Україна, Балкани, зброя
Київ, 14 травня 2002 - Українське оборонне відомство досить оперативно зреагувало на заяву, яку зробив для радіо “Свобода” співробітник нідерландського Інституту військової документації Кеес Віібес. Речник Міністерства оборони України Костянтин Хівренко на це заявив:
«Міністерство оборони України з цього приводу уповноважене заявити, що дійсно, в ці часи, в 1994 році український миротворчий підрозділ виконував завдання у зазначеному районі. Вони стосувались суто миротворчої тематики. Відбувалося виконання завдань під егідою ООН, і факти, на які посилається радіо “Свобода” за підсумками свого інтерв’ю з провідним співробітником нідерландського Інституту військової документації не мають під собою жодних підстав. Україна в ці часи не передавала в районі Боснії ніяких озброєнь.»
У свою чергу начальник озброєння Збройних Сил України генерал Олександр Стеценко був менш категоричним:
«Звинувачувати й говорити можна скільки хочеш, але у кожному випадку треба розбиратися. Ми пунктуально розбиралися, коли йшла мова про поставку в Ірак наших станцій “Кольчуга”. Це питання треба вивчити й розібратися в цьому. Зразки техніки, які на сьогоднішній день є в Україні, абсолютно однакові у 60 країнах світу. Звідки вони прийшли, ніхто не знає.»
Цікаво, що сам генерал Стеценко у період 1994-1995 років був командуючим протиповітряної оборони України, тобто мав достеменно знати, чи виділяла Україна повітряні коридори для літаків з Ірану, які, як стверджують фахівці з Нідерландів, нелегально перевозили зброю на Балкани.
Що стосується коридору, то рішення дозволити переліт авіації через державний простір України приймає Верховна Рада України. За мій час таких рішень не було. Було тільки прийнято рішення, коли через кордон проходила авіація, яка надавала допомогу у Афганістані.
Каже Олександр Стеценко. Разом із тим надалі ситуація може розвиватися за традиційною схемою. Усі очікуватимуть беззастережних доказів, але цього зазвичай бракує.
«Міністерство оборони України з цього приводу уповноважене заявити, що дійсно, в ці часи, в 1994 році український миротворчий підрозділ виконував завдання у зазначеному районі. Вони стосувались суто миротворчої тематики. Відбувалося виконання завдань під егідою ООН, і факти, на які посилається радіо “Свобода” за підсумками свого інтерв’ю з провідним співробітником нідерландського Інституту військової документації не мають під собою жодних підстав. Україна в ці часи не передавала в районі Боснії ніяких озброєнь.»
У свою чергу начальник озброєння Збройних Сил України генерал Олександр Стеценко був менш категоричним:
«Звинувачувати й говорити можна скільки хочеш, але у кожному випадку треба розбиратися. Ми пунктуально розбиралися, коли йшла мова про поставку в Ірак наших станцій “Кольчуга”. Це питання треба вивчити й розібратися в цьому. Зразки техніки, які на сьогоднішній день є в Україні, абсолютно однакові у 60 країнах світу. Звідки вони прийшли, ніхто не знає.»
Цікаво, що сам генерал Стеценко у період 1994-1995 років був командуючим протиповітряної оборони України, тобто мав достеменно знати, чи виділяла Україна повітряні коридори для літаків з Ірану, які, як стверджують фахівці з Нідерландів, нелегально перевозили зброю на Балкани.
Що стосується коридору, то рішення дозволити переліт авіації через державний простір України приймає Верховна Рада України. За мій час таких рішень не було. Було тільки прийнято рішення, коли через кордон проходила авіація, яка надавала допомогу у Афганістані.
Каже Олександр Стеценко. Разом із тим надалі ситуація може розвиватися за традиційною схемою. Усі очікуватимуть беззастережних доказів, але цього зазвичай бракує.