За розмовами про російський чинник у скандалі довкола можливого продажу Україною радарної системи «Кольчуга» до Іраку може критися спроба української влади замести сліди
Прага, 1 жовтня 2002 - Хто саме продав "Кольчуги" Іраку і чи продавав взагалі – пристрасті довкола цих питань не стихають. З‘явилася версія про російський слід у скандалі.
Ми вже розповідали про те, що чільний український урядовець, який побажав залишитися неназваним, сказав Радіо Свобода, що "Кольчуги" Іраку продала не Україна, а Росія. Він визнав, що розмова в кабінеті президента України про таку операцію справді відбулася, але в це, за його словами, втрутилися росіяни і продали Багдаду свої радарні системи.
Проблема в тому, що сьогодні ніхто не може підтвердити, чи заперечити таке пояснення скандалу з "Кольчугами." Військові експерти в Росії та Україні кажуть Радіо Свобода, що може саме так і було, але жодних фактів за чи проти такої версії немає. "Кольчуги" справді є на озброєнні не лише України, але й Росії та низки інших держав – від Китаю до Азербайджану. Інша справа, що донецьке підприємство "Топаз," яке вперше виробило такі радарні системи наприкінці 80-их років, першим їх і модернізувало, зробивши конкурентоспроможними на світових ринках. І записи Мельниченка також вказують на київську прописку скандалу.
Роман Купчинський, аналітик Радіо Свобода з питань корупції та організованої злочинності, припускає, що за розмовами про російський чинник криється спроба української влади замести сліди.
Роман Купчинський
По-перше, треба мати на увазі: те, що будь-який український чільний урядовець узагалі ставить це питання - це вже знак, що українські урядовці самі зрозуміли, що «Кольчуги» були продані.
Тепер вони пропонують нову версію, що, мовляв, це не наші «Кольчуги». Якщо ви знайдете, дорогі американці, «Кольчуги» в Іраку - це не наші, це - російські. Це явна неправда, бо російські «Кольчуги» були удосконалені і виведені до рівня українських «Кольчуг» у квітні 2001 року, коли українські «Кольчуги» продавалися у 2000 році.
Друге питання, яке теж стоїть і мені не зрозуміле: українська сторона постійно твердить, що «Кольчуги» неможливо було продати, бо всі експортні контролі, які існують в Україні, не дозволили б цього. Якщо б, скажімо, якийсь український трейдер зброї хотів щось нелегально продати, то так - тоді ці експортні контролі, мабуть, унеможливили б такий продаж. Але це не трейдери зброї – злочинці продавали, це сам голова Служби Безпеки займався таємною операцією продажу. Тим самим, що це був таємний продаж, цей таємний продаж оминув усі експортні контролі держави.
Ми вже розповідали про те, що чільний український урядовець, який побажав залишитися неназваним, сказав Радіо Свобода, що "Кольчуги" Іраку продала не Україна, а Росія. Він визнав, що розмова в кабінеті президента України про таку операцію справді відбулася, але в це, за його словами, втрутилися росіяни і продали Багдаду свої радарні системи.
Проблема в тому, що сьогодні ніхто не може підтвердити, чи заперечити таке пояснення скандалу з "Кольчугами." Військові експерти в Росії та Україні кажуть Радіо Свобода, що може саме так і було, але жодних фактів за чи проти такої версії немає. "Кольчуги" справді є на озброєнні не лише України, але й Росії та низки інших держав – від Китаю до Азербайджану. Інша справа, що донецьке підприємство "Топаз," яке вперше виробило такі радарні системи наприкінці 80-их років, першим їх і модернізувало, зробивши конкурентоспроможними на світових ринках. І записи Мельниченка також вказують на київську прописку скандалу.
Роман Купчинський, аналітик Радіо Свобода з питань корупції та організованої злочинності, припускає, що за розмовами про російський чинник криється спроба української влади замести сліди.
Роман Купчинський
По-перше, треба мати на увазі: те, що будь-який український чільний урядовець узагалі ставить це питання - це вже знак, що українські урядовці самі зрозуміли, що «Кольчуги» були продані.
Тепер вони пропонують нову версію, що, мовляв, це не наші «Кольчуги». Якщо ви знайдете, дорогі американці, «Кольчуги» в Іраку - це не наші, це - російські. Це явна неправда, бо російські «Кольчуги» були удосконалені і виведені до рівня українських «Кольчуг» у квітні 2001 року, коли українські «Кольчуги» продавалися у 2000 році.
Друге питання, яке теж стоїть і мені не зрозуміле: українська сторона постійно твердить, що «Кольчуги» неможливо було продати, бо всі експортні контролі, які існують в Україні, не дозволили б цього. Якщо б, скажімо, якийсь український трейдер зброї хотів щось нелегально продати, то так - тоді ці експортні контролі, мабуть, унеможливили б такий продаж. Але це не трейдери зброї – злочинці продавали, це сам голова Служби Безпеки займався таємною операцією продажу. Тим самим, що це був таємний продаж, цей таємний продаж оминув усі експортні контролі держави.