Надія Степула “Сюжети”
Київ, 25 липня 2003 року.
Надія Степула
Вітаю вас, дорогі слухачі! До вашої уваги – радіожурнал “Сюжети”. Автор і ведуча – я, Надія Степула, звукорежисер – Наталя Антоненко. Залишайтеся з нами і слухайте “Сюжети” з гарним настроєм! Бо з гарним настроєм можна перемагати багато чого, навіть - буденність, часами - нестерпну...
Спочатку – “Сюжетики”.
Прискорення – одна з основних ознак нашої доби швидкостей і – позірно - начебто прогресу. Це помітно – в освоєнні космічних та земних трас, у зондуванні Марса чи в комп’ютеризації навіть технічно найвідсталіших країн. (Україна до таких навряд чи належить, тут, згідно статистики, десять відсотків населення комп’ютеризовані).
У царині культури модернізація має свої вияви. І, хоч здивувати нинішнього вимогливого до краю шанувальника - або ж “споживача культурних цінностей” все складніше, проте – ще можливо. Скажімо, у Європі набувають популярності компакт-диски та аудіокасети із записами текстів книг. Не лише дитячих казок чи лічилок – цей етап давно освоєний, а й – художніх книг, кількатомних видань тощо. Скажімо, романи Стена Надольного, Еріка Фоснеса Хансена та інших письменників набувають популярності якраз у такому вияві. Очевидно, це справді зручно – слухати книгу, замість читати її. Особливо – в дорозі, в автомобілі, наприклад.
Однак, хто скаже, - чи всі книги можуть бути легко сприйнятими на слух?. Так, перекладена сьогодні двадцятьма п’ятьма мовами книга стокгольмських професорів К”єлла Нордстрема і Йонаса Ріддерстралє “Бізнес у стилі фанк” вимагає, скажімо, докладнішої зосередженості, бо ставить з ніг на голову всі досі відомі знання про організацію і розвиток бізнесу. Отож, читати деякі книги дійсно досить складно. Та феномен читацького засвоєння “на слух” уже зацікавив психологів, отже, невдовзі ми почуємо про їхні висновки і на цю тему. Що ж до вибору записаних на компакт-диски й аудіокасети книг в Україні, то, принаймні, на київському книжковому ринку “Петрівка” їх не густо.
В основному, словники; досить дорогий – за 150 гривень – або 30 доларів “Атлас України”; трохи дешевша “Пеппі довга панчоха” російською мовою та – теж російською - чотирикасетний аудіозапис роману Олександри Марініної, російської письменниці, під назвою “Ім’я потерпілого – Ніхто”.
Тим часом експерти і спеціалісти від книжкової справи зауважують, що у світі зростає зацікавленість молодих людей літературною класикою. Такий висновок підтвердив і факт недавно розпроданої на паризькому аукціоні “Сотбіс” приватної колекції творів Жоржа Сіменона, у тому числі десяти рукописів, зокрема - “Смерті красуні”, датованої 1952 роком.
В Україні літературною класикою молодь цікавиться особливо ретельно влітку. Пояснюється це просто: саме влітку по всій країні відбуваються вступні іспити до різних навчальних закладів. І якраз твори класиків мусять бодай побіжно знати абітурієнти, щоб стати студентами.
А тепер – трохи новин фестивально-музичних. Розмаїття їх пропонує моя колега Богдана Костюк:
Богдана Костюк
Фестиваль “МазепаФест” зібрав близько двох десятків музичних колективів і рок-груп – від “Гайдамаків” та “Плачу Єремії” до поки що мало відомих полтавської “Бавовни” і київської “Академії”. За словами режисера та ведучого “МазепаФесту” Сергія Архипчука, цей фестиваль зібрав “знакові фігури” сучасної української музики – музики, яку не знають або не хочуть почути ЗМІ і чиновники.
