Юрій Свірко
Мінськ, 14 квітень 2004 року.
Цієї середи президент Білорусі Олександр Лукашенко звернувся із щорічним посланням до парламенту, де піддав критиці Співдружність незалежних держав та нове утворення, до якого входять Білорусь, Росія, Казахстан та Україна.
Білоруський лідер багато казав про стосунки з поширеним Євросоюзом, у якому невдовзі будуть три з 5 сусідніх держав, та з Росією, але майже нічого не сказав про сусідню Україну. Проте наступну заяву Олександра Лукашенка мінські спостерігачі розцінили як критику на адресу українського президента Леоніда Кучми, який тепер головує в Раді керівників держав СНД.
Олександр Лукашенко: “На тлі Євросоюзу, який динамічно розвивається, зовсім в’ялою, кволою та безвольною виглядає наша Співдружність незалежних держав. Ця структура ще дихає, але за рік не розв’язала жодного серйозного питання”.
Президент Лукашенко заявив також, що не стала на ноги і “так звана четвірка”, як він назвав нове об’єднання Білорусі, Росії, Казахстану та України. За словами білоруського лідера, формування єдиного економічного простору так і не виходить із бюрократичної стадії. Цей проект стане успішним, якщо всі учасники четвірки за зразком Євросоюзу визнають обов’язковими єдині правила економічних відносин, сказав Олександр Лукашенко і наголосив: “Те, що зараз відбувається ( “ця стаття угоди мені вигідна – я виконую, а іншу не визнаю”), – повторення найгірших традицій СНД. Якщо домовлятися, то лише чотирьом разом (Білорусі, Казахстану, Росії, Україні), без усяких застережень та винятків. А влаштувати інтеграцію різних швидкостей всередині єдиного економічного простору – це значить дурити наші братерські народи. Нехай цим займаються без нас”.
Водночас з посланням президента Лукашенка прес-конференцію в Мінську давав заступник міністра закордонних справ Білорусі Олександр Михневич, який сказав, що головною проблемою для Мінська тепер є торгівля з поширеним Євросоюзом, який стане другим після Росії партнером Білорусі. Відносини з Європейським союзом для Білорусі ускладнені квотами на текстиль, які існують також у межах Світової організації торгівлі , саме через СОТ можна буде розв’язати і проблеми з Росією та Україною. Проте заступник міністра додав: “Україна, мабуть, лише в питанні вступу до СОТ просунулася дещо далі, але не значить, що ми тут повинні всі свої позиції здавати й когось доганяти. Ми вступаємо на власних умовах до СОТ. Щодо всіх інших позицій, я б не сказав, що Україна… Зрозумійте, я тут не порівнюю, не хочу покривдити своїх українських друзів і колег , просто ми всі перебуваємо приблизно в одній зоні”.
Білоруське МЗС також оприлюднило статистику торгівлі з Україною, пік товарообігу з якою випав на 1997 рік – тоді імпорт і експорт склали майже 1 мільярд 400 мільйонів доларів. Минулого 2003 року товарообіг був удвічі меншим – 705 мільйонів доларів, і Україна опинилася на 5-му місці серед торгових партнерів Білорусі. Для України ж Білорусь за товарообігом четверта серед інших держав СНД. Головні споживачі білоруської продукції – Київ, Дніпропетровська, Київська та Одеська області. Україна купує головним чином білоруські трактори, холодильники, вантажівки та автобуси, нафтопродукти і хімічні товари.
Цієї середи президент Білорусі Олександр Лукашенко звернувся із щорічним посланням до парламенту, де піддав критиці Співдружність незалежних держав та нове утворення, до якого входять Білорусь, Росія, Казахстан та Україна.
Білоруський лідер багато казав про стосунки з поширеним Євросоюзом, у якому невдовзі будуть три з 5 сусідніх держав, та з Росією, але майже нічого не сказав про сусідню Україну. Проте наступну заяву Олександра Лукашенка мінські спостерігачі розцінили як критику на адресу українського президента Леоніда Кучми, який тепер головує в Раді керівників держав СНД.
Олександр Лукашенко: “На тлі Євросоюзу, який динамічно розвивається, зовсім в’ялою, кволою та безвольною виглядає наша Співдружність незалежних держав. Ця структура ще дихає, але за рік не розв’язала жодного серйозного питання”.
Президент Лукашенко заявив також, що не стала на ноги і “так звана четвірка”, як він назвав нове об’єднання Білорусі, Росії, Казахстану та України. За словами білоруського лідера, формування єдиного економічного простору так і не виходить із бюрократичної стадії. Цей проект стане успішним, якщо всі учасники четвірки за зразком Євросоюзу визнають обов’язковими єдині правила економічних відносин, сказав Олександр Лукашенко і наголосив: “Те, що зараз відбувається ( “ця стаття угоди мені вигідна – я виконую, а іншу не визнаю”), – повторення найгірших традицій СНД. Якщо домовлятися, то лише чотирьом разом (Білорусі, Казахстану, Росії, Україні), без усяких застережень та винятків. А влаштувати інтеграцію різних швидкостей всередині єдиного економічного простору – це значить дурити наші братерські народи. Нехай цим займаються без нас”.
Водночас з посланням президента Лукашенка прес-конференцію в Мінську давав заступник міністра закордонних справ Білорусі Олександр Михневич, який сказав, що головною проблемою для Мінська тепер є торгівля з поширеним Євросоюзом, який стане другим після Росії партнером Білорусі. Відносини з Європейським союзом для Білорусі ускладнені квотами на текстиль, які існують також у межах Світової організації торгівлі , саме через СОТ можна буде розв’язати і проблеми з Росією та Україною. Проте заступник міністра додав: “Україна, мабуть, лише в питанні вступу до СОТ просунулася дещо далі, але не значить, що ми тут повинні всі свої позиції здавати й когось доганяти. Ми вступаємо на власних умовах до СОТ. Щодо всіх інших позицій, я б не сказав, що Україна… Зрозумійте, я тут не порівнюю, не хочу покривдити своїх українських друзів і колег , просто ми всі перебуваємо приблизно в одній зоні”.
Білоруське МЗС також оприлюднило статистику торгівлі з Україною, пік товарообігу з якою випав на 1997 рік – тоді імпорт і експорт склали майже 1 мільярд 400 мільйонів доларів. Минулого 2003 року товарообіг був удвічі меншим – 705 мільйонів доларів, і Україна опинилася на 5-му місці серед торгових партнерів Білорусі. Для України ж Білорусь за товарообігом четверта серед інших держав СНД. Головні споживачі білоруської продукції – Київ, Дніпропетровська, Київська та Одеська області. Україна купує головним чином білоруські трактори, холодильники, вантажівки та автобуси, нафтопродукти і хімічні товари.