Михайло Рамач
Белград, 29 квiтня 2004 – Боґолюб Карич на початку вiсiмдесятих рокiв минулого столiття, був музикантом. Разом з трьома братами вiн розважав гостей в корчмах. Згодом вони заснували машиноремонтий цех у мiстечку Печ, що в Косовi. В цеху працювали як серби, так i етнiчнi албанцi. Усi заробляли в кiлька разiв бiльше, анiж у державних пiдприємствах. А держава надавала усi види допомоги та пiльг компанiям, котрi пiдтримували її полiтику спiвжиття та спiвробiтництва двох громад.
Спершу майстерня, вiдтак компанiя, згодом iмперiя. Була це, кажуть, сучасна сербська казка. Чотири брати Каричi нинi є власниками банку, телемережi БК, мобiльної телефоної мережi, приватного унiверситету, провiдними Інтернет - провайдерами в Сербiї та низки будiвельних компанiй в Росiї. Престижною в Сербiї стала премiя братiв Каричiв, яку щороку призначають митцям, вченим, журналiстам тощо.
Найстарший з-помiж чотирьох братiв забажав стати президентом Сербiї. Вiн скликав журналiстiв і заявив, що пiсля сорокаденних нарад з сiм’єю та дiловими партнерами й друзями вирішив балотуватися на пост керiвника республiки. Вiн каже: “Ранiше чи пiзнiше я стану президентом. Було б краще, щоб мене обрали сьогоднi, а не завтра”. Карич пояснює, що вiн знає лише перемагати, що змалку був лiдером і завжди здiйснював усi свої мрiї. Вiн уточнює: “Це потрiбне не менi. Це потрiбне Сербiї, її промисловцям. Пiсля тридцяти рокiв невтомної роботи я знаю, як можна допомогти своїй країнi”.
Нинi Боґолюб Карич не згадує, що його компанiя розвилася за часу влади Милошевича. Вiн свого часу вихвалявся, що купив вiллу неподалiк резиденцiї глави держави. В однiй із вiлл Карича у Белградi останнiм часом влаштовують дипломатичнi прийоми.
У разi, якщо Карич не увiйде до другого туру, то він готовий пiдтримати кандидата від демократичних сил. А президентом Сербiї, за його ж словами, вiн стане наступним разом.
Спершу майстерня, вiдтак компанiя, згодом iмперiя. Була це, кажуть, сучасна сербська казка. Чотири брати Каричi нинi є власниками банку, телемережi БК, мобiльної телефоної мережi, приватного унiверситету, провiдними Інтернет - провайдерами в Сербiї та низки будiвельних компанiй в Росiї. Престижною в Сербiї стала премiя братiв Каричiв, яку щороку призначають митцям, вченим, журналiстам тощо.
Найстарший з-помiж чотирьох братiв забажав стати президентом Сербiї. Вiн скликав журналiстiв і заявив, що пiсля сорокаденних нарад з сiм’єю та дiловими партнерами й друзями вирішив балотуватися на пост керiвника республiки. Вiн каже: “Ранiше чи пiзнiше я стану президентом. Було б краще, щоб мене обрали сьогоднi, а не завтра”. Карич пояснює, що вiн знає лише перемагати, що змалку був лiдером і завжди здiйснював усi свої мрiї. Вiн уточнює: “Це потрiбне не менi. Це потрiбне Сербiї, її промисловцям. Пiсля тридцяти рокiв невтомної роботи я знаю, як можна допомогти своїй країнi”.
Нинi Боґолюб Карич не згадує, що його компанiя розвилася за часу влади Милошевича. Вiн свого часу вихвалявся, що купив вiллу неподалiк резиденцiї глави держави. В однiй із вiлл Карича у Белградi останнiм часом влаштовують дипломатичнi прийоми.
У разi, якщо Карич не увiйде до другого туру, то він готовий пiдтримати кандидата від демократичних сил. А президентом Сербiї, за його ж словами, вiн стане наступним разом.