Надія Шерстюк “Права людини”
Київ, 9 вересня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі ви почуєте:
Галина Терещук
“...редакція “Львівської газети” інформацію начальника ДПА у Львівській області називає неправдивою...”
Василь Соколенко
“...на шахтах Луганської області гірникам і досі нараховують зарплату за старими тарифними ставками...”
Володимир Притула
“...кримська прокуратура порушила карну справу за фактом осквернення пам’ятного каменя жертвам депортації кримськотатарського народу у Симферополі...”
Віктор Єленський
“...як зазначається в анотації до книги, підставою для сміливості братися за найскладніші екзестенційні питання став для автора досвід 10-літнього ув’язнення...”
Надія Шерстюк
Журналісти та засновники “Львівської газети” звернулися до суду із позовом на Державну податкову адміністрацію у Львівській області, зокрема на дії її начальника Сергія Медведчука. Журналісти вважають, що він розповсюдив, на їхню думку, неправдиву інформацію про газету.
Подання у прокуратуру зробило керівництво мистецького об’єднання “Дзига”, яке є засновником часопису. Галина Терещук повідомляє докладніше.
Галина Терещук
Як сказано у судовому позові “Львівської газети”, 17 липня на прес-конференції начальник ДПА у Львівській області Сергій Медведчук заявив, що протягом усього року, від часу створення, “Львівська газета” - неприбуткове видання.
Ось що тоді сказав Сергій Медведчук.
Сергій Медведчук
Завжди вона була збиткова, а коли ми почали перевіряти – вона вже тиждень прибуткова. Це добре, що газета проводить прес-конференції, повідомляє про хід перевірки. 4 000 тираж малуватий...
Галина Терещук
Редакція “Львівської газети” цю інформацію начальника ДПА у Львівській області називає неправдивою. Адже протягом усього звітного періоду, за який проводилась планова податкова перевірка, видання отримало прибутки і сплатило у держбюджет понад 24 тисячі гривень.
Керівники та засновники “Львівської газети” вважають, що своєю заявою начальник ДПА Сергій Медведчук зашкодив діловій репутації газети, а ще податківці “радили” рекламодавцям не розміщати рекламу саме у “Львівській газеті”. Про те що вимагають у судовому позові газетярі, розповідає головний редактор “Львівської газети” Олег Онисько.
Олег Онисько
Перше. Поширені відповідачем – головою Державної податкової адміністрації у Львівській області Медведчуком С.В. – відомості стосовно збитковості ТОВ “Львівська газета” за минулий рік визнати такими, що не відповідають дійсності, порочать ділову репутацію та завдають моральної, не майнової, шкоди інтересам позивача. Друге. Заборонити відповідачу, голові ДПА у Львівській області Медведчуку С.В., подальше поширення зазначених відомостей. Третє. Зобов’язати відповідача, голову ДПА у Львівській області С.В.Медведчука спростувати публічно в офіційному виступі вищевказані відомості, які не відповідають дійсності, порочать ділову репутацію та завдають моральної, не майнової, шкоди.
Галина Терещук
Газета вимагає стягнути з відповідача - ДПА у Львівській області - 20 тисяч гривень за завдану моральну шкоду. За словами редактора “Львівської газети” Олега Ониська та засновника - директора мистецького об’єднання “Дзига” Маркіяна Іванишина - податкова адміністрація з самого початку перевірки виявляла упередженість до видання. А приводом для цього, за їхніми словами, стала особиста образа Сергія Медведчука за публікацію у “Львівській газеті”, а точніше, передрук матеріалу про старшого брата Медведчуків.
Маркіян Іванишин
Інспекторам керівничої ланки дали вказівку мусити щось знайти. Це принципово. Приходять нижчі інспектори і кажуть: “Ми мусимо щось знайти”.
Галина Терещук
І податкові працівники, які змушені були “щось знайти”, шукали порушення у діяльності газети. Так, наприклад, вони вирішили, що послуги телефонного зв’язку та Інтернету “Газета” використовує у господарських цілях, і за це нарахували штраф 17 тисяч гривень.
