Петро Кагуй Як працюють міжнародні правозахисні організації «Amnesty International» та «Human Rights Watch»?
Прага, 1 серпня 2003 року - Права людини, захист людських прав є однією з центральних тем у наших передачах. Досить часто ми послуговуємося повідомленнями, дослідженнями та висновками таких впливових та найбільших міжнародних правозахисних організацій як «Amnesty International» та «Human Rights Watch». А цього разу ми вирішили розповісти про самі ці організації. Що вони собою представляють? Як збирають дані про порушення людських прав? Як працюють міжнародні правозахисники у регіонах та наскільки ефективним є їхній вплив на тоталітарні репресивні режими?
«Amnesty International» та «Human Rights Watch» відомі як найавторитетніші правозахисні організації, котрі щороку оприлюднюють дослідження про становище з правами людини у світі. Діяльність цих організацій створює чимало проблем для репресивних політичних режимів. Однак «Amnesty International» та «Human Rights Watch» не обмежуються лише критикою авторитарних режимів. Так, скажімо, у щорічному дослідженні за 2002 рік, «Amnesty International» звертає особливу увагу і на Сполучені Штати, які після терористичних актів 11 вересня заарештували близько 1200 осіб. Правозахисники заявили, що Сполучені Штати ставлять під сумнів давно визначені стандарти людських прав, на взірець Женевських домовленостей 1949 року, а також заохотять інші держави до регресу у ділянці прав людини.
«Amnesty International» та «Human Rights Watch» є незалежними громадськими організаціями, які існують на пожертви приватних осіб та різних фондів у світі. Вони принципово відкидають будь-яке можливе фінансування з боку тих чи інших урядів.
«Amnesty International» виникла у 1961 році після того, як лондонський адвокат Пітер Бененсон опублікував статтю «Забуті в’язні», присвячену португальським студентам, яких засудили за проголошення тосту за свободу. Пітер Бененсон закликав людей доброї волі спільними зусиллями розпочати роботу за звільнення усіх в’язнів сумління. Реакція світової громадськості не забарилася і вже цього ж 1961 року почала діяти «Amnesty International». На сьогодні вона нараховує понад 1 мільйон своїх членів у 176 країнах. Організація має офіційний статус радника ООН із прав людини, а в 1977 році її нагородили Нобелівською премією миру. У щорічних звітах «Amnesty International» оприлюднює інформацію про права людини у понад 140 країнах світу, у тому числі й Україні.
А організація «Human Rights Watch» була створена у 1978 році у відповідь на заклики про допомогу правозахисних груп із тодішнього СРСР та Варшави і Праги, котрі зайнялися збором інформації про дотримання положень Гельсинкських угод з прав людини. На сьогодні «Human Rights Watch», штаб-квартира якої міститься у Нью-Йорку, має свої філіали у Москві, Ташкенті і Тбілісі. «Human Rights Watch» виявляє порушення прав людини і запобігає їм у понад 70 країнах світу.
На чому ж зосереджують основну увагу у своїй діяльності міжнародні правозахисники? Ось що сказав в інтерв’ю радіо «Свобода» центральноєвропейський дослідник «Amnesty International» Іван Фішер: «Ми беремося за випадки, які ілюструють найсерйозніші порушення прав людини у певній країні. І лише маючи індивідуальні випадки, ми можемо говорити про усю серйозність ситуації».
Міжнародні правозахисники досить ретельно перевіряють інформацію, яка до них потрапляє: «Ми змушені перевірити усю інформацію, перш ніж її оприлюднити, і таким чином зводимо до мінімуму можливі промахи, тому що наша репутація залежить від точності і навіть найменша помилка може спричинити велику шкоду нашій організації і, що найважливіше, жертвам порушень прав людини, яких ми повинні захистити», - заявив центральноєвропейський дослідник «Amnesty International» Іван Фішер.
Голова філіалу «Human Rights Watch» у Ташкенті Матильда Боґнер також повідомила радіо «Свобода», що і її організація дотримується подібних стандартів і намагається отримати інформацію безпосередньо від жертв порушень прав людини.
«Більшість людей, з якими ми спілкуємося, не хочуть, щоб ми називали їхні імена, боячись переслідувань за те, що спілкувалися з міжнародними організаціями, такими як ми. У нас не виникає проблем з тим, що ми не називаємо їхніх імен у наших дослідженнях, бо ми самі знаємо, про кого йдеться. Ми просто подаємо псевдо, і в цьому немає проблеми, бо ми знаємо, що наш працівник довіряє цьому джерелу», - заявила голова філіалу «Human Rights Watch» у Ташкенті Матильда Боґнер.
Міжнародні правозахисні організації «Amnesty International» та «Human Rights Watch» є аполітичними, вони не підтримують жодних політичних партій чи угруповань, навіть тоді, коли йдеться про боротьбу опозиції у тій чи іншій тоталітарній державі. А у випадку, коли опозиція вдається до якихось порушень людських прав, скажімо, захоплення заручників, тортур, тощо, тоді в центрі критики правозахисників опиняється і опозиція.
