Ганна Стеців “Альтернатива”
Київ, 11 грудня 2003 року.
Ганна Стеців
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Ганна Стеців
Нинішній випуск “Альтернативи” ми присвячуємо світлій пам’яті тих, хто у таборах ГУЛАГу поліг “За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ”. А також тим учасникам численних табірних повстань, які залишились живі і, цілком можливо, слухають нас тепер.
Ми записали розмову з директором студії “Заповіт”, кінорежисером Михайлом Ткачуком, який активно збирає матеріали для документального фільму про Норильське повстання. Завдяки його праці ви почуєте голос одного з керівників повстання Степана Семенюка, каторжанку Ніну Петрич та мешканця Вільнюса, учасника повстання Віктораса Вільчинскаса. Модерує Ганна Стеців. Текстмейкер Віктор Недоступ. Автор програми Андрій Охрімович.
Михайло Ткачук
Під час мого перебування в Канаді я зустрівся з представниками Конгресу українців Канади, які мене туди запросили. Там я показував свої фільми. І тоді в нас із керівником проекту, моїм приятелем Василем Бортняком, виникла ідея створити фільм про Норильське повстання. В цьому нас підтримав Конгрес українців Канади. І завдяки їм ми почали рухатися і збирати матеріали.
Ми ще не маємо сценарію, але вже дуже багато нароблено. Ми намагаємося не втратити час і записати тих людей, які ще живі.
Андрій Охрімович
Останнє Ваше відрядження – це до Норильську. А що Ви можете розповісти про Ваші враження від того?
Михайло Ткачук
Відрядження в Норильськ – це була остання крапка в цілому ряді відряджень. Я був запрошений туди разом з українськими хлопцями-повстанцями. Але, на жаль, вони похилого віку і хворіють, а тому не змогли туди поїхати. Так що Україну я представляв там один.
Я побував на місці, де люди боролися за свою волю. Це було справжнє повстання духу, тому що вони вийшли голі, вони не мали ніякої зброї. Це було повстання волевиявлення українця, який мав довести, що він гідний жити на цій землі, він гідний мати свою незалежну Україну.
Андрій Охрімович
А Ви коротко могли б розповісти про причини і початок повстання?
Михайло Ткачук
В Норильськ (це 69-та паралель) засилали тільки тих, хто мав загинути взагалі. Навіть з степових таборів з КарЛагу переправляли туди тих, хто проявляв свою непокору.
І от 1953 рік. Смерть Сталіна. У політв’язнів з’явилася надія про можливі полегшення. Проте полегшень ніяких не було. Навпаки, розпочалися масові розстріли в таборах (ще до арешту Берії) зовсім невинно. Так, як червоннопагонники не мали дозволу стріляти в таборах, то стало зрозуміло, що це було інспіровано владою. Чому такого масового поширення набуло це повстання? А тому, що в таборах існували самодопомогові комітети, які були створені саме українцями.
Важливу роль у всьому цьому зіграв ще Карагандинський етап, де була величезна кількість українців і литовців. Вони ще там почали бунтувати. Це призвело до того, що їх перезаслали на 69-ту паралель для знищення. І саме вони занесли в Норильський табір, як писав сам Солженіцин, вірус волі.
Андрій Охрімович
Власне, там вони робили концентрацію тих непокірних, а ця критична маса непокірних і призвела, очевидно, до цього повстання.
Михайло Ткачук
Ну, для цього вже було підготовлене поле діяльністю підпільних комітетів допомоги. Наприклад, в третьому каторжанському таборі повстання продовжувалося два місяці. Два місяці вони не пускали адміністрацію, і вона мусила з тим якось миритися.
Ганна Стеців
Причину вибуху створила одна автоматна черга, якою було вбито молодого в’язня з Волині Ковальчука. На знак протесту зупинився Норильськ 40, себто 40 тисяч в’язнів відмовились працювати.
Зону негайно оточили два ряди військ НКВС. На чотирнадцяту добу приїхала московська комісія, до якої входив начальник конвойних військ СРСР генерал Сєров та інші високі чиновники. Було досягнуто компромісу. Адміністрація дозволила побачення, писати два листи на місяць, носити волосся, зняти номери. Встановлено десятигодинний робочий день...
