялася висока. Я викликала лікарів. Вони приходили, назначали ліки. Я лікувала і уколи робила. Було йому дуже тяжко днів десять рівно.
Тарас Марусик
70-річна донька Данила Шумука Віра Калач, на його прохання, поїхала в 1999-му році в Торонто доглядати за ним. Оскільки більше трьох років їй там не дозволили жити, вони повернулися в Україну.
По собі Данило Шумук залишив вражаючу книгу спогадів “Пережите й передумане”, видану у київському видавництві імени Олени Теліги в 1998-му році.
Тарас Марусик
Надійшла сумна звістка про смерть найдовголітнішого політв’язня в світі Данила Шумука, який помер 21-го травня, в ніч з четверга на п’ятницю, на Донеччині. Йому йшов 90-ий рік.
Загалом у польських, німецьких і совєтських тюрмах Данило Шумук провів 42 роки 6 місяців і 7 діб.
Він народився 28-го грудня 1914-го року на Волині в селі Боремщині Любомльського району. В 17 років почав боротьбу проти польської окупаційної влади. 19-річним був заарештований вперше і відбув у польській тюрмі понад 5 років.
У травні 1941-го року Шумука ув’язнила вже совєтська влада, як брата ворога народу. Коли почалася війна, його направили в штрафний батальйон воювати проти Вермахту.
Пізніше батальйон був роззброєний совєтським командуванням, і Шумук опинився в німецькому полоні в таборі міста Хорола, звідки втік і організував на Волині повстанський загін. В 1943-му році цей загін влився в УПА.
Влітку 1944-го року Данило Шумук організував на Житомирщині похідну групу, але, з огляду на безперспективність, через якийсь час її розпустив.
В 1945-му році Данила Шумука засудили до кари смерти через розстріл, але замінили її 20-ма роками ув’язнення і заслали його до Норильська.
В червні-вересні 1953-го року він був одним з організаторів відомого Норильського повстання.
В 1955-му році його реабілітували, але вже на початку 1958-го року на закритому судовому засіданні він одержав чергових 10 літ таборів: Воркута, Тайшет, Мордовія.
1967-го року вийшов на волю і мешкав у Богуславі Київської области. Познайомився і зблизився з шістдесятниками: Світличними, Євгеном Сверстюком.
Знову заарештований у січні 1972-го року. Вирок: 10 років таборів і 5 заслання. Під наглядом на засланні в Казахстані перебував до січня 1987-го року.
Невдовзі виїхав на постійне місце мешкання в Торонто (Канада) з підірваним здоров’ям. В Україну повернувся в листопаді 2002-го року і, за дивним зиґзагом долі, доживав віку у місті Красноармійську на вулиці Соціалістичній.
Я зв’язався з донькою Данила Шумука пані Вірою Калач. Ось що вона розповіла про останні дні батька:
Віра Калач
Татові вже пішов 90-й рік. Напевне, він просто по старості, я так думаю, час такий прийшов.
Тарас Марусик
Він просто уві сні помер?
Віра Калач
Не уві сні, він свідомість втратив за день до смерті. До 9-го числа він ще чувся майже нормально, добре, радів, їздив по вулиці, кругом, все було добре. А з 10-го він захворів, температура піднялася висока. Я викликала лікарів. Вони приходили, назначали ліки. Я лікувала і уколи робила. Було йому дуже тяжко днів десять рівно.
Тарас Марусик
70-річна донька Данила Шумука Віра Калач, на його прохання, поїхала в 1999-му році в Торонто доглядати за ним. Оскільки більше трьох років їй там не дозволили жити, вони повернулися в Україну.
По собі Данило Шумук залишив вражаючу книгу спогадів “Пережите й передумане”, видану у київському видавництві імени Олени Теліги в 1998-му році.