Чи відповідає Конституції України Статут Міжнарожного кримінального суду?
Київ, 21 серпня 2001 - Можливо саме завдяки зусиллям засобів масової інформації і сучасним електронним технологіям зв’язку, мільйони людей в усьому світі, а переважно - у розвинутих країнах Заходу, дізналися про страшні злочини останніх десятирічь. Жахливі кадри розкопок могил жертв етнічних чисток в колишній Югославії і геноциду в Руанді, відеосвідчення вцілілих жертв піночетівських тортур тощо надали надзвичайного стимулу ідеї створення Міжнародного суду для покарання людей, винних у вчиненні найжахливіших злочинів проти миру, людства і людяності. Лише за 50 років після Нюрнберзького процесу ООН утворила спеціальні Міжнародні кримінальні суди для покарання винних у вчиненні військових злочинів в колишній Югославії і Руанді. Одночасно зі створенням спеціальних Міжнародних трибуналів правозахисна організація "Міжнародна Амністія" розпочала всесвітню кампанію за створення постійно діючого Міжнародного кримінального суду.
Міжнародний рух проти безкарності переміг попри шалений опір диктаторських режимів, а також, як не дивно, деяких демократичних країн – наприклад США, які ні за що не погоджувалися віддавати своїх громадян під можливу юрисдикцію наднаціональних структур. 17 липня 1998 року на спеціальній дипломатичній конференції у Римі було ухвалено Статут Міжнародного кримінального суду. Згідно з договором, Міжнародний кримінальний суд почне діяти, коли 60 країн ратифікують його Статут. Наразі це зробили 35 держав.
На виконання Указу Президента України Римський Статут було підписано від імені нашої держави 20 січня 2000 року і практично негайно після підписання Статут було направлено для ратифікації до Верховної Ради Україні. Та невдовзі з’ясувалося, що позиція української влади дивовижним чином зазнала кардинальних змін. 13 лютого цього року в момент, коли пристрасті довкола звинувачень Леоніда Кучми і його найближчого оточення у причетності до зникнення і можливого вбивства журналіста Георгія Гогадзе здавалося - досягли свого апогею, Президент раптово спрямував до Конституційного суду подання, в якому поставив під сумнів відповідність Статуту Міжнародного кримінального суду Основному Законові України. Підкреслимо, що не Верховна Рада, яка на той момент мала розглянути документ, а саме президент Кучма, який раніше санкціонував підписання Статуту, висловив зауваження щодо його конституційності.
Під час засідання Конституційного Суду, представник Міністерства юстиції Леонід Єфіменко назвав до десятка “елементів неконституційності”, які на думку гаранта захисту прав і свобод людини в Україні унеможливлювали ратифікацію Статуту Міжнародного кримінального суду. Зазначимо, що фактично вперше в історії засідань Конституційного Суду України в залі діаметрально протилежні позиції зайняли представники однієї гілки державної влади, конституційність Римського Статуту захищав у суді представник Міністерства закордонних справ Андрій Праведник. Заслухавши суддю-доповідача Миколу Козюбру, та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд в своєму висновку фактично визнав юридично нікчемними переважну більшість президентських аргументів про неконституційність Статуту Міжнародного кримінального суду.
Так зокрема, попри аргументи Президента Кучми, у висновку Конституційного Суду наголошується, що “Міжнародний кримінальний суд не може бути віднесений до надзвичайних і особливих судів, створення яких не допускається відповідно до частини п'ятої статті 125 Конституції України”. Відповідаючи на обгрунтовані побоювання Президента, що з ратифікацією Римського Статуту буде відкрито шлях до притягнення до відповідальності найвищих посадовців держави, які відповідно до національного законодавства користаються правом недоторканості, Конституційний Суд України зауважив, що “недоторканність певної категорії посадових осіб – це не їхній привілей; вона пов'язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції України і міжнародно-правових зобов'язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів України, Президента України, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності”. Так само не зважив Конституційний суд і на аргументи Президента про неможливість передачи українських громадян Кримінальному суду. У висновку Конституційного Суду зазначено, що термін “передача”, який вживається в Статуті в розумінні “доставляння особи до Суду”, принципово відрізняється від терміну “видача”, яка характеризується доставлянням особи в іншу державу.