Почався тиск ДПА і на мистецьке об’єднання “Дзига” і львівського підприємця Ярослава Рущишина (засновників “Львівської газети”). Підприємство пана Рущишина має сплатити штраф у розмірі 4 мільйонів гривень. А на перевірку до мистецького об’єднання “Дзига” податківці приходили без документів і без пояснень, вимагаючи фінансову документацію “Дзиги”.
І газетярі, і дзигівці схвильовані тим, що за останній рік Сергій Медведчук, як голова ДПА у Львівській області, став, фактично, ключовою владною фігурою у Львові. Львівські журналісти мають намір вдатися до різноманітних акцій протесу щодо діяльності начальника Львівської Державної податкової адміністрації і не шукатимуть компроміс із податковою у вигляді хабарів.
Надія Шерстюк
Конфедерація вільних профспілок Луганщини заявила свій протест у зв’язку з тим, що на шахтах регіону керівництво вугільних підприємств відмовляється виконувати закон про встановлення нових тарифних ставок гірникам і про виплату мінімального заробітку. Правозахисники розцінюють це, як брутальне порушення 48 статті Конституції України. Василь Соколенко інформує детальніше.
Василь Соколенко
На шахтах Луганської області гірникам і досі нараховують зарплату за старими тарифними ставками. Про це порушення законодавства знають всі: і в галузевому міністерстві, і на підприємствах, і самі шахтарі. Вільні профспілки Луганської області неодноразово зверталися до Києва, звідки одержували відповідь, що, мовляв, все нормально: відповідні накази і розпорядження доведені до відома директорів шахт. На цьому турбота щодо впровадження на шахтах нової мінімальної зарплати і закінчувалася. Така реакція обурила вільні профспілки. Ось що з цього приводу заявив в інтерв’ю для радіо “Свобода” керівник Конфедерації вільних профспілок Микола Козіберда.
Микола Козіберда
Діючі тарифні ставки і посадові оклади не відповідають діючому законодавству. Вони значно нижче тих, які мають бути, згідно закону про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003-й рік. Вони відповідають рівню 2001-го року. Через те, ми звернулися до Міністерства паливної енергетики України з проханням, щоб вони відповіли, що відбувається. З Міністерства отримали деякі документи, листи. Своїми документами зобов’язали директорів підприємств, які займаються дробінням вугілля державних підприємств, щоб вони вирівняли діючі ставки, оклади згідно законодавства. Але коли почали розбератися, то на підприємство ці документи так і не надійшли.
Сьогодні Міністерство грає з нами з карткову гру “у дурня”: в них там все гарно, а в нас немає нічого. Все це порушує наші права.
Василь Соколенко
Гірників Донбасу постійно випробовують, як то кажуть, на міцність. Тим часом невиплатами зарплати їх неодноразово провокували на страйки. Нещодавно в Луганській області почали випробовувати ще одне “ноу хау”: колишнім страйкарям Краснодону (а їх – понад 1 000) вирішили не зараховувати до стажу ті дні, коли вони вимушено проводили акції протесту. Тепер ігнорування закону про мінімальну зарплату стало, образно кажучи, тією червоною ганчіркою, якою знову дражнять шахтарів.
Надія Шерстюк
В Криму наприкінці минулого тижня невідомі осквернили пам’ятний камінь жертвам депортації кримськотатарського народу, встановлений у симферопольському парку Салгірка. У Меджлісі кримськотатарського народу це розцінили як політичну провокацію і замах на пам’ять десятків тисяч кримських татар, які загинули внаслідок депортації 1944-1989 років. Детальніше про це – наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
За даними джерел, у правоохоронних органах, кримська прокуратура порушила карну справу за фактом осквернення пам’ятного каменя жертвам депортації кримськотатарського народу у Симферополі. Але офіційного підтвердження цьому немає. Розслідування цього інциденту веде симферопольська міліція, і про його результати теж не відомо.
