Слово і діло

Слово і діло
Київ, 16 жовтня 2002 - Схоже, що декором до антикучмівських звинувачень скоро будуть слугувати не лише мітингові площі, а й суддівські мантії. Принаймні, цього домагаються опозиційні провідники, лідери акції “Повстань, Україно!”, намагаючись перевести дискусію і в правову площину. Є на цьому шляху й перші результати.

Віхою в протистоянні опозиції та Президента Кучми стало 15 жовтня. Уперше в пострадянській історії проти чинного президента порушено кримінальну справу. Як уже повідомлялось, цього дня суддя Київського апеляційного суду Юрій Василенко виніс постанову про порушення кримінальної справи проти Леоніда Кучми. Рішення справді безпрецедентне. Утім, сенсація викликає більше питань, ніж дає відповідей.

Це, звісно, здобуток опозиції. Хоча, цілком можливо, мотивацією вчинку судді Василенка стала звичайна людська співчутливість. Адже, як заявив пан суддя, Президент не може постійно підозрюватися у злочинах, тож з'ясування істини мусить зацікавити насамперед Леоніда Кучму. А спектр звинувачень проти нього досить широкий - аж одинадцять статей кримінального кодексу – від хабарництва та утисків мас медіа, до посягання на життя громадян.

Відразу після заведення кримінальної справи посипались нові звинувачення. Зокрема - від народного депутата Григорія Омельченка, котрий нещодавно повернувся із США: “З Чорнобильського фонду було використано на реконструкції й ремонт 4-го поверх приміщення Адміністрації Президента 40 млн. гривень. Друге. Я привіз докази про продажу – через Єгипет – до Ірану ракет системи “град” та незаконну торгівлю зброєю до інших країн.”

Рішення судді Василенка спричинило і заяви лідерів опозиції щодо найближчих перспектив Леоніда Кучми. Говорить лідер КПУ Петро СИМОНЕНКО: “В зв'язку з тим, що порушена кримінальна справа проти громадянина Кучми, ми вимагаємо, щоб із сьогоднішнього дня він зупинив виконання своїх повноважень, зупинив до остаточного розслідування кримінальної справи й вироку, який повинні винести.”

Отже, як казав ще один президент, процес пішов. Він, зокрема, засвідчив бодай потенційну рівність всіх громадян України перед законом. Втім, і приміряти на чинного Президента зеківську фуфайку, як це декому хочеться, поки що ранувато. Єдине, що може загрожувати президенту – це незрозуміле слово “імпічмент”, але його втілення в життя не має чіткого правового оформлення. Та і, як мінімум, треба довести хоча б одне звинувачення.

Отже, перелом у протистоянні опозиції з президентом чи піар-акція? Наразі видається, що відповіді на це питання знаходяться поза межами київських бруків. Серед доволі безглуздої ситуації острівцем здорового глузду виглядають хіба що слова судді Василенка. Він принагідно заявив, що не вживає наркотиків і не тримає дома збройних арсеналів. Щось то він знає...