Але по від’їзді комісії не минуло й місяця, як почали саджати в ізолятор і вивозити в невідомому напрямку найбільш активних в’язнів. Це послужило причиною повторного виступу норильчан по всій зоні. Каторжна зона поставила додаткову вимогу: воля або смерть.
Економічне життя Норильська зупинилось на 12 днів, після чого в третю зону ввели військо і застосували зброю. 4-го серпня 1953 року вбито 76 чоловік і більше трьохсот поранено, а всього у ГОРЛазі, за неповними даними, під час повстання вбито близько восьмисот в’язнів...
(Василь Холодницький. Стаття “Повстанський рух у таборах ГУЛАГу”.)
Андрій Охрімович
Степан Семенюк, один з керівників повстанського комітету третього каторжанського табору ГОРЛагу у Норильську. Нині він живе у Польщі, Зелена Гура.
Степан Семенюк
Треба також не забувати, що рушійною силою, організаторською, моральною, політичною і кількісною були, власне, українці: повстанці, ОУНівці - всі ті, діяльність яких була пов’язана із національно-визвольною боротьбою.
Створення фільму про ті героїчні події повинно бути, з однієї сторони, даниною тим людям, які це творили, а з другої сторони, - як запис правди визвольної боротьби українського народу. Це, по суті, було продовження нашої визвольної боротьби скрізь, де це було можливо, навіть в екстремальних умовах табору, яким був Норильський “комбінат”.
Михайло Ткачук
Ми були на зборах колишніх каторжан у Вільнюсі. Ми були у Львові. Ми були й в Москві. А коли приїхали до Норильська, то Ви знаєте, та імпреза, яка там була, це був жаль. Це справді було повстання духу.
На запитання, яким має бути ідеальний пам’ятник повстанцям, мені показували знову віночки, знову матір, знову скорботу, знову плач. Я, виступаючи перед представниками ЗМІ, зазначив, що бачу пам’ятник у вигляді людини, яка запускає у землю повітряного змія. Тому, що коли оточили третій каторжанський табір, то повстанці запускали у небо тих зміїв з прикріпленими листівками, які розліталися по місту, а в місті люди ходили і все це підбирали. Пішла інформація. Навіть “Голос Америки” дав дані про те, що йде повстання. Влада злякалася того.
І от ця непокора, цей виклик, це повстання духу, яке має бути виразним саме через такий пам’ятник: людина, яка запускає повітряного змія.
Я думаю, що навіть коли керівництво не погодиться поставити такий пам’ятник, то все одно ми з нашою громадою об’єднаємося і знайдемо можливість поставити на горі, під якою ховали всіх загиблих, саме пам’ятник у формі людини, котра запускає змія. Це буде монумент духу.
Ганна Стеців
Найдовше тримались каторжани третього концтабору, які заздалегідь створили центр, до якого увійшли Данило Шумук, Яків Сушкевич та інші.
У відповідь на вбивство шести каторжан і поранення вісімнадцяти 4-го червня 1953 року стихійно почалось повстання в третьому каторжному таборі.
З табору вигнано всю адміністрацію на чолі з генералом Сємйоновим. П’ятого червня повстанці вибрали страйковий комітет з 15 осіб.
В’язні за допомогою великого летючого змія розповсюджували листівки про своє важке становище. В них, зокрема, говорилося: “Гражданє Норільска! Нас морят голодом і расстрєлівают. Просім сообщіть правітєльству о бєсчінствах над намі. Помогітє нам!!!”
Завдяки вмілому керівництву координаційного центру, а також страйкового комітету повстанці не піддались на різні провокації, умовляння, обіцянки і погрози і змогли протриматись два місяці.
В ніч з 3-го на 4-те серпня п’ятдесят третього року війська МВС жорстоко розправились з повстанцями. Найактивніших повстанців звезли на висілок “Вальок”. Через кілька тижнів їх завантажили в баржу і відправили кого-куди: на Колиму, Іркутський та Володимирський централи.
(Василь Холодницький. Стаття “Повстанський рух у таборах ГУЛАГу”).
Андрій Охрімович
Ніна Петрич з Луцька, каторжанка шостого жіночого табору. Початок повстання...