Акт вандалізму стався 5 вересня, коли невідомі розбили та осквернили пам’ятний знак у симферопольському парку Салгірка, де планується будівництво Соборної мечеті і Меморіалу пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Вандали розписали пам’ятний камінь образливими надписами, зображеннями свастики, мішені і символів скінхедів.
Заступник голови Меджлісу Ремзі Ільясов в інтерв''ю для радіо “Свобода” заявив, що цей акт вандалізму спрямований проти пам’яті тисяч жертв злочинної депортації кримськотатарського народу комуністами, коли лише в перші роки у місцях депортації і на шляху до них загинуло більше половини усіх депортованих. І досі в Криму їхня пам’ять належно не увічнена. “Тепер сталіністи в Криму знову піднімають голову, вони заодно з тими політичними силами, які виступають проти стабільності в регіоні,” - вважає Ремзі Ільясов.
Ремзі Ільясов
Це не перший акт вандалізму над пам’ятками кримськотатарського народу. Невідомі осквернили пам’ятник видатному просвітителю Ісмаїлу Гаспринському, правозахиснику Петру Григоренку, поету і вченому-тюркологу Бекиру Чобан-заде, в Євпаторії у лютому у сквері Ашик-Умера була розбита меморіальна плита пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Однак, ніхто зловмисників не знайшов, і злочини залишаються нерозкритими, а злочинці – не покараними. Усі ці факти знущання над священною пам’яттю кримськотатарського народу глибоко обурюють та ображають національні і патріотичні почуття кримських татар.
Надія Шерстюк
У київському видавництві “Дух і Літера” вийшла книга відомого українського правозахисника і політв’язня, одного із засновників Української Гельсинської Групи, а нині, віце-ректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича. Книга називається “Українська ідея і християнство, або коли гарцюють кольорові коні апокаліпсису”. Автор розмірковує над проблемами релігійної свободи, віри і прав людини. Про книгу Мирослава Мариновича розповідає Віктор Єленський. Рубрика “Книжкова ятка.”
Віктор Єленський
Як зазначається в анотації до книги, підставою для сміливості братися за найскладніші екзестенційні питання став для автора досвід 10-літнього ув’язнення та заслання, оскільки в тюрмах і карцерах душевний нерв людини надзвичайно оголюється, і вона трепетно постає перед Богом без посередників. А спонукує до написання книги, як написав Мирослав Маринович, тривога за нинішній стан українства. Гостре невдоволення циркулюючими нині варіантами національної ідеї - духовна заземленність офіційної еліти, розмитість національної і релігійної ідентичності.
Питання прав людини і релігійної свободи є далеко не єдиними, над якими замислюється автор. І обсягові вони не займають багато місця в його понад 500-сторінковій книзі, але змістовно знаходяться в її центрі, адже йдеться про християнство – релігію свободи і людської гідності.
Автор говорить про українську церковну ментальність, яка досить дуже складно сприймає ідею прав людини, що виростала з кривавої піни Французької революції. Складно, бо українські церкви не мали змоги пройти той довгий і часом хворобливий час зближення, котрий подолали церква і правозахисний рух у Західній Європі.
М.Маринович доводить, що несприйняття прав людини християнами Східної традиції живить острах перед можливістю втратити власну національно-релігійну ідентичність, перспективою бути розчиненими у могутньому морі Західного християнства.
Право релігійної спільноти на збереження своєї ідентичності захищене в сучасній правозахисній системі значно слабше, ніж індивідуальне право людини на власні релігійні переконання. Автор говорить про наявність безпосереднього зв’язку між тиском глобалізацій них процесів, скероване на збіднення самобутності народів, релігій, культур та, з іншого боку, фундаменталістськими реакціями, які перетворюють релігійні середовища на справжні в’язниці.
М.Маринович певний, що адекватна відповідь стане можливою за умови синтезу всіх цих підходів, і дуже сподівається, що цю відповідь здатна сформулювати Східна християнська церква, в якій виявиться подоленим стереотипічне кліше: православність дорівнює антикатолицизмові.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі ви почуєте:
Галина Терещук
“...редакція “Львівської газети” інформацію начальника ДПА у Львівській області називає неправдивою...”