Сергій Архипчук
Ми маємо ситуацію великої кривди у засобах масової інформації щодо українських виконавців. Зокрема, тих виконавців, які є якимось чином пов’язані з живим життям, з образами часу – у нас є виконавці, які втілюють час, які випереджують час, які уособлюють час і які його осмислюють. І саме ці виконавці як би лишаються за бортом того корабля, який називається – ну, я не знаю – FM-станції, сучасні ефіри. Тобто в результаті якогось вузько кланового, вузько смакового або вузько не смакового підходу великий масив культури лишається якби не визначеним. І тому, коли дізналися про цей фестиваль, коли повірили, то у нас була велика проблема відмови, тому що прокинулися живі сили. Досі мені дзвонять, питають, коли буде наступний фестиваль. Була маса дзвінків. Ми змушені були багатьом відмовляти: ми відмовили гурту “Вій”, ми відмовили ще кільком командам – початківцям. Чимось це нагадувало навіть ефект першої “Червоної Рути”: це різні масштаби, різні часи, але чомусь і в виконавців, і у людей, які мали з чим порівнювати, саме “МазепаФест” чомусь римувався з першою “Червоною Рутою”, яка була у Чернівцях і до якої я мав щастя бути причетним.
Богдана Костюк
Київський рок-фестиваль “Death metal – проти бомб” зібрав виконавців з України і Словаччини; чекали на приїзд колумбійських музикантів, але останні, погано орієнтуючись у географії Європи, спробували заїхати в Україну через Білорусь.
І – отримали відмову у білоруських візах, після чого ризикувати не стали і поїхали грати до Стокгольму. Фустиваль, на думку його учасників, став справжньою феєрією сучасного європейського death metal-у і важкого року. За словами Мартіна, соліста словацької групи Sanatorium.
Мартін
Музика – це те, що прискорює побудову європейського дому, тим часом, як різні політичні системи, що склались у державах Європи, цей процес гальмують. Наша справа – долати засобами музики наслідки тоталітаризму в Європі. Ми, молоді, завтра житимемо у спільному Європейському домі, двері якого відкриті – принаймні, для нашої музики.
Богдана Костюк
Після київського рок-фесту чимало прихильників українського фольк-року налаштувались їхати до Ржищєва: у цьому містечку на Івана Купала відбулося свято української культури “Ржищівський вінок” за участю молодих музикантів та співаків. Як повідомив Сергій Архипчук, молодь співала пісні та балади, котрі створені за сивої давнини –таємничими зоряними ночами, коли цвіте папороть.
Надія Степула
Поодинокі українські літературні видання, які більш пасує називати “спорадичними”, ніж “періодичними” – і ті перестали з’являтися в кіосках. Бо - триває період відпусток. Коментарі, як мовлять – зайві. Натомість пожвавлення у мистецькому житті викликала з’ява першого числа часопису “Українське мистецтво”. Концепцію цього журналу коротко викладає Віктор Хоменко – один із редакторів.
Віктор Хоменко
Журнал, крім того, що він є професійним, незаангажованим, він ще є і тематичним, і широким, він включає в себе, крім наукових мистецтвознавчих статей також огляди арт-ринку, також більш журналістські статті по мистецтву, тобто людина, яка цікавиться мистецтвом, вона може бути різної підготовки. І друкуючи, наприклад, статтю під назвою “Вплив Патерика Печерського 1610 року на формування іконографічної композиції 17 століття”, я абсолютно свідомий того, що її прочитає чоловік 10, від сили - 20. Тому, звичайно, ми намагалися зробити максимальний спектр, як показав вже досвід першого числа, ми не прогадали. Тому що журнал вже став, це не мої слова, цитую “хітом усіх категорій, на котрі він був розрахований, і в галеристів, і в ділерів, і в мистецтвознавців, і в художників, і просто незаангажованих читачів”.
Надія Степула
Віктор Хоменко також окреслює, що ж нині є найголовнішим у мистецькому житті України.
