“Веймарський трикутник” і Україна
Варшава, 28 жовтня 2002 - Протягом минулих вихідних у Кракові відбулася міжнародна конференція на тему “Веймарський трикутник і Україна”. “Веймарський трикутник – це неформальне об’єднання Франції, Німеччини та Польщі, яке було утворено в 1991 році, і яке, як вважається, стало тим локомотивом, котрий повинен привезти Польщу до членства в ЄС. В конференції взяли участь держсекретарі з питань євро-інтеграції Польщі і України Данута Хюбнер та Олександр Чалий, колишній український міністр закордонних справ Борис Тарасюк, а також науковці і представники дипломатичних відомств Німеччини і Франції.
Запропонована організаторами тема можливої тіснішої співпраці між країнами так званого “Веймарського трикутника” і Україною була настільки сказати б оригінальною, що головні доповідачі видавалися часом не готовими її розвивати. У своєму виступі польський держсекретар з питань євроінтеграції Данута Хюбнер торкнулася в основному тільки співпраці Польщі з Францією та Німеччиною в межах трикутника, практично не торкаючись можливості розширення цієї співпраці на Україну.
Однак, уявлення українського держсекретаря про “щасливу історію” веймарського трикутника, дещо затьмарив німецький науковець та громадський діяч Дітер Бінген. Свою доповідь директор Німецького-польського інституту у Дармштадті розпочав із ствердження, що обговорюваний трикутник з самого початку був нерівнобедреним, в результаті чого навіть співпраця в його межах не була достатньо вдалою. Отже, розмови про перетворення трикутника на чотирикутник з участю України є, на думку пана Бінгена, абсолютно нереальними. Більш доцільним є вироблення спільної східної політики ЄС, щодо нових сусідів, у чому може придатися досвід Польщі – сказав німецький вчений. “А Україні треба погодитися з думкою, що існує Європа і поза Європейським Союзом” – додав Дітер Бінген.
Очевидно, бачення України в Європі поза ЄС ніяк не влаштовувало представників самої України. Черговий доповідач, голова парламентського комітету євроінтеграції Борис Тарасюк, намагався пояснити присутнім європейцям, для чого ЄС чи й Веймарському трикутникові схоже бути потрібна Україна. По-перше – це величезний ринок, платоспроможність якого щороку зростає; по-друге – це транзитна територія для необхідних Європі енергоносіїв; по-третє – це потуга сільськогосподарська, промислова, ракетобудівна, космічна і так далі. Пояснив пан Тарасюк і для чого Україні потрібна співпраця саме в межах “веймарського трикутника”:
Говорить Борис Тарасюк:
Краківська зустріч продемонструвала, що Київ в момент певної кризи у стосунках з Брюселем, пробуватиме шукати нових, може трохи обхідних шляхів для її подолання. Однак, завданням конференції не було прийняття якихось рішень, а тільки обсудити можливість нового напрямку співпраці. Відповідно й жодних декларацій не прийнято, а чи принесе ця зустріч хоч якісь наслідки у майбутньому, покаже тільки майбутнє.
Запропонована організаторами тема можливої тіснішої співпраці між країнами так званого “Веймарського трикутника” і Україною була настільки сказати б оригінальною, що головні доповідачі видавалися часом не готовими її розвивати. У своєму виступі польський держсекретар з питань євроінтеграції Данута Хюбнер торкнулася в основному тільки співпраці Польщі з Францією та Німеччиною в межах трикутника, практично не торкаючись можливості розширення цієї співпраці на Україну.
Однак, уявлення українського держсекретаря про “щасливу історію” веймарського трикутника, дещо затьмарив німецький науковець та громадський діяч Дітер Бінген. Свою доповідь директор Німецького-польського інституту у Дармштадті розпочав із ствердження, що обговорюваний трикутник з самого початку був нерівнобедреним, в результаті чого навіть співпраця в його межах не була достатньо вдалою. Отже, розмови про перетворення трикутника на чотирикутник з участю України є, на думку пана Бінгена, абсолютно нереальними. Більш доцільним є вироблення спільної східної політики ЄС, щодо нових сусідів, у чому може придатися досвід Польщі – сказав німецький вчений. “А Україні треба погодитися з думкою, що існує Європа і поза Європейським Союзом” – додав Дітер Бінген.
Очевидно, бачення України в Європі поза ЄС ніяк не влаштовувало представників самої України. Черговий доповідач, голова парламентського комітету євроінтеграції Борис Тарасюк, намагався пояснити присутнім європейцям, для чого ЄС чи й Веймарському трикутникові схоже бути потрібна Україна. По-перше – це величезний ринок, платоспроможність якого щороку зростає; по-друге – це транзитна територія для необхідних Європі енергоносіїв; по-третє – це потуга сільськогосподарська, промислова, ракетобудівна, космічна і так далі. Пояснив пан Тарасюк і для чого Україні потрібна співпраця саме в межах “веймарського трикутника”:
Говорить Борис Тарасюк:
Краківська зустріч продемонструвала, що Київ в момент певної кризи у стосунках з Брюселем, пробуватиме шукати нових, може трохи обхідних шляхів для її подолання. Однак, завданням конференції не було прийняття якихось рішень, а тільки обсудити можливість нового напрямку співпраці. Відповідно й жодних декларацій не прийнято, а чи принесе ця зустріч хоч якісь наслідки у майбутньому, покаже тільки майбутнє.