Розмови про створення на Донеччині інформаційної бази Донецької регіональної еліти, яку журналісти ще називають Донецьким кланом, точилися давно

Розмови про створення на Донеччині інформаційної бази Донецької регіональної еліти, яку журналісти ще називають Донецьким кланом, точилися давно
Донецьк, 10 січня 2002 - Але офіційно про інформаційні апетити Донецька на прес-конференції вперше розповів заступник Донецького губернатора Олександра Гурбич.

На запитання журналістів щодо начебто створеного на Донеччині так званого медіа –голдингу Олександр Гурбич спочатку образився, а потім зазначив:

“Що ви розумієте під створенням медіа-голдингу :фінансову групу, об’єднання газет? Я зізнаюсь: перший медіа- голдинг я створив 10 років тому - асоціацію “Донбасполіпрес”, до якої увійшли всі газети, засновані органами влади Донецької області. І сьогодні їх у ній 61.”

За логікою виходить, якщо був перший / а не єдиний холдинг/, мабуть був і другий. Пан Гурбич визнав це, заявивши:

“Два роки тому я казав, що назріла ідея перетворення цілої низки ЗМІ регіону в певне об’єднання, яке ґрунтується на економічних, свого роду ідеологічних, а головне – на певних регіональних принципах свого існування. Це питання, як ви знаєте, упродовж 2000-2201 років вирішене.”

Мабуть,Донецький губернатор мав не увазі зміну більшістю впливових обласних газет власників, якими стали структури, наближені до президента, наприклад, створення на базі трьох ТРК телемережі під назвою “ТРК Україна”.

За словами Олександра Гурбича, ця ідея визрівала 10 років, але була низка перешкод, які за цей час були подолані.

Сьогодні “ТРК Україна” покриває всю область і за деякими параметрами перевершує те, що за радянських часів називалось “ Першим каналом”. Чергова ідея, яка визріла в коридорах Донецької влади, - створення центру інформаційних технологій. Мету організації цього інституту віце-губернатор пояснив так:

“Донецький регіон – надзвичайний регіон, який за останні 50 років реально ставав на шлях відродження, але деякі причини примушували починати знову і знову. Такий центр міг би вирішити цілу низку питань: від підготовки кадрів для роботи у ЗМІ до постійного вивчення громадської думки.”

Як бачимо, донецькій владі набридло використовувати московських чи київських “піарщиків” у період виборчих компаній і вона вирішила вирощувати своїх власних.