Проблеми денаціоналізації у Польщі
Варшава, 24 грудня 2002 - Різдвяні свята, які розпочалися у вівторок, перервали у Польщі досить гостру публічну дискусію, яка велася у грудні навколо законопроекту про денаціоналізацію. Повернення майна, націоналізованого колись комуністичною владою, є однією з найважчих проблем, котру не зумів вирішити жоден з урядів 3-ї Речіпосполитої, хоч і намагалися. Попередній правоцентристський уряд Єжи Бузека підготував, а парламент навіть прийняв відповідний закон, але на нього наклав вето президент Кваснєвський – нагадаймо висуванець лівих сил. І ось новий парламент та новий уряд, де значну перевагу мають ліві, підготував черговий варіант закону про денаціоналізацію, який найменше задовольняє самих зацікавлених, тобто тих, хто сподівається на торжество справедливості.
Накладаючи вето на попередній закон про денаціоналізацію, президент Кваснєвський пояснював це, зокрема тим, що Польща є надто бідною країною, щоб дозволити собі на повернення відібраного комуністичною владою майна чи виплату компенсацій за нього у повному обсязі. Такою, зрештою, була і позиція головної лівої партії Союз Лівих Демократів, котра тоді перебувала в опозиції. Ця позиція лівих залишилася незмінною і сьогодні, коли СЛД перебуває при владі, і має можливість прийняти відповідний закон, який цю позицію зробить легітимною. Отже, законопроект цей, який перебуває на розгляді у Польському Сеймі передбачає можливість повернення нерухомостей там, де це можливо, а там, де з різних причин такої змоги немає – компенсацію на рівні 10 відсотків від вартості націоналізованого колись майна. До того ж невідомо, у якій формі буде проводитись компенсація – грішми, облігаціями чи нерухомим майном або землею, які ще перебувають в розпорядженні держави. “Інструментарій заспокоєння домагань буде визначено від остаточної їх величини” – сказала нещодавно віце-міністр держмайна Барбара Містерська.
Остаточна оцінка всього, що підлягає поверненню – це ще одне із суперечливих питань цього процесу. Уряд підрахував, що цей закон охопить 54 з половиною тисячі заяв на загальну суму близько 9 мільярдів американських доларів. Однак, Польське Об’єднання Власників Нерухомостей називає іншу цифру – 170 тисяч заяв на суму майже 19 мільярдів доларів. Щоби зменшити кількість претензій, новий законопроект передбачає відшкодування тільки для тих, чиє майно було націоналізовано із порушенням тодішніх законів, декретів та інших правових актів.
До цієї категорії значною мірою належать члени аристократичних родів, таких, наприклад, як Габзбурги, Четвертинські чи Потоцькі, котрі здебільшого мешкають закордоном, але добре пам’ятають, які палаци чи землі належали їхнім предкам у Польщі. Зокрема – це земельні ділянки в престижних районах Варшави, на яких знаходяться посольства Сполучених Штатів, Швейцарії, а також Великобританії та інших країн Європейського Союзу, членом якого Польща збирається стати через неповних два роки.
І саме цей міжнародний аспект ускладнює проблему денаціоналізації у Польщі, яку навряд чи вирішить прийняття закону, у такому вигляді, як його намагаються проштовхнути ліві. Хоч би тому, що він не задовольняє більшість колишніх власників, які погрожують польській державі процесами у міжнародних судах. Вже зараз у Європейському Суді Прав Людини у Страсбурзі розглядається 90 позовів про повернення Польщею незаконно відібраного комуністичною владою приватного майна. Разом з тим до американських судів все частіше напливають подібні позови від колишніх польських євреїв, котрі мешкають сьогодні у Ізраїлі чи США. Як висловився один із польських політиків, якщо б Польща виплатила все, що від неї вимагають, то країна відразу збанкрутувала б і на довго потрапила б у так звану “боргову яму”. Нагадаймо для порівняння, що річний бюджет Польщі на 2003 рік вагається на рівні доходів біля 45 мільярдів доларів.
Так, що після Різдва, польський парламент відразу ж стане перед завдання, від вирішення якого буде значною мірою залежати перспектива Польщі в родині європейських народів і не тільки.
Накладаючи вето на попередній закон про денаціоналізацію, президент Кваснєвський пояснював це, зокрема тим, що Польща є надто бідною країною, щоб дозволити собі на повернення відібраного комуністичною владою майна чи виплату компенсацій за нього у повному обсязі. Такою, зрештою, була і позиція головної лівої партії Союз Лівих Демократів, котра тоді перебувала в опозиції. Ця позиція лівих залишилася незмінною і сьогодні, коли СЛД перебуває при владі, і має можливість прийняти відповідний закон, який цю позицію зробить легітимною. Отже, законопроект цей, який перебуває на розгляді у Польському Сеймі передбачає можливість повернення нерухомостей там, де це можливо, а там, де з різних причин такої змоги немає – компенсацію на рівні 10 відсотків від вартості націоналізованого колись майна. До того ж невідомо, у якій формі буде проводитись компенсація – грішми, облігаціями чи нерухомим майном або землею, які ще перебувають в розпорядженні держави. “Інструментарій заспокоєння домагань буде визначено від остаточної їх величини” – сказала нещодавно віце-міністр держмайна Барбара Містерська.
Остаточна оцінка всього, що підлягає поверненню – це ще одне із суперечливих питань цього процесу. Уряд підрахував, що цей закон охопить 54 з половиною тисячі заяв на загальну суму близько 9 мільярдів американських доларів. Однак, Польське Об’єднання Власників Нерухомостей називає іншу цифру – 170 тисяч заяв на суму майже 19 мільярдів доларів. Щоби зменшити кількість претензій, новий законопроект передбачає відшкодування тільки для тих, чиє майно було націоналізовано із порушенням тодішніх законів, декретів та інших правових актів.
До цієї категорії значною мірою належать члени аристократичних родів, таких, наприклад, як Габзбурги, Четвертинські чи Потоцькі, котрі здебільшого мешкають закордоном, але добре пам’ятають, які палаци чи землі належали їхнім предкам у Польщі. Зокрема – це земельні ділянки в престижних районах Варшави, на яких знаходяться посольства Сполучених Штатів, Швейцарії, а також Великобританії та інших країн Європейського Союзу, членом якого Польща збирається стати через неповних два роки.
І саме цей міжнародний аспект ускладнює проблему денаціоналізації у Польщі, яку навряд чи вирішить прийняття закону, у такому вигляді, як його намагаються проштовхнути ліві. Хоч би тому, що він не задовольняє більшість колишніх власників, які погрожують польській державі процесами у міжнародних судах. Вже зараз у Європейському Суді Прав Людини у Страсбурзі розглядається 90 позовів про повернення Польщею незаконно відібраного комуністичною владою приватного майна. Разом з тим до американських судів все частіше напливають подібні позови від колишніх польських євреїв, котрі мешкають сьогодні у Ізраїлі чи США. Як висловився один із польських політиків, якщо б Польща виплатила все, що від неї вимагають, то країна відразу збанкрутувала б і на довго потрапила б у так звану “боргову яму”. Нагадаймо для порівняння, що річний бюджет Польщі на 2003 рік вагається на рівні доходів біля 45 мільярдів доларів.
Так, що після Різдва, польський парламент відразу ж стане перед завдання, від вирішення якого буде значною мірою залежати перспектива Польщі в родині європейських народів і не тільки.