Юрій Свірко У Мінську відкрили меморіальну дошку, присвячену Лесі Українці.
Мінськ, 25 лютого 2004 – У 133-й день народження Лесі Українки в білоруській столиці врочисто відкрили меморіальну дошку на місці того будинку, де вона мешкала на початку минулого сторіччя, до 1901 року. Ініціативу Білоруської асоціації україністів підтримав Мінський виконком.
Меморіальну дошку Лесі Українці встановили поруч з Міністерством оборони Білорусі , це ріг мінських вулиць Куйбишева та Комуністичної. Хоча в Мінську є вулиця Лесі Українки, там, у новому районі багатоповерхових будинків, історичного нічого немає. Старого будинку, де мешкала поетеса, теж немає, а на новому, окрім табличок з комуністичними назвами, над новою дошкою висить російськомовний показник “Аптечный киоск”.
До того ж на дошці, де поруч із портретом Лесі написи білоруською та українською мовами, аж дві помилки в українському тексті. Починається він так: “У будинку, що стояв на цьом місці…” (без “у” в слові “цьому”), а закінчується словами “украінської літератури” (тобто, немає двох крапок над ї в середині слова “української”).
Представники посольства України у цьому нічого поганого не побачили, дипломатично не зауваживши помилок. А речник посольства напівжартома сказав, що “на цьом” – це акцент, так, мовляв, чернігівці вимовляють.
В офіційній промові посол України в Білорусі Петро Шаповал (до речі, з Чернігівщини) теж вимовляв назву свого народу з неправильним наголосом: “Сьгоднішній лютневий день вже можна вписати в літопис укрАїнсько-білоруських відносин. Увічнення образу відомої української поетеси, класика української літератури Лесі Українки у білоруській столиці – це ще одне свідчення прагнення наших народів до взаємного духовного збагачення”.
Посол Шаповал нагадав, що історія перебування Лесі Українки в Білорусі тісно пов’язана з її взаєминами із Сергієм Мержинським – представником стародавнього роду білоруської шляхти, який займався пропагандою ідей соціалізму і став єдиним коханням в житті Лесі.
Мінський віце-мер Михайло Петрушин під час церемонії відкриття дошки наголосив саме на цьому, що Мержинський змагався за ідеї соціалізму. Але голова Білоруської асоціації україністів В’ячеслав Рагойша відразу заявив на мітингу: “Мержинський уособлює нашу незалежну Білорусь. Це під його впливом вона захопилася і соціалізмом, але треба знати, що це був соціалізм той, який, я думаю, тепер є в Швеції, Швейцарії та інших країнах Європи. Ось до якого соціалізму і Сергій Мержинський тягнувся, і Леся Українка”.
В’ячеслав Рагойша додав, що свою поему "Одержима" Леся Українка написала ранньою весною 1901 року в Мінську лише за одну ніч. Він також декламував просто на вулиці Куйбишева вірші Лесі:
“Все покинуть, До тебе полинуть, Мій ти єдиний, Мій зламаний квіте.
Мені здається, що в цих рядках, які ми бачимо й тут, поруч з меморіальною дошкою, уся Леся Українка”.
У мінському музеї Янки Купали Білоруська асоціація україністів організувала літературний вечір у пам’ять Лесі Українки та Сергія Мержинського, а в Будинку дружби пізніше відбулася презентація нової книги перекладів творів Лесі білоруською мовою.
Меморіальну дошку Лесі Українці встановили поруч з Міністерством оборони Білорусі , це ріг мінських вулиць Куйбишева та Комуністичної. Хоча в Мінську є вулиця Лесі Українки, там, у новому районі багатоповерхових будинків, історичного нічого немає. Старого будинку, де мешкала поетеса, теж немає, а на новому, окрім табличок з комуністичними назвами, над новою дошкою висить російськомовний показник “Аптечный киоск”.
До того ж на дошці, де поруч із портретом Лесі написи білоруською та українською мовами, аж дві помилки в українському тексті. Починається він так: “У будинку, що стояв на цьом місці…” (без “у” в слові “цьому”), а закінчується словами “украінської літератури” (тобто, немає двох крапок над ї в середині слова “української”).
Представники посольства України у цьому нічого поганого не побачили, дипломатично не зауваживши помилок. А речник посольства напівжартома сказав, що “на цьом” – це акцент, так, мовляв, чернігівці вимовляють.
В офіційній промові посол України в Білорусі Петро Шаповал (до речі, з Чернігівщини) теж вимовляв назву свого народу з неправильним наголосом: “Сьгоднішній лютневий день вже можна вписати в літопис укрАїнсько-білоруських відносин. Увічнення образу відомої української поетеси, класика української літератури Лесі Українки у білоруській столиці – це ще одне свідчення прагнення наших народів до взаємного духовного збагачення”.
Посол Шаповал нагадав, що історія перебування Лесі Українки в Білорусі тісно пов’язана з її взаєминами із Сергієм Мержинським – представником стародавнього роду білоруської шляхти, який займався пропагандою ідей соціалізму і став єдиним коханням в житті Лесі.
Мінський віце-мер Михайло Петрушин під час церемонії відкриття дошки наголосив саме на цьому, що Мержинський змагався за ідеї соціалізму. Але голова Білоруської асоціації україністів В’ячеслав Рагойша відразу заявив на мітингу: “Мержинський уособлює нашу незалежну Білорусь. Це під його впливом вона захопилася і соціалізмом, але треба знати, що це був соціалізм той, який, я думаю, тепер є в Швеції, Швейцарії та інших країнах Європи. Ось до якого соціалізму і Сергій Мержинський тягнувся, і Леся Українка”.
В’ячеслав Рагойша додав, що свою поему "Одержима" Леся Українка написала ранньою весною 1901 року в Мінську лише за одну ніч. Він також декламував просто на вулиці Куйбишева вірші Лесі:
“Все покинуть, До тебе полинуть, Мій ти єдиний, Мій зламаний квіте.
Мені здається, що в цих рядках, які ми бачимо й тут, поруч з меморіальною дошкою, уся Леся Українка”.
У мінському музеї Янки Купали Білоруська асоціація україністів організувала літературний вечір у пам’ять Лесі Українки та Сергія Мержинського, а в Будинку дружби пізніше відбулася презентація нової книги перекладів творів Лесі білоруською мовою.