Марія Щур
Прага, 5 травня 2004 – У другу неділю травня відзначається День Матері, світле родинне свято. Та якщо придивитись до цього свята уважніше, то дедалі менше жінок у Європі його святкують і ще менше святкуватимуть у майбутньому. Народжуваність у європейських країнах стрімко падає, а жінки скаржаться, що замість того, щоб підтримувати, працедавці дискримінують матерів. До того ж витрати на дітей також зростають.
На відміну від України, працюючі матері на Заході – як масове явище досить молодий феномен. Йому від сили років 20-30. Ще кілька років тому мені довелося зустріти одного австрійця, який казав, що вища освіта для дівчат – викинуті гроші, бо вони працюватимуть лише до народження дітей, а потім сидітимуть вдома. Приблизно так само досі розмірковують багато працедавців, які вважають, що роль матері та повноцінного працівника практично неможливо поєднати. З тим, що поєднати їх дійсно важко, погодиться, мабуть, кожна працююча мама, але це не робить з неї автоматично поганого працівника.
Вважати інакше є дискримінацією, і саме такі рішення дедалі частіше ухвалюють суди, коли до них звертаються молоді матері, яким відмовляють у роботі через те, що у них є малі діти. Як говорить Дебора Вайнштайн, американський правник та викладач Університету Пенсильванії, робити припущення про конкретну жінку на основі уявлень про її роль в родині є «дискримінацією за визначенням». «Якщо жінка-мати виявиться поганим працівником, її потрібно звільнити, - говорить Дебора Вайнштайн, - але жоден бос не повинен карати жінку за бажання стати матір’ю».
Експерти говорять, що якщо раніше дискримінували усіх жінок, то тепер частіше дискримінують саме матерів. Зокрема, якщо говорити про стереотипи, то компетентність «бізнесменок» оцінюють на одному рівні з бізнесменами, але якщо запитати про матерів, то їх відправляють в одну категорію зі «старими, сліпими, розумово відсталими та каліками».
Звичайно, поволі ситуація змінюється – жінки скоро становитимуть половину робочої сили, Україна у цьому сенсі унікальна : жінки тут становлять більшість робітників, і миритися з материнством, працедавцям усе ж доведеться. Є для цього і ще одна причина : виростити дитину на дохід лише одного з батьків практично неможливо.
Напівжартома економісти говорять, що поява дитини – найбільший фактор ризику опинитися у фінансовій скруті. Британці нещодавно підрахували, що одна дитина від памперсів до водійських прав обходиться батькам у 164 тисячі фунтів, дорожче, ніж ціна будинку в Британії. Кілька років тому німецькі дослідники називали ще більшу суму для своєї країни : півмільйона марок чи близько 250 тисяч євро на нинішні гроші. Про такі підрахунки в Україні мені невідомо, але, думаю, мало, хто усвідомлює, що поява дитини – чи не найзначніше фінансове рішення для людини у наш час.
Та все ж жінки ризикують. Подзвоніть до своєї мами, дайте їй відчути, що її інвестиція не була даремною.
На відміну від України, працюючі матері на Заході – як масове явище досить молодий феномен. Йому від сили років 20-30. Ще кілька років тому мені довелося зустріти одного австрійця, який казав, що вища освіта для дівчат – викинуті гроші, бо вони працюватимуть лише до народження дітей, а потім сидітимуть вдома. Приблизно так само досі розмірковують багато працедавців, які вважають, що роль матері та повноцінного працівника практично неможливо поєднати. З тим, що поєднати їх дійсно важко, погодиться, мабуть, кожна працююча мама, але це не робить з неї автоматично поганого працівника.
Вважати інакше є дискримінацією, і саме такі рішення дедалі частіше ухвалюють суди, коли до них звертаються молоді матері, яким відмовляють у роботі через те, що у них є малі діти. Як говорить Дебора Вайнштайн, американський правник та викладач Університету Пенсильванії, робити припущення про конкретну жінку на основі уявлень про її роль в родині є «дискримінацією за визначенням». «Якщо жінка-мати виявиться поганим працівником, її потрібно звільнити, - говорить Дебора Вайнштайн, - але жоден бос не повинен карати жінку за бажання стати матір’ю».
Експерти говорять, що якщо раніше дискримінували усіх жінок, то тепер частіше дискримінують саме матерів. Зокрема, якщо говорити про стереотипи, то компетентність «бізнесменок» оцінюють на одному рівні з бізнесменами, але якщо запитати про матерів, то їх відправляють в одну категорію зі «старими, сліпими, розумово відсталими та каліками».
Звичайно, поволі ситуація змінюється – жінки скоро становитимуть половину робочої сили, Україна у цьому сенсі унікальна : жінки тут становлять більшість робітників, і миритися з материнством, працедавцям усе ж доведеться. Є для цього і ще одна причина : виростити дитину на дохід лише одного з батьків практично неможливо.
Напівжартома економісти говорять, що поява дитини – найбільший фактор ризику опинитися у фінансовій скруті. Британці нещодавно підрахували, що одна дитина від памперсів до водійських прав обходиться батькам у 164 тисячі фунтів, дорожче, ніж ціна будинку в Британії. Кілька років тому німецькі дослідники називали ще більшу суму для своєї країни : півмільйона марок чи близько 250 тисяч євро на нинішні гроші. Про такі підрахунки в Україні мені невідомо, але, думаю, мало, хто усвідомлює, що поява дитини – чи не найзначніше фінансове рішення для людини у наш час.
Та все ж жінки ризикують. Подзвоніть до своєї мами, дайте їй відчути, що її інвестиція не була даремною.