Прогноз для України: політична нестабільність, повільне просування в реформах
Прага, 15 липня 2002 - Унаслідок березневих парламентських виборів в Україні залишається мало шансів на зростання політичної стабільності, вважають фахівці аналітичного відділу британського ділового журналу Економист. А в економіці вони не очікують відступу від досягнень 2000 – 2001 років - але й бачать мало сподівань на прискорення реформ.
Український парламент залишатиметься розділений на прихильників і супротивників президента Леоніда Кучми - вже ясно, що тривалої пропрезидентської більшості в ньому вочевидь не буде, вважають британські аналітики, подаючи як приклад обрання голови Верховної Ради Володимира Литвина, коли Кучмині союзники шляхом напруженого й іноді силового тиску на незалежних депутатів і піддатливих членів інших фракцій здобулися лише на найменший мінімум у 226 голосів. Але, зауважують оглядачі, прихильники президента не зможуть вдаватися до цього дуже часто.
Наближення до політичної стабільності й далі гальмуватимуть тим часом помітні антипрезидентські фракції, неприязнь яких до Кучми ще зростатиме через очевидну прихильність до президента Володимира Литвина.
Потенційний вплив опозиції, на думку аналітиків, залежатиме від ролі, яку відіграватиме Віктор Ющенко. А призначення головою президентської адміністрації Віктора Медведчука, якого Ющенко звинувачує в своєму звільненні з посади прем’єр-міністра, лише посилить опозиційність «Нашої України» й далі зблизить її з фракціями найгостріших критиків Кучми, Юлії Тимошенко й Олександра Мороза, мовиться в аналізі.
І ще погіршить політичні перспективи України наближення президентських виборів не пізніше від 2004 року. Дослідники британського журналу Економист не бачать, чим міг би пропрезидентський табір відповісти на зростання популярності Ющенка, а натомість зазначають Ющенкові помітні взаємини й спільні інтереси з провідними постатями донецького клану - одного з найпотужніших угруповань у пропрезидентському об’єднанні «Єдина Україна». Іще існує можливість, що деякі з президентових союзників можуть відповісти на труднощі боротьби проти Ющенка переходом до його табору й змусити Кучму до дочасної відставки в обмін на обіцянку недоторканності - такої, як має колишній президент Росії Боріс Єльцин.
А наплив гучних скандалів, що й далі оточують президента, може стати для них виправданням такого кроку й збільшити ймовірність дочасних президентських виборів в Україні, припускають дослідники.
В економіці ж вони прогнозують, що послаблення лівих сил у Верховній Раді дозволить наступними роками дальший поступ після досягнень 2000 – 2001 років. Але брак твердої реформістської більшості й незменшена сила в парламенті й уряді потужних груп впливу, якими є донецька й дніпропетровська, наштовхує британських аналітиків на думку, що найближчими роками в Україні не буде дійсно реформаторського кабінету і поступ в інституційних і структурних реформах йтиме щонайбільше невеликими кроками.
Дослідники аналітичного відділу британського ділового журналу Економист вбачають, зокрема, лише обмежений поступ у збільшенні відкритості й прискоренні реструктуризації енергетичного сектора чи в скасуванні привілеїв для вибраних галузей. На їхню думку, український уряд далі зберігатиме субсидії й підтримуватиме «вітчизняного виробника» замість того, щоб просувати вільноринкові реформи.
Український парламент залишатиметься розділений на прихильників і супротивників президента Леоніда Кучми - вже ясно, що тривалої пропрезидентської більшості в ньому вочевидь не буде, вважають британські аналітики, подаючи як приклад обрання голови Верховної Ради Володимира Литвина, коли Кучмині союзники шляхом напруженого й іноді силового тиску на незалежних депутатів і піддатливих членів інших фракцій здобулися лише на найменший мінімум у 226 голосів. Але, зауважують оглядачі, прихильники президента не зможуть вдаватися до цього дуже часто.
Наближення до політичної стабільності й далі гальмуватимуть тим часом помітні антипрезидентські фракції, неприязнь яких до Кучми ще зростатиме через очевидну прихильність до президента Володимира Литвина.
Потенційний вплив опозиції, на думку аналітиків, залежатиме від ролі, яку відіграватиме Віктор Ющенко. А призначення головою президентської адміністрації Віктора Медведчука, якого Ющенко звинувачує в своєму звільненні з посади прем’єр-міністра, лише посилить опозиційність «Нашої України» й далі зблизить її з фракціями найгостріших критиків Кучми, Юлії Тимошенко й Олександра Мороза, мовиться в аналізі.
І ще погіршить політичні перспективи України наближення президентських виборів не пізніше від 2004 року. Дослідники британського журналу Економист не бачать, чим міг би пропрезидентський табір відповісти на зростання популярності Ющенка, а натомість зазначають Ющенкові помітні взаємини й спільні інтереси з провідними постатями донецького клану - одного з найпотужніших угруповань у пропрезидентському об’єднанні «Єдина Україна». Іще існує можливість, що деякі з президентових союзників можуть відповісти на труднощі боротьби проти Ющенка переходом до його табору й змусити Кучму до дочасної відставки в обмін на обіцянку недоторканності - такої, як має колишній президент Росії Боріс Єльцин.
А наплив гучних скандалів, що й далі оточують президента, може стати для них виправданням такого кроку й збільшити ймовірність дочасних президентських виборів в Україні, припускають дослідники.
В економіці ж вони прогнозують, що послаблення лівих сил у Верховній Раді дозволить наступними роками дальший поступ після досягнень 2000 – 2001 років. Але брак твердої реформістської більшості й незменшена сила в парламенті й уряді потужних груп впливу, якими є донецька й дніпропетровська, наштовхує британських аналітиків на думку, що найближчими роками в Україні не буде дійсно реформаторського кабінету і поступ в інституційних і структурних реформах йтиме щонайбільше невеликими кроками.
Дослідники аналітичного відділу британського ділового журналу Економист вбачають, зокрема, лише обмежений поступ у збільшенні відкритості й прискоренні реструктуризації енергетичного сектора чи в скасуванні привілеїв для вибраних галузей. На їхню думку, український уряд далі зберігатиме субсидії й підтримуватиме «вітчизняного виробника» замість того, щоб просувати вільноринкові реформи.