Чи є мусульманські екстремісти в Криму?
Симферополь, 12 листопада 2002 - Тема можливого кримськотатарського чи мусульманського екстремізму постійно присутня у політичному житті Криму. Частина проросійськи орієнтованих кримських засобів масової інформації періодично підігрівають пристрасті довкола уявних мусульмано-татарських бойовиків, екстремістів і ваххабітів.
6 листопада мусульманський світ відзначав початок священного місяця Рамазан. В Криму, де мешкає найбільша в Україні мусульманська громада, напередодні ввечері в усіх мечетях пройшли святкові намази. І хоча кожен п’ятий мешканець півострова – мусульманин, місцеві засоби масової інформації практично не помітили цієї важливої події. Окрім, хіба що, сумнозвісної своєю ксенофобією газети “Кримская правда”, яка у середу надрукувала фотографію із зображенням Муфтія Криму Аджи Еміралі-ефенді Аблаєва і представника Меджлісу при Духовному управлінні мусульман Арсена Альчикова із надписом, цитую: “Мусульмани-екстремісти біля стін православного монастиря”. Кінець цитати.
Цілком можливо, що автори цієї публікації розраховували спровокувати кримських татар на якісь силові дії щодо газети, як це було, наприклад, 1996-го року, коли заступник редактора парламентської газети “Кримскіє ізвєстія” ледь не позбулася своєї чуприни, спілкуючись із розлюченими делегатами Курултаю. Тоді вона розпорядилася передрукувати на першій сторінці парламентського видання статтю про те, як турки постачають для кримських татар зброю до Криму, як ті обладнують в горах терористичні бази, як готуються до війни з росіянами. Зрештою, все обійшлося. Але відтоді тема кримськотатарського екстремізму, а останнім часом – і мусульманського фундаменталізму та його присутності в Криму – майже не сходить зі сторінок частини місцевої преси, інколи випливаючи і на шпальти московських та київських газет.
Відома київська правозахисниця і фахівець у сфері прав етнічних меншин Наталя Беліцер в одній із своїх статей відзначала, що так званий "ісламський фактор" створює додаткові труднощі для кримських татар у зв'язку з процесами їхньої інтеграції, оскільки нерідко слугує зброєю антикримськотатарської пропаганди, зокрема, в засобах масової інформації Криму. Вона визнає, що в цьому відношенні Крим та Україна аж ніяк не виняток, оскільки цей фактор відіграє важливу роль у всьому сучасному світі, в тому числі у зовнішньо- та внутрішньополітичних стратегіях різних держав, створенні ними формальних і неформальних альянсів, впливаючи таким чином на стабільність і вектори розвитку цілих регіонів.
Але, що ж насправді? Чи існують в Криму мусульманські екстремістську групи, чи діють тут ваххабістські організації? Досі правоохоронні органи, у тому числі – і спецслужби в Криму не розкрили жодного такого угруповання, діяльність якого становила б загрозу державі чи етно-політичній стабільності в регіоні. Більше того, Кримське управління СБУ неодноразово спростовувала повідомлення російських ЗМІ про начебто існування на півострові ісламських бойовиків тощо. Однак нетрадиційні для Криму фундаменталістські течії Ісламу в автономії таки є. І це підтверджують і в Духовному управлінні мусульман Криму. Причому, не тільки підтверджують, але й б’ють на сполох.
Як повідомив Муфтій Криму Аджи Еміралі-ефенді Аблаєв, в останні роки у Криму активізували свою діяльність представники релігійних фондів з деяких арабських країн. Важливо, що вони представляють інші течії в Ісламі, ніж та, що традиційна для Криму. За підтримки цих емісарів, які проповідують “чистий, справжній Іслам”, на півострові виникли два десятки автономних релігійних громад, які відмовляються підпорядковуватися Духовному управлінню мусульман. За часів перебування при владі Леоніда Грача ці громади безперешкодно, майже на пільгових засадах реєструвалися і таким чином розколювали мусульманство в Криму. З відставкою комуніста Грача активність ваххабітських груп значно зменшилася. І все ж, сам факт їхнього існування, як вважають місцеві спостерігачі, не означає якусь загрозу стабільності в Криму – як громадсько-політичній, так і міжетнічній. Справа в тому, що в Криму це - лише теологічна суперечка всередині конфесії. Кримські ваххабіти обмежуються лише релігійною сферою. І, схоже, далі йти не збираються, оскільки їхня популярність серед кримських татар – й так досі невелика – продовжує падати. До того ж, їм протидіють і Меджліс, і Духовне управління мусульман Криму.