Віктор Хоменко
Все ж таки, єдність. Тому що мистецтво, як і політика страждає від клановості. Я маю на увазі навіть не окремих галеристів, не окремі фонди, але й управління культури, спілки, Міністерство, навіть, культури. Причому коли я з ними, в межах концепції журналу, в межах координації нашої співпраці, розмовляв, вони з цим погоджуються, просто така реальність, що кожен своє бачення якось обмежує своїм відомством, колом своїх друзів. І тому була просто необхідна професійна компетентна незаангажована трибуна для того, щоб між собою професіонали могли спілкуватися, могли спілкуватися з ззовнім світом. Тому що мистецтво для мистецтва – це тупикове явище. Такі періоди були в історії мистецтва, але вони були короткочасні, як привило, кінчалися такими бурхливими змінами. Для стабільності потрібен глядач, потрібен споживач, потрібен покупець, який є зараз є дуже тенденційно заменшеним. Тобто у нас взагалі вищого класу відсоток незначний, але тільки 5% з потенційних покупців взагалі купують мистецтво, з цих 5% тільки 5- сучасних. Надія Степула
У пам’ятні 60-ті роки в культурному просторі багатьох країн було примітним явище співаної поезії. Зокрема, популярності набуло тоді читання текстів знаних поетів не ними (деяких вже століттями в живих не було), а виконавцями: акторами, під музику. Пригадаймо, як це може звучати. Лео Ферре, який зумів удихнути нове життя в поетичні рядки Луї Арагона, Поля Верлена та інших світових поетів, інтерпретує поезію Поля Верлена.
(Звучить пісня у виконанні Лео Ферре).
Надія Степула
А тепер послухаймо багатолітній хіт українського пісенного мистецтва. – Поезію Романа Кудлика “Я твоє крило” на музику Володимира Івасюка виконує Тарас Чубай.
(Звучить пісня у виконанні Тараса Чубая).
Надія Степула
Дорогі слухачі, радіожурнал “Сюжети” сьогодні відзвучав. З вами були: автор і ведуча – Надія Степула та звукорежисер – Наталя Антоненко,
Дякуємо за увагу. Зичимо вам теплих і світлих сюжетів! Говорить радіо “Свобода”!
Надія Степула
Вітаю вас, дорогі слухачі! До вашої уваги – радіожурнал “Сюжети”. Автор і ведуча – я, Надія Степула, звукорежисер – Наталя Антоненко. Залишайтеся з нами і слухайте “Сюжети” з гарним настроєм! Бо з гарним настроєм можна перемагати багато чого, навіть - буденність, часами - нестерпну...
Спочатку – “Сюжетики”.
Прискорення – одна з основних ознак нашої доби швидкостей і – позірно - начебто прогресу. Це помітно – в освоєнні космічних та земних трас, у зондуванні Марса чи в комп’ютеризації навіть технічно найвідсталіших країн. (Україна до таких навряд чи належить, тут, згідно статистики, десять відсотків населення комп’ютеризовані).
У царині культури модернізація має свої вияви. І, хоч здивувати нинішнього вимогливого до краю шанувальника - або ж “споживача культурних цінностей” все складніше, проте – ще можливо. Скажімо, у Європі набувають популярності компакт-диски та аудіокасети із записами текстів книг. Не лише дитячих казок чи лічилок – цей етап давно освоєний, а й – художніх книг, кількатомних видань тощо. Скажімо, романи Стена Надольного, Еріка Фоснеса Хансена та інших письменників набувають популярності якраз у такому вияві. Очевидно, це справді зручно – слухати книгу, замість читати її. Особливо – в дорозі, в автомобілі, наприклад.
Однак, хто скаже, - чи всі книги можуть бути легко сприйнятими на слух?. Так, перекладена сьогодні двадцятьма п’ятьма мовами книга стокгольмських професорів К”єлла Нордстрема і Йонаса Ріддерстралє “Бізнес у стилі фанк” вимагає, скажімо, докладнішої зосередженості, бо ставить з ніг на голову всі досі відомі знання про організацію і розвиток бізнесу. Отож, читати деякі книги дійсно досить складно. Та феномен читацького засвоєння “на слух” уже зацікавив психологів, отже, невдовзі ми почуємо про їхні висновки і на цю тему. Що ж до вибору записаних на компакт-диски й аудіокасети книг в Україні, то, принаймні, на київському книжковому ринку “Петрівка” їх не густо.