Ніна Петрич
Вони заспівали пісню. А в цей час йшов черговий солдат на вишку і закричав: “Прєкратітє!” Це не подіяло. Тоді він пустив автоматну чергу по хлопцях. Дехто загинув на місці. А деякі, яким лишилося по року до закінчення строку, відпочивали, то їх теж жорстоко побили до смерті, покалічили. От з того і почався страйк.
Михайло Ткачук
Для мене дуже цікаво, як сказав той же А.Кримський, котрий теж мученицьки закінчив в “радянському раї” свою земну мандрівку, можна служити деспоту, але душі своєї йому не давати. І деспоти, за чиїм велінням були набудовані, намуровані ті катівні, найбільше лютило те, що вони не могли закути цей волелюбний дух, підкорити його своїй сатанинській волі.
Андрій Охрімович
Розкажіть, будь ласка, про жіночий табір. Я, власне, знаю, що саме звідти розпочиналося повстання. Що Ви змогли накопати в Норильську про це?
Михайло Ткачук
Наші жінки відчували набагато гостріше втрату рідної землі, того чорнозему, тієї багатющої зелені. А тут немає дерев, нічого немає. Я лише можу уявити, як вони мріяли поїхати хоча б на один день подивитися на рідну батьківщину. В мене записані всі пісні, які вони складали.
Не з шостого жіночого табору розпочалося повстання, проте вони його підхопили, оголосивши голодовку. До них першою приїхала комісія з Москви, бо коли б у таборі була власна смерть, то це була б трагедія. Коли війська, оточивши їх, нічого не змогли вдіяти, вони вирили глибоку яму і стали в три ряди навколо тієї ями, взявшись за руки і кричали: “Смерть або воля!” Їх розганяли пожежними машинами, тиснули... Страшенно побили, але, Слава Богу, нікого не вбили.
Кількісно і якісно там було більшість наших українок. Я завжди перед ними знімаю капелюха. Мені дуже поталанило, що я познайомився з багатьма з них.
Багато ми нарили того матеріалу, їздячи і записуючи все на камеру.
Андрій Охрімович
Люди відходять і...
Михайло Ткачук
Так, люди відходять і треба поспішати. Тому я думаю, що кінцевий результат – фільм, то зараз не дуже важливо. Може будуть інші фільми...
Андрій Охрімович
Треба матеріал збирати.
Михайло Ткачук
Так, треба збирати, поки є можливість.
Андрій Охрімович
Учасник Норильського повстання Вікторас Вільчинскас.
Вікторас Вільчинскас (переклад)
Українці, яких була величезна кількість в другому, четвертому, п’ятому таборі, були молодими людьми. Це добрі люди, дружні люди. Вони постійно підтримували з литовцями зв’язок. У повстанні в п’ятому таборі в перших рядах стояли українці і литовці.
Андрій Охрімович
Виходячи з того живого матеріалу, з яким Ви познайомилися, і Вам цей матеріал доводиться переживати, чому вчить сьогодні Норильське повстання?
Михайло Ткачук
Про це сказав блискуче один із керівників повстання в третьому каторжанському таборі Степан Семенюк, у якого я був в гостині в Зеленій Гурі. Він сказав: “У нас вся влада в тих таборах трималася на тому, що було дуже велике зростання криміналітету і влади”. Розумієте, кримінальники займали всі високі посади в таборах, вони підготовлювалися владою. Коли ввірвався той Карагандинський етап, коли вони почали різати, вибачте, тих сук, які ховалися в БУРі (бараках посиленого режиму), то вони злякалися. І він зазначив: “Ми в наш час теж маємо щось на те подібне, коли у нас криміналітет зростає з владою”. Треба бути гідним і розуміти, як можна протистояти духом, як можна протистояти тією величезною вірою в свої сили, щоб перебороти і обрати ту владу, яка потрібна.
Андрій Охрімович
Боротьба українців у таборах ГУЛАГу була також продовженням боротьби “За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ”. І сьогодні стає прикро, що членів ОУН, вояків УПА, активних учасників опору у радянських концтаборах досі не визнали воюючою стороною.
Ганна Стеців
На цьому все. Над нинішнім випуском “Альтернативи” працювали директор студії “Заповіт” кінорежисер Михайло Ткачук, розмову з ним підтримував автор програми Андрій Охрімович. Модерувала Ганна Стеців.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.
