Серед найбагатших чехів сьогодні багато членів компартії. Як видно, матеріальні інтереси переважили ідейні переконання
Прага, 7 листопада 2002 - Демократична оксамитна революція 89-ого року застала Мілоша Якеша на посаді найміцнішої людини Чехословаччини – генерального секретаря ЦК компартії. Сьогодні Мілош Якеш, як і його однопартієць, колишній секретар ЦК Йозеф Ленарт живуть у власних віллах, у багатих кварталах чеської столиці й отримують пенсію, котра значно перевищує середньостатистичну по країні. Недавно їх обидвох звинуватили в зраді батьківщини за те, що в серпні 1968 року вони не протистояли окупації Чехословаччини чужим військом. Суд їхньої вини не довів, колишні компартійні боси покидали зал засідань спокійно, без викидів сумління. В тиші своїх затишних домівок вони сповна використовують блага, що їм дає нинішня капіталістична дійсність, котру, наприклад, Мілош Якеш ще й зараз називає ворожою.
Значна частина членів ЦК зуміла вигідно осісти в різноманітних радах, консультаційних комітетах приватних фірм, у тому числі – й іноземних. Наприклад, Мірослав Заїц – колишній високий компартійний функціонер, нині є акціонером кількох фірм, серед яких відомі АВАН, АҐРО чи СІА.
Перед 89-им роком компартія Чехословаччини нараховувала понад 1 мільйон членів, переважна більшість з них відразу після листопадової революції викинула партквитки і з головою пірнула в підприємництво.
Дуже швидко товариші по компартії навчились у власних інтересах використовувати набуті контакти і головне – сприятливі умови ринкової економіки, в якій відчули себе, як риба в воді. А як же марксистська ідеологія, класовий бій чи захист обездолених ? Виявляється, що комуністичним товаришам більше подобається рахувати власні прибутки, ніж безоплатно працювати на користь трудящих мас. Ось хоча б кілька прикладів. Мілослав Рансдорф - заступник голови компартії Чехії та Морави, є співкомпаньйоном фірми БМ-Експорт і членом виконавчої ради Музею робітничого руху. Інший високий компартійний функціонер Ярослав Ґонґол має власну фірму, а Мірослав Кржіженецькі володіє однією з найбільших на чеських теренах адвокатських канцелярій, де користуючись відомою термінологією, визискує кілька десятків працівників. До речі, кандидатуру Кржіженецкого висунула компартія до виборів президента Чеської Республіки, що мають відбутись у січні наступного року. Цікаво й те, що сам компартійний кандидат визнає себе по всіх статтях найсправжнісіньким капіталістом і додає, що нічого спільного з диктатурою пролетаріату не має. Іншими словами, мрії про комунізм – так, але тільки у вільний час, весь інший віддається активній побудові капіталізму.
Значна частина членів ЦК зуміла вигідно осісти в різноманітних радах, консультаційних комітетах приватних фірм, у тому числі – й іноземних. Наприклад, Мірослав Заїц – колишній високий компартійний функціонер, нині є акціонером кількох фірм, серед яких відомі АВАН, АҐРО чи СІА.
Перед 89-им роком компартія Чехословаччини нараховувала понад 1 мільйон членів, переважна більшість з них відразу після листопадової революції викинула партквитки і з головою пірнула в підприємництво.
Дуже швидко товариші по компартії навчились у власних інтересах використовувати набуті контакти і головне – сприятливі умови ринкової економіки, в якій відчули себе, як риба в воді. А як же марксистська ідеологія, класовий бій чи захист обездолених ? Виявляється, що комуністичним товаришам більше подобається рахувати власні прибутки, ніж безоплатно працювати на користь трудящих мас. Ось хоча б кілька прикладів. Мілослав Рансдорф - заступник голови компартії Чехії та Морави, є співкомпаньйоном фірми БМ-Експорт і членом виконавчої ради Музею робітничого руху. Інший високий компартійний функціонер Ярослав Ґонґол має власну фірму, а Мірослав Кржіженецькі володіє однією з найбільших на чеських теренах адвокатських канцелярій, де користуючись відомою термінологією, визискує кілька десятків працівників. До речі, кандидатуру Кржіженецкого висунула компартія до виборів президента Чеської Республіки, що мають відбутись у січні наступного року. Цікаво й те, що сам компартійний кандидат визнає себе по всіх статтях найсправжнісіньким капіталістом і додає, що нічого спільного з диктатурою пролетаріату не має. Іншими словами, мрії про комунізм – так, але тільки у вільний час, весь інший віддається активній побудові капіталізму.