В основному, словники; досить дорогий – за 150 гривень – або 30 доларів “Атлас України”; трохи дешевша “Пеппі довга панчоха” російською мовою та – теж російською - чотирикасетний аудіозапис роману Олександри Марініної, російської письменниці, під назвою “Ім’я потерпілого – Ніхто”.
Тим часом експерти і спеціалісти від книжкової справи зауважують, що у світі зростає зацікавленість молодих людей літературною класикою. Такий висновок підтвердив і факт недавно розпроданої на паризькому аукціоні “Сотбіс” приватної колекції творів Жоржа Сіменона, у тому числі десяти рукописів, зокрема - “Смерті красуні”, датованої 1952 роком.
В Україні літературною класикою молодь цікавиться особливо ретельно влітку. Пояснюється це просто: саме влітку по всій країні відбуваються вступні іспити до різних навчальних закладів. І якраз твори класиків мусять бодай побіжно знати абітурієнти, щоб стати студентами.
А тепер – трохи новин фестивально-музичних. Розмаїття їх пропонує моя колега Богдана Костюк:
Богдана Костюк
Фестиваль “МазепаФест” зібрав близько двох десятків музичних колективів і рок-груп – від “Гайдамаків” та “Плачу Єремії” до поки що мало відомих полтавської “Бавовни” і київської “Академії”. За словами режисера та ведучого “МазепаФесту” Сергія Архипчука, цей фестиваль зібрав “знакові фігури” сучасної української музики – музики, яку не знають або не хочуть почути ЗМІ і чиновники.
Сергій Архипчук
Ми маємо ситуацію великої кривди у засобах масової інформації щодо українських виконавців. Зокрема, тих виконавців, які є якимось чином пов’язані з живим життям, з образами часу – у нас є виконавці, які втілюють час, які випереджують час, які уособлюють час і які його осмислюють. І саме ці виконавці як би лишаються за бортом того корабля, який називається – ну, я не знаю – FM-станції, сучасні ефіри. Тобто в результаті якогось вузько кланового, вузько смакового або вузько не смакового підходу великий масив культури лишається якби не визначеним. І тому, коли дізналися про цей фестиваль, коли повірили, то у нас була велика проблема відмови, тому що прокинулися живі сили. Досі мені дзвонять, питають, коли буде наступний фестиваль. Була маса дзвінків. Ми змушені були багатьом відмовляти: ми відмовили гурту “Вій”, ми відмовили ще кільком командам – початківцям. Чимось це нагадувало навіть ефект першої “Червоної Рути”: це різні масштаби, різні часи, але чомусь і в виконавців, і у людей, які мали з чим порівнювати, саме “МазепаФест” чомусь римувався з першою “Червоною Рутою”, яка була у Чернівцях і до якої я мав щастя бути причетним.
Богдана Костюк
Київський рок-фестиваль “Death metal – проти бомб” зібрав виконавців з України і Словаччини; чекали на приїзд колумбійських музикантів, але останні, погано орієнтуючись у географії Європи, спробували заїхати в Україну через Білорусь.
І – отримали відмову у білоруських візах, після чого ризикувати не стали і поїхали грати до Стокгольму. Фустиваль, на думку його учасників, став справжньою феєрією сучасного європейського death metal-у і важкого року. За словами Мартіна, соліста словацької групи Sanatorium.
Мартін
Музика – це те, що прискорює побудову європейського дому, тим часом, як різні політичні системи, що склались у державах Європи, цей процес гальмують. Наша справа – долати засобами музики наслідки тоталітаризму в Європі. Ми, молоді, завтра житимемо у спільному Європейському домі, двері якого відкриті – принаймні, для нашої музики.
