Юрій Свірко
Мінськ, 25 травня 2004 – Учора в Ялті закінчився черговий самміт чотирьох держав-учасниць Єдиного економічного простору: України, Білорусі, Росії та Казахстану.
Їхні президенти не підписали жодного документа, але домовилися зустрітися знову восени у столиці Казахстану. А білоруський лідер запросив усіх колег приїхати до Мінська на початку липня – на святкування 60-річчя визволення Білорусі від нацистів.
Тим часом у самому Мінську увага оглядачів прикута насамперед до двосторонніх білорусько-російські відносин, а не до проблем єдиного економічного простору та союзу чотирьох. Адже зустріч президентів Лукашенка й Путіна у Ялті була першою після припинення Росією постачання газу до Білорусі в лютому цього року.
Білорусько-російські відносини нагадують маятник, відзначають мінські спостерігачі, переповідаючи повідомлення, що надійшло з Ялти:
"Щодо суперечних моментів у відносинах двох держав Олександр Лукашенко зазначив, що не помиляється той, хто нічого не робить, а не той, хто працює. Причому треба мати на увазі, що вони є не тільки і не стільки на найвищому рівні, скільки на рівні урядів, міністрів і окремих суб''єктів господарювання".
Білоруські політологи нагадують, що це вже було в лютому. Тоді президент Лукашенко теж спочатку трактував газову колізію як господарську . А потім, коли Москва перекрила газ, кваліфікував її вже як "акт тероризму на найвищому рівні".
Як зазначив експерт мінського аналітичного центру "Стратегія" Валерій Карбалевич, про підсумки двосторонньої розмови в Ялті "найкраще судити по тому, про що не згадано привселюдно". Так, не вдалося вийти на домовленості з усього комплексу газових питань". Це ж стосується принципових питань формування союзної держави Білорусі та Росії. На думку експерта, Олександру Лукашенко сьогодні простіше заморозити інтеграцію в рамках "двійки", зберегти тут статус-кво, а не розвивати "союз чотирьох ".
Інтернет-газета "Белорусские новости" вважає, що єдиний економічний простір стає для Москви важливішим, ніж союзна держава з Білоруссю, а Мінськ, цитую, “лобіюючи свої інтереси, зайняв досить хитру позицію – жодних твердих особливих для себе умов стосовно інтеграції до “четвірки” не висуває, але в будь-який момент може пригрозити припиненням своєї участі в цьому проекті в зв''язку з вередуванням України .
Їхні президенти не підписали жодного документа, але домовилися зустрітися знову восени у столиці Казахстану. А білоруський лідер запросив усіх колег приїхати до Мінська на початку липня – на святкування 60-річчя визволення Білорусі від нацистів.
Тим часом у самому Мінську увага оглядачів прикута насамперед до двосторонніх білорусько-російські відносин, а не до проблем єдиного економічного простору та союзу чотирьох. Адже зустріч президентів Лукашенка й Путіна у Ялті була першою після припинення Росією постачання газу до Білорусі в лютому цього року.
Білорусько-російські відносини нагадують маятник, відзначають мінські спостерігачі, переповідаючи повідомлення, що надійшло з Ялти:
"Щодо суперечних моментів у відносинах двох держав Олександр Лукашенко зазначив, що не помиляється той, хто нічого не робить, а не той, хто працює. Причому треба мати на увазі, що вони є не тільки і не стільки на найвищому рівні, скільки на рівні урядів, міністрів і окремих суб''єктів господарювання".
Білоруські політологи нагадують, що це вже було в лютому. Тоді президент Лукашенко теж спочатку трактував газову колізію як господарську . А потім, коли Москва перекрила газ, кваліфікував її вже як "акт тероризму на найвищому рівні".
Як зазначив експерт мінського аналітичного центру "Стратегія" Валерій Карбалевич, про підсумки двосторонньої розмови в Ялті "найкраще судити по тому, про що не згадано привселюдно". Так, не вдалося вийти на домовленості з усього комплексу газових питань". Це ж стосується принципових питань формування союзної держави Білорусі та Росії. На думку експерта, Олександру Лукашенко сьогодні простіше заморозити інтеграцію в рамках "двійки", зберегти тут статус-кво, а не розвивати "союз чотирьох ".
Інтернет-газета "Белорусские новости" вважає, що єдиний економічний простір стає для Москви важливішим, ніж союзна держава з Білоруссю, а Мінськ, цитую, “лобіюючи свої інтереси, зайняв досить хитру позицію – жодних твердих особливих для себе умов стосовно інтеграції до “четвірки” не висуває, але в будь-який момент може пригрозити припиненням своєї участі в цьому проекті в зв''язку з вередуванням України .