Чому соціологам важко передбачити результати виборів
Прага, 2 жовтня 2002 – У Європі триває гаряча виборча пора. За кілька днів чи місяців до виборчих дільниць прийдуть громадяни Латвії, Босні – Герцеґовини, Ірландії, Туреччини й Австрії. Щойно підбили підсумки голосування в Словаччині, Сербії, Німеччині, Швеції та Македонії. Вже стало традицією, що під час виборів заробляють собі на хліб і соціологи. Але попри найсучасніші методики опитувань вони нерідко помиляються, і день виборів стає сюрпризом.
Якщо підрахувати кількість помилок, що їх роблять соціологи, то дивно, що вони взагалі коли-небудь вгадують результати голосування. У відповідь звучить такий аргумент – це респонденти не кажуть правди, чи просто не хочуть зізнаватися, кого насправді підтримують, особливо коли йдеться про радикальних політиків. Минулими вихідними в Сербії націоналістичний лідер Воїслав Шешель здобув на виборах майже вдвічі більше голосів, ніж передбачали соціологи.
Соціологічні центри спеціально слідкують, щоб учасники опитувань віддзеркалювали структуру населення, і для цього використовують дані переписів. Там є інформація про вік, стать, те, чи мають люди роботу тощо. Але й така статистика дуже швидко старіє.
Не застраховані від помилок і ті, хто проводить телефонні опитування, пояснює Радіо Свобода британський соціолог Роджер Мортімер: "Найбільша проблема – це те, що прихильники однієї партії охочіше дають інтерв’ю чи бувають удома, коли до них телефонують. Якщо це не усвідомити і не враховувати, то звісно, що будуть і перекручені результати".
Наступна проблема – що робити зі значною частиною електорату (подекуди йдеться про 20 відсотків,) які роблять вибір останньої хвилі. Ба більше: соціологам багато де забороняють оприлюднювати дані опитувань за кілька днів, а то й, як у Словаччині, за два тижні до виборів. Мовляв, така інформація може вплинути на вибір людей.
Німецький соціолог Вольфґанґ Донсбах каже, що якби такі правила існували в Німеччині, то там би ніхто не зміг би передбачити перемоги соціал-демократів і зелених – адже скандал довкола їхніх конкурентів розгорівся незадовго до дня голосування.
Неточності породжують іще одне питання – чи соціологам узагалі можна довіряти. Вадим Тудор, який нещодавно зайняв друге місце на президентських виборах у Румунії, переконаний, що саме соціологи навмисне зменшували кількість його прихильників.
Відомі й історії про нібито соціологічні фірми-одноденки, що їх створюють піарники тільки на час виборів на підтримку конкретної політичної сили. Щоправда, серйозні соціологи відповідають, що їх така критика не стосується. Вони мають той фах, де репутація дорожча за гроші.
Якщо підрахувати кількість помилок, що їх роблять соціологи, то дивно, що вони взагалі коли-небудь вгадують результати голосування. У відповідь звучить такий аргумент – це респонденти не кажуть правди, чи просто не хочуть зізнаватися, кого насправді підтримують, особливо коли йдеться про радикальних політиків. Минулими вихідними в Сербії націоналістичний лідер Воїслав Шешель здобув на виборах майже вдвічі більше голосів, ніж передбачали соціологи.
Соціологічні центри спеціально слідкують, щоб учасники опитувань віддзеркалювали структуру населення, і для цього використовують дані переписів. Там є інформація про вік, стать, те, чи мають люди роботу тощо. Але й така статистика дуже швидко старіє.
Не застраховані від помилок і ті, хто проводить телефонні опитування, пояснює Радіо Свобода британський соціолог Роджер Мортімер: "Найбільша проблема – це те, що прихильники однієї партії охочіше дають інтерв’ю чи бувають удома, коли до них телефонують. Якщо це не усвідомити і не враховувати, то звісно, що будуть і перекручені результати".
Наступна проблема – що робити зі значною частиною електорату (подекуди йдеться про 20 відсотків,) які роблять вибір останньої хвилі. Ба більше: соціологам багато де забороняють оприлюднювати дані опитувань за кілька днів, а то й, як у Словаччині, за два тижні до виборів. Мовляв, така інформація може вплинути на вибір людей.
Німецький соціолог Вольфґанґ Донсбах каже, що якби такі правила існували в Німеччині, то там би ніхто не зміг би передбачити перемоги соціал-демократів і зелених – адже скандал довкола їхніх конкурентів розгорівся незадовго до дня голосування.
Неточності породжують іще одне питання – чи соціологам узагалі можна довіряти. Вадим Тудор, який нещодавно зайняв друге місце на президентських виборах у Румунії, переконаний, що саме соціологи навмисне зменшували кількість його прихильників.
Відомі й історії про нібито соціологічні фірми-одноденки, що їх створюють піарники тільки на час виборів на підтримку конкретної політичної сили. Щоправда, серйозні соціологи відповідають, що їх така критика не стосується. Вони мають той фах, де репутація дорожча за гроші.