6 листопада мусульманський світ відзначав початок священного місяця Рамазан. В Криму, де мешкає найбільша в Україні мусульманська громада, напередодні ввечері в усіх мечетях пройшли святкові намази. І хоча кожен п’ятий мешканець півострова – мусульманин, місцеві засоби масової інформації практично не помітили цієї важливої події. Окрім, хіба що, сумнозвісної своєю ксенофобією газети “Кримская правда”, яка у середу надрукувала фотографію із зображенням Муфтія Криму Аджи Еміралі-ефенді Аблаєва і представника Меджлісу при Духовному управлінні мусульман Арсена Альчикова із надписом, цитую: “Мусульмани-екстремісти біля стін православного монастиря”. Кінець цитати.
Цілком можливо, що автори цієї публікації розраховували спровокувати кримських татар на якісь силові дії щодо газети, як це було, наприклад, 1996-го року, коли заступник редактора парламентської газети “Кримскіє ізвєстія” ледь не позбулася своєї чуприни, спілкуючись із розлюченими делегатами Курултаю. Тоді вона розпорядилася передрукувати на першій сторінці парламентського видання статтю про те, як турки постачають для кримських татар зброю до Криму, як ті обладнують в горах терористичні бази, як готуються до війни з росіянами. Зрештою, все обійшлося. Але відтоді тема кримськотатарського екстремізму, а останнім часом – і мусульманського фундаменталізму та його присутності в Криму – майже не сходить зі сторінок частини місцевої преси, інколи випливаючи і на шпальти московських та київських газет.
Відома київська правозахисниця і фахівець у сфері прав етнічних меншин Наталя Беліцер в одній із своїх статей відзначала, що так званий "ісламський фактор" створює додаткові труднощі для кримських татар у зв'язку з процесами їхньої інтеграції, оскільки нерідко слугує зброєю антикримськотатарської пропаганди, зокрема, в засобах масової інформації Криму. Вона визнає, що в цьому відношенні Крим та Україна аж ніяк не виняток, оскільки цей фактор відіграє важливу роль у всьому сучасному світі, в тому числі у зовнішньо- та внутрішньополітичних стратегіях різних держав, створенні ними формальних і неформальних альянсів, впливаючи таким чином на стабільність і вектори розвитку цілих регіонів.
Але, що ж насправді? Чи існують в Криму мусульманські екстремістську групи, чи діють тут ваххабістські організації? Досі правоохоронні органи, у тому числі – і спецслужби в Криму не розкрили жодного такого угруповання, діяльність якого становила б загрозу державі чи етно-політичній стабільності в регіоні. Більше того, Кримське управління СБУ неодноразово спростовувала повідомлення російських ЗМІ про начебто існування на півострові ісламських бойовиків тощо. Однак нетрадиційні для Криму фундаменталістські течії Ісламу в автономії таки є. І це підтверджують і в Духовному управлінні мусульман Криму. Причому, не тільки підтверджують, але й б’ють на сполох.
Як повідомив Муфтій Криму Аджи Еміралі-ефенді Аблаєв, в останні роки у Криму активізували свою діяльність представники релігійних фондів з деяких арабських країн. Важливо, що вони представляють інші течії в Ісламі, ніж та, що традиційна для Криму. За підтримки цих емісарів, які проповідують “чистий, справжній Іслам”, на півострові виникли два десятки автономних релігійних громад, які відмовляються підпорядковуватися Духовному управлінню мусульман. За часів перебування при владі Леоніда Грача ці громади безперешкодно, майже на пільгових засадах реєструвалися і таким чином розколювали мусульманство в Криму. З відставкою комуніста Грача активність ваххабітських груп значно зменшилася. І все ж, сам факт їхнього існування, як вважають місцеві спостерігачі, не означає якусь загрозу стабільності в Криму – як громадсько-політичній, так і міжетнічній. Справа в тому, що в Криму це - лише теологічна суперечка всередині конфесії. Кримські ваххабіти обмежуються лише релігійною сферою. І, схоже, далі йти не збираються, оскільки їхня популярність серед кримських татар – й так досі невелика – продовжує падати. До того ж, їм протидіють і Меджліс, і Духовне управління мусульман Криму.