Василь Дарчук Огляд західної преси: Американське телебачення в Іраку.
Прага, 11 серпня 2003 – Західна, зокрема американська, преса гостро критикує американське телебачення в Іраку, яке веде свої передачі під наглядом військових. На думку багатьох оглядачів, це телебачення викликає зворотний ефект в іракців, які потребують незалежних засобів інформації, в тому числі телебачення.
Газета «Нью-Йорк таймс» у понеділковій редакційній статті гостро пише про, за її словами, американське «окупаційне телебачення». Якщо до Іраку мала б із часом прийти демократія, пише газета, то одним із її невід’ємних елементів мали б стати вільні засоби інформації, в яких професійно працювали б іракці і які представляли б широкий спектр політичних поглядів. Іракські засоби інформації, які є нині під контролем представника Пентагону, газета називає страхопудом, який коштує п’ять мільйонів доларів на місяць. Іракці не дивляться американське телебачення, веде далі «Нью-Йорк таймс», вважаючи його офіційною пропагандою. Тобто, за словами газети, це телебачення не є тим, яке іракці бажали б дивитися після багатьох років режимного телебачення за часів Саддама Гуссейна.
Тим часом газета «Вашингтон пост» містить коментар Томаса Меліа з Інституту дипломатичних досліджень і Браяна Катуліса із Національного інституту демократії, які аналізують нову ідею коаліційного керівництва в Багдаді, згідно з якою організований свого роду дискусійний форум для представників різних політичних середовищ, релігійних та етнічних груп у справі бачення майбутнього Іраку. При цьому коментатори наголошують на першій же проблемі, яка постала перед іракцями. Багато з них скептично відгукуються про засоби інформації, які вважають однобокими й упередженими.
Багато іракців, на думку коментаторів, нинішню нестабільність в Іраку вважають частиною американського плану. Там, де американці бачать причину провалів у некомпетентності і поганому плануванні, іракці підозрівають навмисні дії. Урешті, пишуть на закінчення автори коментаря в газеті «Вашингтон пост», багато іракців думають, що американці присутні в їхній країні, переслідуючи власні інтереси. Тобто, ідеться конкретно про нафту. На думку коментаторів, слід передусім наладнати інформаційний процес в Іраку, який враховував би турботи і нарікання, створив можливості для ліпшого інформування людей, зокрема у справі участі в демократичній політиці.
Газета «Нью-Йорк таймс» у понеділковій редакційній статті гостро пише про, за її словами, американське «окупаційне телебачення». Якщо до Іраку мала б із часом прийти демократія, пише газета, то одним із її невід’ємних елементів мали б стати вільні засоби інформації, в яких професійно працювали б іракці і які представляли б широкий спектр політичних поглядів. Іракські засоби інформації, які є нині під контролем представника Пентагону, газета називає страхопудом, який коштує п’ять мільйонів доларів на місяць. Іракці не дивляться американське телебачення, веде далі «Нью-Йорк таймс», вважаючи його офіційною пропагандою. Тобто, за словами газети, це телебачення не є тим, яке іракці бажали б дивитися після багатьох років режимного телебачення за часів Саддама Гуссейна.
Тим часом газета «Вашингтон пост» містить коментар Томаса Меліа з Інституту дипломатичних досліджень і Браяна Катуліса із Національного інституту демократії, які аналізують нову ідею коаліційного керівництва в Багдаді, згідно з якою організований свого роду дискусійний форум для представників різних політичних середовищ, релігійних та етнічних груп у справі бачення майбутнього Іраку. При цьому коментатори наголошують на першій же проблемі, яка постала перед іракцями. Багато з них скептично відгукуються про засоби інформації, які вважають однобокими й упередженими.
Багато іракців, на думку коментаторів, нинішню нестабільність в Іраку вважають частиною американського плану. Там, де американці бачать причину провалів у некомпетентності і поганому плануванні, іракці підозрівають навмисні дії. Урешті, пишуть на закінчення автори коментаря в газеті «Вашингтон пост», багато іракців думають, що американці присутні в їхній країні, переслідуючи власні інтереси. Тобто, ідеться конкретно про нафту. На думку коментаторів, слід передусім наладнати інформаційний процес в Іраку, який враховував би турботи і нарікання, створив можливості для ліпшого інформування людей, зокрема у справі участі в демократичній політиці.