Ганна Стеців
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
Ганна Стеців
Нинішній випуск “Альтернативи” ми присвячуємо світлій пам’яті тих, хто у таборах ГУЛАГу поліг “За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ”. А також тим учасникам численних табірних повстань, які залишились живі і, цілком можливо, слухають нас тепер.
Ми записали розмову з директором студії “Заповіт”, кінорежисером Михайлом Ткачуком, який активно збирає матеріали для документального фільму про Норильське повстання. Завдяки його праці ви почуєте голос одного з керівників повстання Степана Семенюка, каторжанку Ніну Петрич та мешканця Вільнюса, учасника повстання Віктораса Вільчинскаса. Модерує Ганна Стеців. Текстмейкер Віктор Недоступ. Автор програми Андрій Охрімович.
Михайло Ткачук
Під час мого перебування в Канаді я зустрівся з представниками Конгресу українців Канади, які мене туди запросили. Там я показував свої фільми. І тоді в нас із керівником проекту, моїм приятелем Василем Бортняком, виникла ідея створити фільм про Норильське повстання. В цьому нас підтримав Конгрес українців Канади. І завдяки їм ми почали рухатися і збирати матеріали.
Ми ще не маємо сценарію, але вже дуже багато нароблено. Ми намагаємося не втратити час і записати тих людей, які ще живі.
Андрій Охрімович
Останнє Ваше відрядження – це до Норильську. А що Ви можете розповісти про Ваші враження від того?
Михайло Ткачук
Відрядження в Норильськ – це була остання крапка в цілому ряді відряджень. Я був запрошений туди разом з українськими хлопцями-повстанцями. Але, на жаль, вони похилого віку і хворіють, а тому не змогли туди поїхати. Так що Україну я представляв там один.
Я побував на місці, де люди боролися за свою волю. Це було справжнє повстання духу, тому що вони вийшли голі, вони не мали ніякої зброї. Це було повстання волевиявлення українця, який мав довести, що він гідний жити на цій землі, він гідний мати свою незалежну Україну.
Андрій Охрімович
А Ви коротко могли б розповісти про причини і початок повстання?
Михайло Ткачук
В Норильськ (це 69-та паралель) засилали тільки тих, хто мав загинути взагалі. Навіть з степових таборів з КарЛагу переправляли туди тих, хто проявляв свою непокору.
І от 1953 рік. Смерть Сталіна. У політв’язнів з’явилася надія про можливі полегшення. Проте полегшень ніяких не було. Навпаки, розпочалися масові розстріли в таборах (ще до арешту Берії) зовсім невинно. Так, як червоннопагонники не мали дозволу стріляти в таборах, то стало зрозуміло, що це було інспіровано владою. Чому такого масового поширення набуло це повстання? А тому, що в таборах існували самодопомогові комітети, які були створені саме українцями.
Важливу роль у всьому цьому зіграв ще Карагандинський етап, де була величезна кількість українців і литовців. Вони ще там почали бунтувати. Це призвело до того, що їх перезаслали на 69-ту паралель для знищення. І саме вони занесли в Норильський табір, як писав сам Солженіцин, вірус волі.
Андрій Охрімович
Власне, там вони робили концентрацію тих непокірних, а ця критична маса непокірних і призвела, очевидно, до цього повстання.
Михайло Ткачук
Ну, для цього вже було підготовлене поле діяльністю підпільних комітетів допомоги. Наприклад, в третьому каторжанському таборі повстання продовжувалося два місяці. Два місяці вони не пускали адміністрацію, і вона мусила з тим якось миритися.
Ганна Стеців
Причину вибуху створила одна автоматна черга, якою було вбито молодого в’язня з Волині Ковальчука. На знак протесту зупинився Норильськ 40, себто 40 тисяч в’язнів відмовились працювати.
Зону негайно оточили два ряди військ НКВС. На чотирнадцяту добу приїхала московська комісія, до якої входив начальник конвойних військ СРСР генерал Сєров та інші високі чиновники. Було досягнуто компромісу. Адміністрація дозволила побачення, писати два листи на місяць, носити волосся, зняти номери. Встановлено десятигодинний робочий день...
