Образ німця у кінострічці "17 миттєвостей весни" – погляд із Німеччини
Прага, 8 травня 2002 – У річницю закінчення Великої вітчизняної війни телебачення завжди демонструє теле-епопею "17 миттєвостей війни". Уже понад 30 років ця стрічка є найпопулярнішим на колишніх радянських теренах серіалом про Другу світову війну. Двічі його показало телебачення колишньої Німецької Демократичної Республіки, але, західним німцям жодного разу так і не пощастило побачити Штірліца.
А шкода - пише німецький щоденник "Франкфуртер Рундшау".
У той час, як колишній співробітник спецслужб Володимир Путін у розмові з відомим німецьким теле-ведучим може говорити про свою любов до Німеччини, його інший колега не цікавить німецького глядача. Мова йде про полковника КДБ Штірліца, героя радянського телевізійного серіалу "17 миттєвостей весни". Німецький щоденник "Франкфуртер Рундшау" висловлює жаль із приводу того, що стрічку не бачив німецький глядач, адже вона демонструє Німеччину очима росіян. Деякі німецькі риси виглядають у фільмі справді огидно – зазначає газета, але творці все ж намагалися подати факти об’єктивно й точно.
"Франкфуртер Рундшау" пише, що росіянам не подобаються фільми, зняті в популярному жанрі "воєнної комедії", вони не бачать у війні приводу для глузування. Німецький оглядач нагадує, що Радянський Союз втратив у цій війні понад 20 мільйонів, а герой війни маршал Жуков завжди попереджав, що не слід ставитися до противника, як до збіговиська ідіотів, інакше перемога дорого обійдеться. Таким чином, "17 миттєвостей війни", на думку щоденника, у 1973 році стали однією з перших радянських стрічок, де людськими рисами наділено не лише окремих німецьких борців опору, а й фігури крупних нацистів. Один – упертий і цілеспрямований, інший – холодний цинік, але в жодному випадку не як тупиця, який лишень може вигукувати: "хайль Гітлер".
Та й самого героя Макса Отто фон Штірліца зобразили бездоганним німцем із виключно позитивними рисами. Цим дуже вдало скористалися російські політ-технологи у травні 99 року – веде далі німецький щоденник. Тоді впливовий у Росії часопис "Власть" вмістив на обкладинці фотографію актора В’ячеслава Тихонова у формі СС, а знизу напис "Президент-2000". Це, на думку газети, означало, що російські виборці, згідно з опитуванням громадської думки, після непередбачуваного Єльцина бажають собі спокійного правителя. У березні наступного року росіяни обрали президентом офіцера КДБ, цнотливого на німецький манер.
І нарешті, "Франкфуртер Рундшау" пише: якщо політик зміг скористатися кінострічкою, то це говорить про популярність "17-ти миттєвостей весни". І незважаючи на показ нічних бомбардувань, стрічка вийшла затишною й близькою. А комфортні пивні, де з’являється Штірліц, пробуджують у глядачів симпатії до німецького стилю.
У той час, як колишній співробітник спецслужб Володимир Путін у розмові з відомим німецьким теле-ведучим може говорити про свою любов до Німеччини, його інший колега не цікавить німецького глядача. Мова йде про полковника КДБ Штірліца, героя радянського телевізійного серіалу "17 миттєвостей весни". Німецький щоденник "Франкфуртер Рундшау" висловлює жаль із приводу того, що стрічку не бачив німецький глядач, адже вона демонструє Німеччину очима росіян. Деякі німецькі риси виглядають у фільмі справді огидно – зазначає газета, але творці все ж намагалися подати факти об’єктивно й точно.
"Франкфуртер Рундшау" пише, що росіянам не подобаються фільми, зняті в популярному жанрі "воєнної комедії", вони не бачать у війні приводу для глузування. Німецький оглядач нагадує, що Радянський Союз втратив у цій війні понад 20 мільйонів, а герой війни маршал Жуков завжди попереджав, що не слід ставитися до противника, як до збіговиська ідіотів, інакше перемога дорого обійдеться. Таким чином, "17 миттєвостей війни", на думку щоденника, у 1973 році стали однією з перших радянських стрічок, де людськими рисами наділено не лише окремих німецьких борців опору, а й фігури крупних нацистів. Один – упертий і цілеспрямований, інший – холодний цинік, але в жодному випадку не як тупиця, який лишень може вигукувати: "хайль Гітлер".
Та й самого героя Макса Отто фон Штірліца зобразили бездоганним німцем із виключно позитивними рисами. Цим дуже вдало скористалися російські політ-технологи у травні 99 року – веде далі німецький щоденник. Тоді впливовий у Росії часопис "Власть" вмістив на обкладинці фотографію актора В’ячеслава Тихонова у формі СС, а знизу напис "Президент-2000". Це, на думку газети, означало, що російські виборці, згідно з опитуванням громадської думки, після непередбачуваного Єльцина бажають собі спокійного правителя. У березні наступного року росіяни обрали президентом офіцера КДБ, цнотливого на німецький манер.
І нарешті, "Франкфуртер Рундшау" пише: якщо політик зміг скористатися кінострічкою, то це говорить про популярність "17-ти миттєвостей весни". І незважаючи на показ нічних бомбардувань, стрічка вийшла затишною й близькою. А комфортні пивні, де з’являється Штірліц, пробуджують у глядачів симпатії до німецького стилю.