Василь Соколенко
“...на шахтах Луганської області гірникам і досі нараховують зарплату за старими тарифними ставками...”
Володимир Притула
“...кримська прокуратура порушила карну справу за фактом осквернення пам’ятного каменя жертвам депортації кримськотатарського народу у Симферополі...”
Віктор Єленський
“...як зазначається в анотації до книги, підставою для сміливості братися за найскладніші екзестенційні питання став для автора досвід 10-літнього ув’язнення...”
Надія Шерстюк
Журналісти та засновники “Львівської газети” звернулися до суду із позовом на Державну податкову адміністрацію у Львівській області, зокрема на дії її начальника Сергія Медведчука. Журналісти вважають, що він розповсюдив, на їхню думку, неправдиву інформацію про газету.
Подання у прокуратуру зробило керівництво мистецького об’єднання “Дзига”, яке є засновником часопису. Галина Терещук повідомляє докладніше.
Галина Терещук
Як сказано у судовому позові “Львівської газети”, 17 липня на прес-конференції начальник ДПА у Львівській області Сергій Медведчук заявив, що протягом усього року, від часу створення, “Львівська газета” - неприбуткове видання.
Ось що тоді сказав Сергій Медведчук.
Сергій Медведчук
Завжди вона була збиткова, а коли ми почали перевіряти – вона вже тиждень прибуткова. Це добре, що газета проводить прес-конференції, повідомляє про хід перевірки. 4 000 тираж малуватий...
Галина Терещук
Редакція “Львівської газети” цю інформацію начальника ДПА у Львівській області називає неправдивою. Адже протягом усього звітного періоду, за який проводилась планова податкова перевірка, видання отримало прибутки і сплатило у держбюджет понад 24 тисячі гривень.
Керівники та засновники “Львівської газети” вважають, що своєю заявою начальник ДПА Сергій Медведчук зашкодив діловій репутації газети, а ще податківці “радили” рекламодавцям не розміщати рекламу саме у “Львівській газеті”. Про те що вимагають у судовому позові газетярі, розповідає головний редактор “Львівської газети” Олег Онисько.
Олег Онисько
Перше. Поширені відповідачем – головою Державної податкової адміністрації у Львівській області Медведчуком С.В. – відомості стосовно збитковості ТОВ “Львівська газета” за минулий рік визнати такими, що не відповідають дійсності, порочать ділову репутацію та завдають моральної, не майнової, шкоди інтересам позивача. Друге. Заборонити відповідачу, голові ДПА у Львівській області Медведчуку С.В., подальше поширення зазначених відомостей. Третє. Зобов’язати відповідача, голову ДПА у Львівській області С.В.Медведчука спростувати публічно в офіційному виступі вищевказані відомості, які не відповідають дійсності, порочать ділову репутацію та завдають моральної, не майнової, шкоди.
Галина Терещук
Газета вимагає стягнути з відповідача - ДПА у Львівській області - 20 тисяч гривень за завдану моральну шкоду. За словами редактора “Львівської газети” Олега Ониська та засновника - директора мистецького об’єднання “Дзига” Маркіяна Іванишина - податкова адміністрація з самого початку перевірки виявляла упередженість до видання. А приводом для цього, за їхніми словами, стала особиста образа Сергія Медведчука за публікацію у “Львівській газеті”, а точніше, передрук матеріалу про старшого брата Медведчуків.
Маркіян Іванишин
Інспекторам керівничої ланки дали вказівку мусити щось знайти. Це принципово. Приходять нижчі інспектори і кажуть: “Ми мусимо щось знайти”.
Галина Терещук
І податкові працівники, які змушені були “щось знайти”, шукали порушення у діяльності газети. Так, наприклад, вони вирішили, що послуги телефонного зв’язку та Інтернету “Газета” використовує у господарських цілях, і за це нарахували штраф 17 тисяч гривень.
