Про справу судді Василенка
Київ, 30 грудня 2002 – Ми знову повертаємося до справи судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Юрія Василенка. Минулої п’ятниці ввечері судова палата у кримінальних справах і Військова судова колегія Верховного Суду України на спільному засіданні розглянули клопотання заступника Генерального прокурора Віктора Кудрявцева і скасували дві постанови судді Василенка, якими були порушені кримінальні справи щодо Президента України Леоніда Кучми.
Верховний Суд України вважає, що суддя Апеляційного суду міста Києва Юрій Василенко допустив істотні порушення вимог Конституції та кримінально-процесуального законодавства і вийшов за межі наданих йому законом повноважень. Зі свого боку, Юрій Василенко переконаний, що Конституцію і кримінально-процесуальне законодавство порушив не він, а саме Верховний Суд України. Далі цитую його коментар: “Ніяк по-іншому скасувати винесені мною постанови було в принципі неможливо, бо діючим законодавством не передбачена юридична можливість їхнього скасування”. Цим, на думку судді, створений прецедент, оскільки у касаційному порядку можуть бути перевірені лише вироки апеляційного суду як суду першої інстанції, а постанова про порушення кримінальної справи не є рішенням суду першої інстанції.
Треба розрізняти такі поняття, як кримінальна відповідальність і порушення кримінальної справи. Юрій Василенко сказав, що з цього приводу Конституційний суд України дав своє пояснення ще в 1999 році.
Тобто, Верховний Суд України скасував постанову судді Василенка без жодного розгляду по суті, а мав би бути якщо не судовий, то, принаймні, досудовий розгляд справи.
Нагадаю, що першу кримінальну справу проти громадянина України Леоніда Кучми Юрій Василенко порушив 15 жовтня за фактами зловживання службовим становищем, одержанням хабарів та скоєнням злочинів проти життя людини (всього за 11 статтями Кримінального кодексу України). Цю справу він порушив за заявами групи депутатів Верховної Ради України. Суддя Василенко вважає, що він був зобов’язаний це зробити.
Юрій Василенко звернув увагу також і на незаконне, з його погляду, спільне засідання судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України.
Крім того, Юрій Василенко вважає, що конституційні норми були порушені і тому, що засідання Верховного Суду України минулої п’ятниці було проведене у закритому режимі. Навіть не були повідомлені про це ініціатори даної справи, народні депутати України.
У своєму коментарі суддя Василенко також зазначив, що це було зроблено зумисне, “бо порушувати закон таємно морально набагато комфортніше, ніж відкрито”. Крім того, він вважає рішення Верховного Суду України від 27 грудня “новорічним подарунком пану Кучмі”.
Серед юристів світу побутує вираз, що Верховні суди всіх країн виправляють помилки судів нижчих інстанцій, щоб увіковічнити власні помилки. Тож, може, не все так погано у нашому домі?
Верховний Суд України вважає, що суддя Апеляційного суду міста Києва Юрій Василенко допустив істотні порушення вимог Конституції та кримінально-процесуального законодавства і вийшов за межі наданих йому законом повноважень. Зі свого боку, Юрій Василенко переконаний, що Конституцію і кримінально-процесуальне законодавство порушив не він, а саме Верховний Суд України. Далі цитую його коментар: “Ніяк по-іншому скасувати винесені мною постанови було в принципі неможливо, бо діючим законодавством не передбачена юридична можливість їхнього скасування”. Цим, на думку судді, створений прецедент, оскільки у касаційному порядку можуть бути перевірені лише вироки апеляційного суду як суду першої інстанції, а постанова про порушення кримінальної справи не є рішенням суду першої інстанції.
Треба розрізняти такі поняття, як кримінальна відповідальність і порушення кримінальної справи. Юрій Василенко сказав, що з цього приводу Конституційний суд України дав своє пояснення ще в 1999 році.
Тобто, Верховний Суд України скасував постанову судді Василенка без жодного розгляду по суті, а мав би бути якщо не судовий, то, принаймні, досудовий розгляд справи.
Нагадаю, що першу кримінальну справу проти громадянина України Леоніда Кучми Юрій Василенко порушив 15 жовтня за фактами зловживання службовим становищем, одержанням хабарів та скоєнням злочинів проти життя людини (всього за 11 статтями Кримінального кодексу України). Цю справу він порушив за заявами групи депутатів Верховної Ради України. Суддя Василенко вважає, що він був зобов’язаний це зробити.
Юрій Василенко звернув увагу також і на незаконне, з його погляду, спільне засідання судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України.
Крім того, Юрій Василенко вважає, що конституційні норми були порушені і тому, що засідання Верховного Суду України минулої п’ятниці було проведене у закритому режимі. Навіть не були повідомлені про це ініціатори даної справи, народні депутати України.
У своєму коментарі суддя Василенко також зазначив, що це було зроблено зумисне, “бо порушувати закон таємно морально набагато комфортніше, ніж відкрито”. Крім того, він вважає рішення Верховного Суду України від 27 грудня “новорічним подарунком пану Кучмі”.
Серед юристів світу побутує вираз, що Верховні суди всіх країн виправляють помилки судів нижчих інстанцій, щоб увіковічнити власні помилки. Тож, може, не все так погано у нашому домі?