Але по від’їзді комісії не минуло й місяця, як почали саджати в ізолятор і вивозити в невідомому напрямку найбільш активних в’язнів. Це послужило причиною повторного виступу норильчан по всій зоні. Каторжна зона поставила додаткову вимогу: воля або смерть.
Економічне життя Норильська зупинилось на 12 днів, після чого в третю зону ввели військо і застосували зброю. 4-го серпня 1953 року вбито 76 чоловік і більше трьохсот поранено, а всього у ГОРЛазі, за неповними даними, під час повстання вбито близько восьмисот в’язнів...
(Василь Холодницький. Стаття “Повстанський рух у таборах ГУЛАГу”.)
Андрій Охрімович
Степан Семенюк, один з керівників повстанського комітету третього каторжанського табору ГОРЛагу у Норильську. Нині він живе у Польщі, Зелена Гура.
Степан Семенюк
Треба також не забувати, що рушійною силою, організаторською, моральною, політичною і кількісною були, власне, українці: повстанці, ОУНівці - всі ті, діяльність яких була пов’язана із національно-визвольною боротьбою.
Створення фільму про ті героїчні події повинно бути, з однієї сторони, даниною тим людям, які це творили, а з другої сторони, - як запис правди визвольної боротьби українського народу. Це, по суті, було продовження нашої визвольної боротьби скрізь, де це було можливо, навіть в екстремальних умовах табору, яким був Норильський “комбінат”.
Михайло Ткачук
Ми були на зборах колишніх каторжан у Вільнюсі. Ми були у Львові. Ми були й в Москві. А коли приїхали до Норильська, то Ви знаєте, та імпреза, яка там була, це був жаль. Це справді було повстання духу.
На запитання, яким має бути ідеальний пам’ятник повстанцям, мені показували знову віночки, знову матір, знову скорботу, знову плач. Я, виступаючи перед представниками ЗМІ, зазначив, що бачу пам’ятник у вигляді людини, яка запускає у землю повітряного змія. Тому, що коли оточили третій каторжанський табір, то повстанці запускали у небо тих зміїв з прикріпленими листівками, які розліталися по місту, а в місті люди ходили і все це підбирали. Пішла інформація. Навіть “Голос Америки” дав дані про те, що йде повстання. Влада злякалася того.
І от ця непокора, цей виклик, це повстання духу, яке має бути виразним саме через такий пам’ятник: людина, яка запускає повітряного змія.
Я думаю, що навіть коли керівництво не погодиться поставити такий пам’ятник, то все одно ми з нашою громадою об’єднаємося і знайдемо можливість поставити на горі, під якою ховали всіх загиблих, саме пам’ятник у формі людини, котра запускає змія. Це буде монумент духу.
Ганна Стеців
Найдовше тримались каторжани третього концтабору, які заздалегідь створили центр, до якого увійшли Данило Шумук, Яків Сушкевич та інші.
У відповідь на вбивство шести каторжан і поранення вісімнадцяти 4-го червня 1953 року стихійно почалось повстання в третьому каторжному таборі.
З табору вигнано всю адміністрацію на чолі з генералом Сємйоновим. П’ятого червня повстанці вибрали страйковий комітет з 15 осіб.
В’язні за допомогою великого летючого змія розповсюджували листівки про своє важке становище. В них, зокрема, говорилося: “Гражданє Норільска! Нас морят голодом і расстрєлівают. Просім сообщіть правітєльству о бєсчінствах над намі. Помогітє нам!!!”
Завдяки вмілому керівництву координаційного центру, а також страйкового комітету повстанці не піддались на різні провокації, умовляння, обіцянки і погрози і змогли протриматись два місяці.
В ніч з 3-го на 4-те серпня п’ятдесят третього року війська МВС жорстоко розправились з повстанцями. Найактивніших повстанців звезли на висілок “Вальок”. Через кілька тижнів їх завантажили в баржу і відправили кого-куди: на Колиму, Іркутський та Володимирський централи.
(Василь Холодницький. Стаття “Повстанський рух у таборах ГУЛАГу”).
Андрій Охрімович
Ніна Петрич з Луцька, каторжанка шостого жіночого табору. Початок повстання...