Завершуючи огляд рішення Конституційного Суду, зазначу, що було визнано такими, що суперечить Конституції України лише кілька речень преамбули та статті 1 Статуту, за якими "Міжнародний кримінальний суд ... доповнює національні органи кримінальної юстиції". Зважаючи на таке рішення правозахисна організація “Міжнародна Амністія” уже закликала українську владу якнайшвидше розпочати процедуру внесення змін і доповнень до Конституції України, та якнайшвидше ратифікувати Римський Статут Міжнародного кримінального суду. Залишається лише сподіватися, що цей заклик правозахисників буде почутий.
Міжнародний рух проти безкарності переміг попри шалений опір диктаторських режимів, а також, як не дивно, деяких демократичних країн – наприклад США, які ні за що не погоджувалися віддавати своїх громадян під можливу юрисдикцію наднаціональних структур. 17 липня 1998 року на спеціальній дипломатичній конференції у Римі було ухвалено Статут Міжнародного кримінального суду. Згідно з договором, Міжнародний кримінальний суд почне діяти, коли 60 країн ратифікують його Статут. Наразі це зробили 35 держав.
На виконання Указу Президента України Римський Статут було підписано від імені нашої держави 20 січня 2000 року і практично негайно після підписання Статут було направлено для ратифікації до Верховної Ради Україні. Та невдовзі з’ясувалося, що позиція української влади дивовижним чином зазнала кардинальних змін. 13 лютого цього року в момент, коли пристрасті довкола звинувачень Леоніда Кучми і його найближчого оточення у причетності до зникнення і можливого вбивства журналіста Георгія Гогадзе здавалося - досягли свого апогею, Президент раптово спрямував до Конституційного суду подання, в якому поставив під сумнів відповідність Статуту Міжнародного кримінального суду Основному Законові України. Підкреслимо, що не Верховна Рада, яка на той момент мала розглянути документ, а саме президент Кучма, який раніше санкціонував підписання Статуту, висловив зауваження щодо його конституційності.
Під час засідання Конституційного Суду, представник Міністерства юстиції Леонід Єфіменко назвав до десятка “елементів неконституційності”, які на думку гаранта захисту прав і свобод людини в Україні унеможливлювали ратифікацію Статуту Міжнародного кримінального суду. Зазначимо, що фактично вперше в історії засідань Конституційного Суду України в залі діаметрально протилежні позиції зайняли представники однієї гілки державної влади, конституційність Римського Статуту захищав у суді представник Міністерства закордонних справ Андрій Праведник. Заслухавши суддю-доповідача Миколу Козюбру, та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд в своєму висновку фактично визнав юридично нікчемними переважну більшість президентських аргументів про неконституційність Статуту Міжнародного кримінального суду.
Так зокрема, попри аргументи Президента Кучми, у висновку Конституційного Суду наголошується, що “Міжнародний кримінальний суд не може бути віднесений до надзвичайних і особливих судів, створення яких не допускається відповідно до частини п'ятої статті 125 Конституції України”. Відповідаючи на обгрунтовані побоювання Президента, що з ратифікацією Римського Статуту буде відкрито шлях до притягнення до відповідальності найвищих посадовців держави, які відповідно до національного законодавства користаються правом недоторканості, Конституційний Суд України зауважив, що “недоторканність певної категорії посадових осіб – це не їхній привілей; вона пов'язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції України і міжнародно-правових зобов'язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів України, Президента України, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності”. Так само не зважив Конституційний суд і на аргументи Президента про неможливість передачи українських громадян Кримінальному суду. У висновку Конституційного Суду зазначено, що термін “передача”, який вживається в Статуті в розумінні “доставляння особи до Суду”, принципово відрізняється від терміну “видача”, яка характеризується доставлянням особи в іншу державу.
Завершуючи огляд рішення Конституційного Суду, зазначу, що було визнано такими, що суперечить Конституції України лише кілька речень преамбули та статті 1 Статуту, за якими "Міжнародний кримінальний суд ... доповнює національні органи кримінальної юстиції". Зважаючи на таке рішення правозахисна організація “Міжнародна Амністія” уже закликала українську владу якнайшвидше розпочати процедуру внесення змін і доповнень до Конституції України, та якнайшвидше ратифікувати Римський Статут Міжнародного кримінального суду. Залишається лише сподіватися, що цей заклик правозахисників буде почутий.