Васильківська справа
Васильків, 14 січня 2002 - Громада Василькова, що на Київщині, відвоювала ще один щабель на шляху поступу до демократії і народовладдя: Верховний Суд України відмінив вирок Васильківського народного суду і ухвалив негайно звільнити з-під варти юриста, активіста Українського народного руху, правозахисника Леоніда Ковальчука, якого торік було ув’язнено на три з половиною роки за сфабрикованою справою “про незаконне володіння зброєю”.
Історія Леоніда Ковальчука - яскрава і водночас трагічна сторінка у розвитку демократичних процесів на Київщині. Вона тісно пов’язана зі справою незаконного усунення від обов’язків всенародно обраного міського голови Василькова Валерія Поповича, якому ті ж судові інстанції Василькова інкримінували зловживання службовим становищем, і якого невдовзі суд сусідньої області виправдав за відсутності складу злочину.
Тепер ось “васильківська Феміда”, котра виконувала прямі вказівки голови облдержадміністрації Анатолія Засухи та його дружини нардепа Тетяни Засухи і не зважала на дух і букву закону, одержала чергового гучного ляпаса.
Леоніда Ковальчука, котрий був організатором громадського об’єднання “Київщина – без Засух!” і який звинуватив міську владу Василькова у фальсифікації виборів міського мера, виправдано.
У п’ятницю Леонід Ковальчук все ще перебував у виправно-трудовій колонії Загального режиму № 59, що в Піщанському районі Вінницької області. Рідні Ковальчука повідомили, що він у медичній частині колонії. Мимоволі закралася підозра, що його вирішили перед тим, як випустити на волю, “підгодувати”.
Хоч, як це не дивно, зважаючи на українську дійсність, я помилився. Ось що зазначив про своє перебування у медичній частині колонії Леонід Ковальчук:
“Це абсолютне добросовісне ставлення медперсоналу до виконання своїх обов’язків. Це зовсім інші умови, ніж я мав на Лук’янівці.”
Наша пильна увага до долі Леоніда Ковальчука була висвітлена у матеріалах програм “Україна регіональна”, “Права людини-українська реальність”, яку веде наш колега Сергій Набока. Ці передачі, за словами Леоніда Ковальчука, допомагали йому навіть за гратами.
Про подальший розвиток подій довкола “Васильківської справи” ми будемо повідомляти.
Історія Леоніда Ковальчука - яскрава і водночас трагічна сторінка у розвитку демократичних процесів на Київщині. Вона тісно пов’язана зі справою незаконного усунення від обов’язків всенародно обраного міського голови Василькова Валерія Поповича, якому ті ж судові інстанції Василькова інкримінували зловживання службовим становищем, і якого невдовзі суд сусідньої області виправдав за відсутності складу злочину.
Тепер ось “васильківська Феміда”, котра виконувала прямі вказівки голови облдержадміністрації Анатолія Засухи та його дружини нардепа Тетяни Засухи і не зважала на дух і букву закону, одержала чергового гучного ляпаса.
Леоніда Ковальчука, котрий був організатором громадського об’єднання “Київщина – без Засух!” і який звинуватив міську владу Василькова у фальсифікації виборів міського мера, виправдано.
У п’ятницю Леонід Ковальчук все ще перебував у виправно-трудовій колонії Загального режиму № 59, що в Піщанському районі Вінницької області. Рідні Ковальчука повідомили, що він у медичній частині колонії. Мимоволі закралася підозра, що його вирішили перед тим, як випустити на волю, “підгодувати”.
Хоч, як це не дивно, зважаючи на українську дійсність, я помилився. Ось що зазначив про своє перебування у медичній частині колонії Леонід Ковальчук:
“Це абсолютне добросовісне ставлення медперсоналу до виконання своїх обов’язків. Це зовсім інші умови, ніж я мав на Лук’янівці.”
Наша пильна увага до долі Леоніда Ковальчука була висвітлена у матеріалах програм “Україна регіональна”, “Права людини-українська реальність”, яку веде наш колега Сергій Набока. Ці передачі, за словами Леоніда Ковальчука, допомагали йому навіть за гратами.
Про подальший розвиток подій довкола “Васильківської справи” ми будемо повідомляти.