Основним та найсильнішим засобом боротьби міжнародних правозахисників є суворе, публічне засудження, розслідування і оприлюднення порушень людських прав. «Amnesty International» та «Human Rights Watch» вдаються до різного тиску, щоб урядам, які систематично порушують права людини, було відмовлено в економічній, військовій та дипломатичній підтримці.
Здебільшого, тоталітарні режими ігнорують чи, принаймні, намагаються ігнорувати вимоги міжнародних правозахисників. Скажімо, президент Білорусі Олександр Лукашенко публічно звинувачує закордонні правозахисні організації у шпигунстві та поширенні ворожої пропаганди.
«Amnesty International» та «Human Rights Watch» тісно співпрацюють із місцевими правозахисниками і, очевидно, останні найкраще відчувають, наскільки ефективною є діяльність міжнародних правозахисних інституцій. Ось що сказав з цього приводу представник Білоруського Гельсинкського комітету Олег Гулак: «Нам, правозахисним групам, які працюють усередині країни це корисно, тому що ми відчуваємо певну підтримку у нашій роботі. Це у якійсь мірі створює більше гарантій, більше впевненості у нашій безпеці, в тому, що нам тут буде можливість працювати і надалі. Тобто, така колективна система захисту у певній мірі спрацьовує», - заявив у інтерв’ю радіо «Свобода» Олег Гулак із білоруського Гельсинкського комітету.
А ось як оцінює діяльність «Amnesty International» та «Human Rights Watch» голова узбецького правозахисного товариства «Мазлум» Отаназар Оріпов: «На наш уряд дуже важко вплинути, вони не звертають уваги. Але ми високо цінимо професійний рівень, особливо «Human Rights Watch», їхні доповіді, тематичні звіти. Вони хоча й прямо і не можуть вплинути, але впливають через інші уряди. Скажімо, Сполучені Штати також користуються їхньою інформацією і даними. ООН також користується. Ось через них і виходить інколи конкретна допомога для конкретних людей», - зауважив Отаназар Оріпов, голова узбецького правозахисного товариства «Мазлум».
Самі ж представники «Amnesty International» та «Human Rights Watch» також визнають, що дуже важко впливати на тоталітарні режими. Хоча часто вдається досягти й конкретних результатів. Так, голова філіалу «Human Rights Watch» у Ташкенті Матильда Боґнер переконана, що завдяки втручанню міжнародних правозахисників, у лютому цього року під амністію потрапив узбецький опозиціонер Ергаш Бобожанов, який відбував ув’язнення за газетні публікації з критикою влади Узбекистану.
А центральноєвропейський дослідник «Amnesty International» Іван Фішер розповів, що аж 8 років тривала кампанія правозахисників, щоб змусити владу Румунії вилучити із кримінального кодексу статтю, якою було передбачено покарання за гомосексуалізм. В кінцевому результаті, - зауважив представник «Amnesty International», румунське законодавство стало ближчим до європейських стандартів.
«Amnesty International» та «Human Rights Watch» відомі як найавторитетніші правозахисні організації, котрі щороку оприлюднюють дослідження про становище з правами людини у світі. Діяльність цих організацій створює чимало проблем для репресивних політичних режимів. Однак «Amnesty International» та «Human Rights Watch» не обмежуються лише критикою авторитарних режимів. Так, скажімо, у щорічному дослідженні за 2002 рік, «Amnesty International» звертає особливу увагу і на Сполучені Штати, які після терористичних актів 11 вересня заарештували близько 1200 осіб. Правозахисники заявили, що Сполучені Штати ставлять під сумнів давно визначені стандарти людських прав, на взірець Женевських домовленостей 1949 року, а також заохотять інші держави до регресу у ділянці прав людини.
«Amnesty International» та «Human Rights Watch» є незалежними громадськими організаціями, які існують на пожертви приватних осіб та різних фондів у світі. Вони принципово відкидають будь-яке можливе фінансування з боку тих чи інших урядів.
«Amnesty International» виникла у 1961 році після того, як лондонський адвокат Пітер Бененсон опублікував статтю «Забуті в’язні», присвячену португальським студентам, яких засудили за проголошення тосту за свободу. Пітер Бененсон закликав людей доброї волі спільними зусиллями розпочати роботу за звільнення усіх в’язнів сумління. Реакція світової громадськості не забарилася і вже цього ж 1961 року почала діяти «Amnesty International». На сьогодні вона нараховує понад 1 мільйон своїх членів у 176 країнах. Організація має офіційний статус радника ООН із прав людини, а в 1977 році її нагородили Нобелівською премією миру. У щорічних звітах «Amnesty International» оприлюднює інформацію про права людини у понад 140 країнах світу, у тому числі й Україні.
А організація «Human Rights Watch» була створена у 1978 році у відповідь на заклики про допомогу правозахисних груп із тодішнього СРСР та Варшави і Праги, котрі зайнялися збором інформації про дотримання положень Гельсинкських угод з прав людини. На сьогодні «Human Rights Watch», штаб-квартира якої міститься у Нью-Йорку, має свої філіали у Москві, Ташкенті і Тбілісі. «Human Rights Watch» виявляє порушення прав людини і запобігає їм у понад 70 країнах світу.