Почався тиск ДПА і на мистецьке об’єднання “Дзига” і львівського підприємця Ярослава Рущишина (засновників “Львівської газети”). Підприємство пана Рущишина має сплатити штраф у розмірі 4 мільйонів гривень. А на перевірку до мистецького об’єднання “Дзига” податківці приходили без документів і без пояснень, вимагаючи фінансову документацію “Дзиги”.
І газетярі, і дзигівці схвильовані тим, що за останній рік Сергій Медведчук, як голова ДПА у Львівській області, став, фактично, ключовою владною фігурою у Львові. Львівські журналісти мають намір вдатися до різноманітних акцій протесу щодо діяльності начальника Львівської Державної податкової адміністрації і не шукатимуть компроміс із податковою у вигляді хабарів.
Надія Шерстюк
Конфедерація вільних профспілок Луганщини заявила свій протест у зв’язку з тим, що на шахтах регіону керівництво вугільних підприємств відмовляється виконувати закон про встановлення нових тарифних ставок гірникам і про виплату мінімального заробітку. Правозахисники розцінюють це, як брутальне порушення 48 статті Конституції України. Василь Соколенко інформує детальніше.
Василь Соколенко
На шахтах Луганської області гірникам і досі нараховують зарплату за старими тарифними ставками. Про це порушення законодавства знають всі: і в галузевому міністерстві, і на підприємствах, і самі шахтарі. Вільні профспілки Луганської області неодноразово зверталися до Києва, звідки одержували відповідь, що, мовляв, все нормально: відповідні накази і розпорядження доведені до відома директорів шахт. На цьому турбота щодо впровадження на шахтах нової мінімальної зарплати і закінчувалася. Така реакція обурила вільні профспілки. Ось що з цього приводу заявив в інтерв’ю для радіо “Свобода” керівник Конфедерації вільних профспілок Микола Козіберда.
Микола Козіберда
Діючі тарифні ставки і посадові оклади не відповідають діючому законодавству. Вони значно нижче тих, які мають бути, згідно закону про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003-й рік. Вони відповідають рівню 2001-го року. Через те, ми звернулися до Міністерства паливної енергетики України з проханням, щоб вони відповіли, що відбувається. З Міністерства отримали деякі документи, листи. Своїми документами зобов’язали директорів підприємств, які займаються дробінням вугілля державних підприємств, щоб вони вирівняли діючі ставки, оклади згідно законодавства. Але коли почали розбератися, то на підприємство ці документи так і не надійшли.
Сьогодні Міністерство грає з нами з карткову гру “у дурня”: в них там все гарно, а в нас немає нічого. Все це порушує наші права.
Василь Соколенко
Гірників Донбасу постійно випробовують, як то кажуть, на міцність. Тим часом невиплатами зарплати їх неодноразово провокували на страйки. Нещодавно в Луганській області почали випробовувати ще одне “ноу хау”: колишнім страйкарям Краснодону (а їх – понад 1 000) вирішили не зараховувати до стажу ті дні, коли вони вимушено проводили акції протесту. Тепер ігнорування закону про мінімальну зарплату стало, образно кажучи, тією червоною ганчіркою, якою знову дражнять шахтарів.
Надія Шерстюк
В Криму наприкінці минулого тижня невідомі осквернили пам’ятний камінь жертвам депортації кримськотатарського народу, встановлений у симферопольському парку Салгірка. У Меджлісі кримськотатарського народу це розцінили як політичну провокацію і замах на пам’ять десятків тисяч кримських татар, які загинули внаслідок депортації 1944-1989 років. Детальніше про це – наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
За даними джерел, у правоохоронних органах, кримська прокуратура порушила карну справу за фактом осквернення пам’ятного каменя жертвам депортації кримськотатарського народу у Симферополі. Але офіційного підтвердження цьому немає. Розслідування цього інциденту веде симферопольська міліція, і про його результати теж не відомо.
