Василь Дарчук Огляд західної преси: Росія – Путін.
Прага, 30 жовтня 2003 – Суботній арешт російського підприємця Ходорковського викликав у західній пресі хвилю відгуків. У більшості коментарів ідеться не стільки про особу Ходорковського, скільки про політичний регрес в Росії і методи Путіна в боротьбі з опозицією й «неслухняними олігархами».
Арешт Ходорковського західна преса розглядає у широкому контексті, наводячи тут чеченський конфлікт, диспут з Україною у справі острова Тузли, недавній наступ на незалежні засоби інформації в Росії тощо. Усі ці аргументи свідчать про серйозні політичні зміни в Росії на гірше. Методи правління російського керівника Путіна оглядачі часто пов’язують з його кагебістським минулим.
Британська газета “Файненшл таймс” містить коментар Яна Бреммера під промовистою назвою «Демократія не є пріоритетом Путіна», в якому автор підкреслює, що кілька років тому Росія привабила західних інвесторів процесом демократизації і певною відсутністю ризику. У серпні цього року без жодних попереджень уряд оголосив девальвацію рубля і відмовився від попередніх зобов’язань у справі облігацій, проданих закордонним інвесторам. Таким чином у Росії почалася криза.
На думку коментатора, попередній президент Росії Єльцин не використав нагоди для розбудови міцних і авторитетних політичних інституцій. Тим часом Путін, в якому, попри його кагебістське минуле, багато оглядачів вбачали прихильника демократії, не виправдав сподівань. Дуже швидко, за словами автора, Путін розправився зі всім, що пахло опозицією, в тому числі із бізнесменами, причетними до політики. Арешт Ходорковського коментатор вважає найпоказовішим прикладом. Один з найбагатших підприємців Росії зважився публічно критикувати президента Путіна і фінансово підтримувати реформістські опозиційні партії.
Тим часом представник Інституту “Амерікен ентерпрайз” Леон Арон підкреслює, що арешт Ходорковського кинув світло на цілий комплекс проблем і глибокий розкол між російською елітою і суспільством, на сутність державного контролю над економікою, а також на роль бізнесу в політиці і роль особистого багатства в убогому суспільстві. Під час масової приватизації підприємств у Росії в 90-х роках жоден із великих бізнесів, за словами коментатора, «не був чистим». Проте нафтова компанія Юкос ,якою керував Ходорковський, останнім часом доклала особливих зусиль, щоб наблизитися до західних стандартів. Проте водночас ця ж компанія, веде далі автор, допустилася кардинальної помилки – відкрито підтримала політичну опозицію. Унаслідок цього Росія стала свідком сутички між двома конкуруючими економічними культурами, між «державним контролем над економікою і ліберальною олігархією». При цьому автор підкреслює, що система ліберальної олігархії сприяє посиленню фінансової дисципліни, зміцнює права на приватну власність, усуває бюрократичне втручання в підприємницьку діяльність тощо. Тим часом держава, закінчує автор, навпаки , намагається збільшити контроль над економікою і таким чином над суспільством.
Арешт Ходорковського західна преса розглядає у широкому контексті, наводячи тут чеченський конфлікт, диспут з Україною у справі острова Тузли, недавній наступ на незалежні засоби інформації в Росії тощо. Усі ці аргументи свідчать про серйозні політичні зміни в Росії на гірше. Методи правління російського керівника Путіна оглядачі часто пов’язують з його кагебістським минулим.
Британська газета “Файненшл таймс” містить коментар Яна Бреммера під промовистою назвою «Демократія не є пріоритетом Путіна», в якому автор підкреслює, що кілька років тому Росія привабила західних інвесторів процесом демократизації і певною відсутністю ризику. У серпні цього року без жодних попереджень уряд оголосив девальвацію рубля і відмовився від попередніх зобов’язань у справі облігацій, проданих закордонним інвесторам. Таким чином у Росії почалася криза.
На думку коментатора, попередній президент Росії Єльцин не використав нагоди для розбудови міцних і авторитетних політичних інституцій. Тим часом Путін, в якому, попри його кагебістське минуле, багато оглядачів вбачали прихильника демократії, не виправдав сподівань. Дуже швидко, за словами автора, Путін розправився зі всім, що пахло опозицією, в тому числі із бізнесменами, причетними до політики. Арешт Ходорковського коментатор вважає найпоказовішим прикладом. Один з найбагатших підприємців Росії зважився публічно критикувати президента Путіна і фінансово підтримувати реформістські опозиційні партії.
Тим часом представник Інституту “Амерікен ентерпрайз” Леон Арон підкреслює, що арешт Ходорковського кинув світло на цілий комплекс проблем і глибокий розкол між російською елітою і суспільством, на сутність державного контролю над економікою, а також на роль бізнесу в політиці і роль особистого багатства в убогому суспільстві. Під час масової приватизації підприємств у Росії в 90-х роках жоден із великих бізнесів, за словами коментатора, «не був чистим». Проте нафтова компанія Юкос ,якою керував Ходорковський, останнім часом доклала особливих зусиль, щоб наблизитися до західних стандартів. Проте водночас ця ж компанія, веде далі автор, допустилася кардинальної помилки – відкрито підтримала політичну опозицію. Унаслідок цього Росія стала свідком сутички між двома конкуруючими економічними культурами, між «державним контролем над економікою і ліберальною олігархією». При цьому автор підкреслює, що система ліберальної олігархії сприяє посиленню фінансової дисципліни, зміцнює права на приватну власність, усуває бюрократичне втручання в підприємницьку діяльність тощо. Тим часом держава, закінчує автор, навпаки , намагається збільшити контроль над економікою і таким чином над суспільством.