Віталій Портников Україна відкрилася для НАТО.
Москва, 9 квітня 2004 року.
“Україна відкрилася для НАТО”. Із такою публікацією виходить сьогодні газета “Комерсант-дейлі”, яка підкреслює, що тепер, після того як Президент України Леонід Кучма підписав ухвалений парламентом у березні Закон “Про вільне переміщення військ НАТО на території України”, Альянс може розгортати війська на кордонах країни, а також використовувати її як транзитну державу коли завгодно і скільки завгодно.
Як підкреслює газета “Комерсант-дейлі”, заступник міністра оборони України Ігор Тимофєєв вважає, що підписанням меморандуму, Президент свідчить про намір України продовжувати євроатлантичну інтеграцію. Для російської сторони, звичайно ж, підписання меморандуму не є святом. Взагалі, та полеміка, яка розгорнулася у Росії в зв’язку з розширенням Північноатлантичного союзу, деякими спостерігачами якраз і пов’язується із і взаєминами України і НАТО.
Інтернет-видання “Політ.ком.ру” задається питанням: чому російські політики саме зараз протестують проти запланованого вже заздалегідь розширення НАТО. Адже про те, що таке розширення відбудеться і про те, що територію балтійських країн будуть патрулювати літаки військово-повітряних сил країн-членів Альянсу, було відомо досить давно. Ніяких сюрпризів для Москви тут не виникло, і вона могла б протестувати раніше. Скажімо, в рамках давно вже працюючої ради “Росія-НАТО”.
Однак Москва вирішила протестувати саме зараз. І не випадково. Як вважають в Москві в поінформованих джерелах, бажання загострити полеміку із НАТО було пов’язане якраз із побоюваннями, що Україна буде все більш серйозно побудовувати свої взаємини із Північноатлантичним союзом, і що навіть теплі особисті контакти Президента України Леоніда Кучми з президентом Росії Володимиром Путіним не заважатимуть Києву йти і далі шляхом євроатлантичної інтеграції, і все, що зараз заважає Україні – це точка зору НАТО на українські стандарти, а не небажання Києва приєднуватися до Північноатлантичного союзу.
Так що Росія, намагаючись нагадати НАТО про те, що вона не задоволена його розширенням, грає, так би мовити, на випередження подій.
“Україна відкрилася для НАТО”. Із такою публікацією виходить сьогодні газета “Комерсант-дейлі”, яка підкреслює, що тепер, після того як Президент України Леонід Кучма підписав ухвалений парламентом у березні Закон “Про вільне переміщення військ НАТО на території України”, Альянс може розгортати війська на кордонах країни, а також використовувати її як транзитну державу коли завгодно і скільки завгодно.
Як підкреслює газета “Комерсант-дейлі”, заступник міністра оборони України Ігор Тимофєєв вважає, що підписанням меморандуму, Президент свідчить про намір України продовжувати євроатлантичну інтеграцію. Для російської сторони, звичайно ж, підписання меморандуму не є святом. Взагалі, та полеміка, яка розгорнулася у Росії в зв’язку з розширенням Північноатлантичного союзу, деякими спостерігачами якраз і пов’язується із і взаєминами України і НАТО.
Інтернет-видання “Політ.ком.ру” задається питанням: чому російські політики саме зараз протестують проти запланованого вже заздалегідь розширення НАТО. Адже про те, що таке розширення відбудеться і про те, що територію балтійських країн будуть патрулювати літаки військово-повітряних сил країн-членів Альянсу, було відомо досить давно. Ніяких сюрпризів для Москви тут не виникло, і вона могла б протестувати раніше. Скажімо, в рамках давно вже працюючої ради “Росія-НАТО”.
Однак Москва вирішила протестувати саме зараз. І не випадково. Як вважають в Москві в поінформованих джерелах, бажання загострити полеміку із НАТО було пов’язане якраз із побоюваннями, що Україна буде все більш серйозно побудовувати свої взаємини із Північноатлантичним союзом, і що навіть теплі особисті контакти Президента України Леоніда Кучми з президентом Росії Володимиром Путіним не заважатимуть Києву йти і далі шляхом євроатлантичної інтеграції, і все, що зараз заважає Україні – це точка зору НАТО на українські стандарти, а не небажання Києва приєднуватися до Північноатлантичного союзу.
Так що Росія, намагаючись нагадати НАТО про те, що вона не задоволена його розширенням, грає, так би мовити, на випередження подій.