Богдана Костюк
Після київського рок-фесту чимало прихильників українського фольк-року налаштувались їхати до Ржищєва: у цьому містечку на Івана Купала відбулося свято української культури “Ржищівський вінок” за участю молодих музикантів та співаків. Як повідомив Сергій Архипчук, молодь співала пісні та балади, котрі створені за сивої давнини –таємничими зоряними ночами, коли цвіте папороть.
Надія Степула
Поодинокі українські літературні видання, які більш пасує називати “спорадичними”, ніж “періодичними” – і ті перестали з’являтися в кіосках. Бо - триває період відпусток. Коментарі, як мовлять – зайві. Натомість пожвавлення у мистецькому житті викликала з’ява першого числа часопису “Українське мистецтво”. Концепцію цього журналу коротко викладає Віктор Хоменко – один із редакторів.
Віктор Хоменко
Журнал, крім того, що він є професійним, незаангажованим, він ще є і тематичним, і широким, він включає в себе, крім наукових мистецтвознавчих статей також огляди арт-ринку, також більш журналістські статті по мистецтву, тобто людина, яка цікавиться мистецтвом, вона може бути різної підготовки. І друкуючи, наприклад, статтю під назвою “Вплив Патерика Печерського 1610 року на формування іконографічної композиції 17 століття”, я абсолютно свідомий того, що її прочитає чоловік 10, від сили - 20. Тому, звичайно, ми намагалися зробити максимальний спектр, як показав вже досвід першого числа, ми не прогадали. Тому що журнал вже став, це не мої слова, цитую “хітом усіх категорій, на котрі він був розрахований, і в галеристів, і в ділерів, і в мистецтвознавців, і в художників, і просто незаангажованих читачів”.
Надія Степула
Віктор Хоменко також окреслює, що ж нині є найголовнішим у мистецькому житті України.
Віктор Хоменко
Все ж таки, єдність. Тому що мистецтво, як і політика страждає від клановості. Я маю на увазі навіть не окремих галеристів, не окремі фонди, але й управління культури, спілки, Міністерство, навіть, культури. Причому коли я з ними, в межах концепції журналу, в межах координації нашої співпраці, розмовляв, вони з цим погоджуються, просто така реальність, що кожен своє бачення якось обмежує своїм відомством, колом своїх друзів. І тому була просто необхідна професійна компетентна незаангажована трибуна для того, щоб між собою професіонали могли спілкуватися, могли спілкуватися з ззовнім світом. Тому що мистецтво для мистецтва – це тупикове явище. Такі періоди були в історії мистецтва, але вони були короткочасні, як привило, кінчалися такими бурхливими змінами. Для стабільності потрібен глядач, потрібен споживач, потрібен покупець, який є зараз є дуже тенденційно заменшеним. Тобто у нас взагалі вищого класу відсоток незначний, але тільки 5% з потенційних покупців взагалі купують мистецтво, з цих 5% тільки 5- сучасних. Надія Степула
У пам’ятні 60-ті роки в культурному просторі багатьох країн було примітним явище співаної поезії. Зокрема, популярності набуло тоді читання текстів знаних поетів не ними (деяких вже століттями в живих не було), а виконавцями: акторами, під музику. Пригадаймо, як це може звучати. Лео Ферре, який зумів удихнути нове життя в поетичні рядки Луї Арагона, Поля Верлена та інших світових поетів, інтерпретує поезію Поля Верлена.
(Звучить пісня у виконанні Лео Ферре).
Надія Степула
А тепер послухаймо багатолітній хіт українського пісенного мистецтва. – Поезію Романа Кудлика “Я твоє крило” на музику Володимира Івасюка виконує Тарас Чубай.
(Звучить пісня у виконанні Тараса Чубая).
Надія Степула
Дорогі слухачі, радіожурнал “Сюжети” сьогодні відзвучав. З вами були: автор і ведуча – Надія Степула та звукорежисер – Наталя Антоненко,
Дякуємо за увагу. Зичимо вам теплих і світлих сюжетів! Говорить радіо “Свобода”!