У Нью-Йорку набула чинності найсуворіша у Сполучених Штатах заборона куріння

Нью-Йорк, 1 квітня 2003 – З нью-йоркських барів та ресторанів позникали попільнички, зате появилися оголошення: «Курити забороняється». Нью-Йорк здавна відомий гоніннями на любителів тютюну. Міський податок на пачку цигарок підняли так, що вона тепер коштує сім доларів, і городяни змушені купувати куриво за межами Нью-Йорка, в індіанських резерваціях острова Лонг-Айленд, де цигарки коштують два долари, або замовляти поштою через інтернет. Не можна курити в усіх громадських установах, у вестибюлях білдингів та хмарочосів. У деяких житлових кооперативах навіть помешкань не продають тим, хто курить.

Досі було заборонено курити у великих ресторанах, де понад 35 місць, але все ж такого не було – щоб забороняли курити в барах і маленьких ресторанах, навіть у приватних клубах, де джентльмени звикли сидіти у глибоких шкіряних кріслах, насолоджуючись дружньою бесідою та гондураською сигарою.

І от бачимо, як під весняним дощем біля дверей манхаттанського знаменитого ірландського бару Розі О’Грейді стоїть юрба – я не перебільшую, сам бачив на розі 7-ої авеню і 52-ї вулиці – юрба людей, а над ними – дим цигарок, і висить у повітрі лайка на адресу нового закону, ухваленого міською радою. Де ж тоді курити, риторично запитують обурені нью-йоркці, як не біля прилавку бару із склянкою віскі? І чому саме тепер муніципалітет вдався до такого драконівського методу, коли люди курять значно більше, ніж зазвичай, почасти – аби заспокоїти нерви, розбурхані війною в Іраку.

Єдине місце, якого досі не торкнулася жодна заборона – це російські ресторани на Брайтон-Біч у Брукліні, в районі, де живе багато вихідців з СРСР та СНД.