Навколо ртуті з київського “Радикалу” - оглдяд преси і веб-сайтів
Київ, 23 жовтня 2001 - Уже кілька днів тема “була чи ні аварія на заводі “Радикал” не сходить з перших сторінок преси. Спочатку публікації переконували в тому, що нічого особливого не сталося, на заводі відбувається планове вивезення ртуті й підстав для тривоги немає. Міністерство надзвичайних ситуацій розповсюдило спростування повідомлень окремих ЗМІ про екологічну катастрофу. У той сам час російська преса стверджувала протилежне, а телебачення навіть показало людей у масках і скафандрах, які лопатами вичерпують розлиту ртуть. Після вихідних українські ЗМІ знову повернулися до теми “Радикала”, намагаючись з”ясувати істину.
22 жовтня міністр охорони довкілля і ядерної безпеки Сергій Курикін, який водночас є й лідером Партії зелених, частково підтвердив на прес-конференції інформацію про екологічну аварію на заводі “Радикал”, про те, що 100 тонн рідкого металу зібрано і наголосив, що процес контролюється. Міністерство екології найближчим часом виділить 600 тисяч гривень для знезараження, переробки й вивезення токсичних речовин, у тому числі ртуті, з території заводу “Радикал”. А для того, щоб з”ясувати реальну загрозу потрапляння ртуті й інших токсинів у грунтові води, необхідно 800 тисяч гривень, які міністерство виділити не зможе.
Одне з найпопулярніших інтернет-видань - “Україна сьогодні” - оприлюднила повідомлення начальника оперативно-рятувальної служби Харкова, відділення якої зараз працює на заводі, Юрія Куліша, про те, що в перші дні аварійних робіт концентрація ртуті на території заводу перевищувала норму в 50 разів, а сьогодні – у тридцять.
Газета “День” за 23 жовтня у статті Анни Телюк “Радикального вирішення поки що немає”, підкреслює резонансність подій на заводі й зазначає, що “загальна вартість демонтажу й ліквідації підприємства обійдеться державі у 15 млн. гривень”.Газета “Вечірні вісті” у вівторок пропонує статтю “Чи встигнуть зупинити ртуть, яка рухається до Дніпра?”. І зауважує, що ще місяць тому повідомляла про забруднення території заводу у зв”язку з недосконалістю його технологій.
Кілька міських та обласних київських газет тему оминають. А “всеукраїнська ранкова” “Кієвскій вєстнік”, посилаючись на УНІАН, стверджує, що “жодної небезпеки немає”. І критикує росій
ське видання “Лєнта-Ру”, яке зіславшись на “Ізвєстія”, цитую “розповсюдило інформацію про витікання десятків тонн ртуті на території заводу “Радикал”, через що Києву нібито загрожує екологічна катастрофа”. Газета наголошує на тому, що міністерство надзвичайних ситуацій спростувало повідомлення деяких ЗМІ про катастрофу, а київський мер О.Омельченко прокоментував ситуацію як “прояв інформаційного тероризму”. ”Київ-експрес” у статті “Ртуть з “Радикала” може добратися до Дніпра, або Ртутне озеро над Києвом”, ставить ряд питань, відповідей на які поки що не існує. Зокрема й питання про причини та наслідки того незрозумілого, що відбувається навколо ТОВ “Радикал”.
“Кієвскіє вєдомості” у статті Миколи Пацери “Ртутний оскал “Радикала” резюмують: “В історії з заводом “Радикал” залишається багато темних плям. Але вже тепер зрозуміло, що це підприємство – типовий приклад техногенного катаклізму, що насувається”.
Отже, нічого абсолютно конкретного, зрозумілого і втішного засоби масової інформації не пропонують. Принаймні, на сьогодні.
22 жовтня міністр охорони довкілля і ядерної безпеки Сергій Курикін, який водночас є й лідером Партії зелених, частково підтвердив на прес-конференції інформацію про екологічну аварію на заводі “Радикал”, про те, що 100 тонн рідкого металу зібрано і наголосив, що процес контролюється. Міністерство екології найближчим часом виділить 600 тисяч гривень для знезараження, переробки й вивезення токсичних речовин, у тому числі ртуті, з території заводу “Радикал”. А для того, щоб з”ясувати реальну загрозу потрапляння ртуті й інших токсинів у грунтові води, необхідно 800 тисяч гривень, які міністерство виділити не зможе.
Одне з найпопулярніших інтернет-видань - “Україна сьогодні” - оприлюднила повідомлення начальника оперативно-рятувальної служби Харкова, відділення якої зараз працює на заводі, Юрія Куліша, про те, що в перші дні аварійних робіт концентрація ртуті на території заводу перевищувала норму в 50 разів, а сьогодні – у тридцять.
Газета “День” за 23 жовтня у статті Анни Телюк “Радикального вирішення поки що немає”, підкреслює резонансність подій на заводі й зазначає, що “загальна вартість демонтажу й ліквідації підприємства обійдеться державі у 15 млн. гривень”.Газета “Вечірні вісті” у вівторок пропонує статтю “Чи встигнуть зупинити ртуть, яка рухається до Дніпра?”. І зауважує, що ще місяць тому повідомляла про забруднення території заводу у зв”язку з недосконалістю його технологій.
Кілька міських та обласних київських газет тему оминають. А “всеукраїнська ранкова” “Кієвскій вєстнік”, посилаючись на УНІАН, стверджує, що “жодної небезпеки немає”. І критикує росій
ське видання “Лєнта-Ру”, яке зіславшись на “Ізвєстія”, цитую “розповсюдило інформацію про витікання десятків тонн ртуті на території заводу “Радикал”, через що Києву нібито загрожує екологічна катастрофа”. Газета наголошує на тому, що міністерство надзвичайних ситуацій спростувало повідомлення деяких ЗМІ про катастрофу, а київський мер О.Омельченко прокоментував ситуацію як “прояв інформаційного тероризму”. ”Київ-експрес” у статті “Ртуть з “Радикала” може добратися до Дніпра, або Ртутне озеро над Києвом”, ставить ряд питань, відповідей на які поки що не існує. Зокрема й питання про причини та наслідки того незрозумілого, що відбувається навколо ТОВ “Радикал”.
“Кієвскіє вєдомості” у статті Миколи Пацери “Ртутний оскал “Радикала” резюмують: “В історії з заводом “Радикал” залишається багато темних плям. Але вже тепер зрозуміло, що це підприємство – типовий приклад техногенного катаклізму, що насувається”.
Отже, нічого абсолютно конкретного, зрозумілого і втішного засоби масової інформації не пропонують. Принаймні, на сьогодні.