Ніна Петрич
Вони заспівали пісню. А в цей час йшов черговий солдат на вишку і закричав: “Прєкратітє!” Це не подіяло. Тоді він пустив автоматну чергу по хлопцях. Дехто загинув на місці. А деякі, яким лишилося по року до закінчення строку, відпочивали, то їх теж жорстоко побили до смерті, покалічили. От з того і почався страйк.
Михайло Ткачук
Для мене дуже цікаво, як сказав той же А.Кримський, котрий теж мученицьки закінчив в “радянському раї” свою земну мандрівку, можна служити деспоту, але душі своєї йому не давати. І деспоти, за чиїм велінням були набудовані, намуровані ті катівні, найбільше лютило те, що вони не могли закути цей волелюбний дух, підкорити його своїй сатанинській волі.
Андрій Охрімович
Розкажіть, будь ласка, про жіночий табір. Я, власне, знаю, що саме звідти розпочиналося повстання. Що Ви змогли накопати в Норильську про це?
Михайло Ткачук
Наші жінки відчували набагато гостріше втрату рідної землі, того чорнозему, тієї багатющої зелені. А тут немає дерев, нічого немає. Я лише можу уявити, як вони мріяли поїхати хоча б на один день подивитися на рідну батьківщину. В мене записані всі пісні, які вони складали.
Не з шостого жіночого табору розпочалося повстання, проте вони його підхопили, оголосивши голодовку. До них першою приїхала комісія з Москви, бо коли б у таборі була власна смерть, то це була б трагедія. Коли війська, оточивши їх, нічого не змогли вдіяти, вони вирили глибоку яму і стали в три ряди навколо тієї ями, взявшись за руки і кричали: “Смерть або воля!” Їх розганяли пожежними машинами, тиснули... Страшенно побили, але, Слава Богу, нікого не вбили.
Кількісно і якісно там було більшість наших українок. Я завжди перед ними знімаю капелюха. Мені дуже поталанило, що я познайомився з багатьма з них.
Багато ми нарили того матеріалу, їздячи і записуючи все на камеру.
Андрій Охрімович
Люди відходять і...
Михайло Ткачук
Так, люди відходять і треба поспішати. Тому я думаю, що кінцевий результат – фільм, то зараз не дуже важливо. Може будуть інші фільми...
Андрій Охрімович
Треба матеріал збирати.
Михайло Ткачук
Так, треба збирати, поки є можливість.
Андрій Охрімович
Учасник Норильського повстання Вікторас Вільчинскас.
Вікторас Вільчинскас (переклад)
Українці, яких була величезна кількість в другому, четвертому, п’ятому таборі, були молодими людьми. Це добрі люди, дружні люди. Вони постійно підтримували з литовцями зв’язок. У повстанні в п’ятому таборі в перших рядах стояли українці і литовці.
Андрій Охрімович
Виходячи з того живого матеріалу, з яким Ви познайомилися, і Вам цей матеріал доводиться переживати, чому вчить сьогодні Норильське повстання?
Михайло Ткачук
Про це сказав блискуче один із керівників повстання в третьому каторжанському таборі Степан Семенюк, у якого я був в гостині в Зеленій Гурі. Він сказав: “У нас вся влада в тих таборах трималася на тому, що було дуже велике зростання криміналітету і влади”. Розумієте, кримінальники займали всі високі посади в таборах, вони підготовлювалися владою. Коли ввірвався той Карагандинський етап, коли вони почали різати, вибачте, тих сук, які ховалися в БУРі (бараках посиленого режиму), то вони злякалися. І він зазначив: “Ми в наш час теж маємо щось на те подібне, коли у нас криміналітет зростає з владою”. Треба бути гідним і розуміти, як можна протистояти духом, як можна протистояти тією величезною вірою в свої сили, щоб перебороти і обрати ту владу, яка потрібна.
Андрій Охрімович
Боротьба українців у таборах ГУЛАГу була також продовженням боротьби “За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ”. І сьогодні стає прикро, що членів ОУН, вояків УПА, активних учасників опору у радянських концтаборах досі не визнали воюючою стороною.
Ганна Стеців
На цьому все. Над нинішнім випуском “Альтернативи” працювали директор студії “Заповіт” кінорежисер Михайло Ткачук, розмову з ним підтримував автор програми Андрій Охрімович. Модерувала Ганна Стеців.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.