Акт вандалізму стався 5 вересня, коли невідомі розбили та осквернили пам’ятний знак у симферопольському парку Салгірка, де планується будівництво Соборної мечеті і Меморіалу пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Вандали розписали пам’ятний камінь образливими надписами, зображеннями свастики, мішені і символів скінхедів.
Заступник голови Меджлісу Ремзі Ільясов в інтерв''ю для радіо “Свобода” заявив, що цей акт вандалізму спрямований проти пам’яті тисяч жертв злочинної депортації кримськотатарського народу комуністами, коли лише в перші роки у місцях депортації і на шляху до них загинуло більше половини усіх депортованих. І досі в Криму їхня пам’ять належно не увічнена. “Тепер сталіністи в Криму знову піднімають голову, вони заодно з тими політичними силами, які виступають проти стабільності в регіоні,” - вважає Ремзі Ільясов.
Ремзі Ільясов
Це не перший акт вандалізму над пам’ятками кримськотатарського народу. Невідомі осквернили пам’ятник видатному просвітителю Ісмаїлу Гаспринському, правозахиснику Петру Григоренку, поету і вченому-тюркологу Бекиру Чобан-заде, в Євпаторії у лютому у сквері Ашик-Умера була розбита меморіальна плита пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Однак, ніхто зловмисників не знайшов, і злочини залишаються нерозкритими, а злочинці – не покараними. Усі ці факти знущання над священною пам’яттю кримськотатарського народу глибоко обурюють та ображають національні і патріотичні почуття кримських татар.
Надія Шерстюк
У київському видавництві “Дух і Літера” вийшла книга відомого українського правозахисника і політв’язня, одного із засновників Української Гельсинської Групи, а нині, віце-ректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича. Книга називається “Українська ідея і християнство, або коли гарцюють кольорові коні апокаліпсису”. Автор розмірковує над проблемами релігійної свободи, віри і прав людини. Про книгу Мирослава Мариновича розповідає Віктор Єленський. Рубрика “Книжкова ятка.”
Віктор Єленський
Як зазначається в анотації до книги, підставою для сміливості братися за найскладніші екзестенційні питання став для автора досвід 10-літнього ув’язнення та заслання, оскільки в тюрмах і карцерах душевний нерв людини надзвичайно оголюється, і вона трепетно постає перед Богом без посередників. А спонукує до написання книги, як написав Мирослав Маринович, тривога за нинішній стан українства. Гостре невдоволення циркулюючими нині варіантами національної ідеї - духовна заземленність офіційної еліти, розмитість національної і релігійної ідентичності.
Питання прав людини і релігійної свободи є далеко не єдиними, над якими замислюється автор. І обсягові вони не займають багато місця в його понад 500-сторінковій книзі, але змістовно знаходяться в її центрі, адже йдеться про християнство – релігію свободи і людської гідності.
Автор говорить про українську церковну ментальність, яка досить дуже складно сприймає ідею прав людини, що виростала з кривавої піни Французької революції. Складно, бо українські церкви не мали змоги пройти той довгий і часом хворобливий час зближення, котрий подолали церква і правозахисний рух у Західній Європі.
М.Маринович доводить, що несприйняття прав людини християнами Східної традиції живить острах перед можливістю втратити власну національно-релігійну ідентичність, перспективою бути розчиненими у могутньому морі Західного християнства.
Право релігійної спільноти на збереження своєї ідентичності захищене в сучасній правозахисній системі значно слабше, ніж індивідуальне право людини на власні релігійні переконання. Автор говорить про наявність безпосереднього зв’язку між тиском глобалізацій них процесів, скероване на збіднення самобутності народів, релігій, культур та, з іншого боку, фундаменталістськими реакціями, які перетворюють релігійні середовища на справжні в’язниці.
М.Маринович певний, що адекватна відповідь стане можливою за умови синтезу всіх цих підходів, і дуже сподівається, що цю відповідь здатна сформулювати Східна християнська церква, в якій виявиться подоленим стереотипічне кліше: православність дорівнює антикатолицизмові.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.