На чому ж зосереджують основну увагу у своїй діяльності міжнародні правозахисники? Ось що сказав в інтерв’ю радіо «Свобода» центральноєвропейський дослідник «Amnesty International» Іван Фішер: «Ми беремося за випадки, які ілюструють найсерйозніші порушення прав людини у певній країні. І лише маючи індивідуальні випадки, ми можемо говорити про усю серйозність ситуації».
Міжнародні правозахисники досить ретельно перевіряють інформацію, яка до них потрапляє: «Ми змушені перевірити усю інформацію, перш ніж її оприлюднити, і таким чином зводимо до мінімуму можливі промахи, тому що наша репутація залежить від точності і навіть найменша помилка може спричинити велику шкоду нашій організації і, що найважливіше, жертвам порушень прав людини, яких ми повинні захистити», - заявив центральноєвропейський дослідник «Amnesty International» Іван Фішер.
Голова філіалу «Human Rights Watch» у Ташкенті Матильда Боґнер також повідомила радіо «Свобода», що і її організація дотримується подібних стандартів і намагається отримати інформацію безпосередньо від жертв порушень прав людини.
«Більшість людей, з якими ми спілкуємося, не хочуть, щоб ми називали їхні імена, боячись переслідувань за те, що спілкувалися з міжнародними організаціями, такими як ми. У нас не виникає проблем з тим, що ми не називаємо їхніх імен у наших дослідженнях, бо ми самі знаємо, про кого йдеться. Ми просто подаємо псевдо, і в цьому немає проблеми, бо ми знаємо, що наш працівник довіряє цьому джерелу», - заявила голова філіалу «Human Rights Watch» у Ташкенті Матильда Боґнер.
Міжнародні правозахисні організації «Amnesty International» та «Human Rights Watch» є аполітичними, вони не підтримують жодних політичних партій чи угруповань, навіть тоді, коли йдеться про боротьбу опозиції у тій чи іншій тоталітарній державі. А у випадку, коли опозиція вдається до якихось порушень людських прав, скажімо, захоплення заручників, тортур, тощо, тоді в центрі критики правозахисників опиняється і опозиція.
Основним та найсильнішим засобом боротьби міжнародних правозахисників є суворе, публічне засудження, розслідування і оприлюднення порушень людських прав. «Amnesty International» та «Human Rights Watch» вдаються до різного тиску, щоб урядам, які систематично порушують права людини, було відмовлено в економічній, військовій та дипломатичній підтримці.
Здебільшого, тоталітарні режими ігнорують чи, принаймні, намагаються ігнорувати вимоги міжнародних правозахисників. Скажімо, президент Білорусі Олександр Лукашенко публічно звинувачує закордонні правозахисні організації у шпигунстві та поширенні ворожої пропаганди.
«Amnesty International» та «Human Rights Watch» тісно співпрацюють із місцевими правозахисниками і, очевидно, останні найкраще відчувають, наскільки ефективною є діяльність міжнародних правозахисних інституцій. Ось що сказав з цього приводу представник Білоруського Гельсинкського комітету Олег Гулак: «Нам, правозахисним групам, які працюють усередині країни це корисно, тому що ми відчуваємо певну підтримку у нашій роботі. Це у якійсь мірі створює більше гарантій, більше впевненості у нашій безпеці, в тому, що нам тут буде можливість працювати і надалі. Тобто, така колективна система захисту у певній мірі спрацьовує», - заявив у інтерв’ю радіо «Свобода» Олег Гулак із білоруського Гельсинкського комітету.
А ось як оцінює діяльність «Amnesty International» та «Human Rights Watch» голова узбецького правозахисного товариства «Мазлум» Отаназар Оріпов: «На наш уряд дуже важко вплинути, вони не звертають уваги. Але ми високо цінимо професійний рівень, особливо «Human Rights Watch», їхні доповіді, тематичні звіти. Вони хоча й прямо і не можуть вплинути, але впливають через інші уряди. Скажімо, Сполучені Штати також користуються їхньою інформацією і даними. ООН також користується. Ось через них і виходить інколи конкретна допомога для конкретних людей», - зауважив Отаназар Оріпов, голова узбецького правозахисного товариства «Мазлум».
Самі ж представники «Amnesty International» та «Human Rights Watch» також визнають, що дуже важко впливати на тоталітарні режими. Хоча часто вдається досягти й конкретних результатів. Так, голова філіалу «Human Rights Watch» у Ташкенті Матильда Боґнер переконана, що завдяки втручанню міжнародних правозахисників, у лютому цього року під амністію потрапив узбецький опозиціонер Ергаш Бобожанов, який відбував ув’язнення за газетні публікації з критикою влади Узбекистану.
А центральноєвропейський дослідник «Amnesty International» Іван Фішер розповів, що аж 8 років тривала кампанія правозахисників, щоб змусити владу Румунії вилучити із кримінального кодексу статтю, якою було передбачено покарання за гомосексуалізм. В кінцевому результаті, - зауважив представник «Amnesty International», румунське законодавство стало ближчим до європейських стандартів.