Амністія
Київ, 7 серпня 2001 - З 5 липня в Україні почав діяти закон “Про амністію”. За формальними ознаками під дію закону підпадає майже 30 тис. осіб, засуджених до позбавлення волі. З них понад 15 тисячам передбачається замінити невідбуту частину покарання на умовне засудження з іспитовим строком, а 2 тисячам – скоротити строк позбавлення волі. На думку фахівців, чергова амністія є палицею з двома кінцями. З одного боку амністія гуманізує процес відбуття покарання, з другого - продукує цілу низку проблем.
В першу чергу амністія поширюється на осіб, що скоїли нетяжкі злочини, а також на неповнолітніх, вагітних жінок, дітей-інвалідів, осіб похилого віку. Наразі українські в”зниці переобтяжені особами, засудженими на невеликі строки, тобто за ті злочини, що не становлять значної суспільної небезпеки. За даними держдепартаменту з питань виконання покарань, на сьогоднішній день у місцях позбавлення волі перебуває майже кожний четвертий, засуджений на строк до трьох років за нетяжкі злочини. У цьому випадку амністія дозволяє хоч трохи “розвантажити” вщент переповнені в’язниці. Як стверджують співробітники держдепартаменту з питань виконання покарань, практика застосування амністії свідчить, що вона не призведе до ускладнення криміногенної ситуації у державі. У минулому році, наприклад, повторні злочини скоїли лише 0.9 відсотка звільнених з місць позбавлення волі за амністією. В той же час під дію закону підпадають особи, хворі на активну форму туберкульозу, тому медики занепокоєні можливим спалахом цієї хвороби у суспільстві.
Крім того, експерти зазначають, що в державі відсутні умови для соціальної адаптації звільнених осіб. За даними держдепартаменту з питань виконання покарань, в Україні діють більше двадцяти реабілітаційних центрів для амністованих. Щоправда, дістати їхні координати – марна справа. В обласних і районних довідкових телефони цих центрів не зафіксовані. Один з таких притулків донедавна діяв на Львівщині. Як повідомили радіо “Свобода” у Бродівській райдержадміністрації, нещодавно у цього реабілітаційного центру забрали телефон, і, взагалі, у цьому приміщені наразі розташовується інша організація.
Через брак роботи і житла самі амністовані не дуже поспішають залишати в’язниці. Опинившись на волі, без належної матеріальної і психологічної підтримки, вони приречені знову стати на шлях злочину. Страх перед волею у деяких зеків пов’язаний ще з однією проблемою: тим ув’язненим, котрі скоїли нетяжкі злочини, покарання замінять на умовне. Це означає, що після виходу з в’язниці за людиною будуть спостерігати відповідні служби, а за скоєння нею низки дрібних злочинів, покарання буде більш суворим – до 10 років. Тому ті особи, яким сидіти залишилось уже небагато, не дуже поспішають полишати смердючі камери і виходити на волю.
В першу чергу амністія поширюється на осіб, що скоїли нетяжкі злочини, а також на неповнолітніх, вагітних жінок, дітей-інвалідів, осіб похилого віку. Наразі українські в”зниці переобтяжені особами, засудженими на невеликі строки, тобто за ті злочини, що не становлять значної суспільної небезпеки. За даними держдепартаменту з питань виконання покарань, на сьогоднішній день у місцях позбавлення волі перебуває майже кожний четвертий, засуджений на строк до трьох років за нетяжкі злочини. У цьому випадку амністія дозволяє хоч трохи “розвантажити” вщент переповнені в’язниці. Як стверджують співробітники держдепартаменту з питань виконання покарань, практика застосування амністії свідчить, що вона не призведе до ускладнення криміногенної ситуації у державі. У минулому році, наприклад, повторні злочини скоїли лише 0.9 відсотка звільнених з місць позбавлення волі за амністією. В той же час під дію закону підпадають особи, хворі на активну форму туберкульозу, тому медики занепокоєні можливим спалахом цієї хвороби у суспільстві.
Крім того, експерти зазначають, що в державі відсутні умови для соціальної адаптації звільнених осіб. За даними держдепартаменту з питань виконання покарань, в Україні діють більше двадцяти реабілітаційних центрів для амністованих. Щоправда, дістати їхні координати – марна справа. В обласних і районних довідкових телефони цих центрів не зафіксовані. Один з таких притулків донедавна діяв на Львівщині. Як повідомили радіо “Свобода” у Бродівській райдержадміністрації, нещодавно у цього реабілітаційного центру забрали телефон, і, взагалі, у цьому приміщені наразі розташовується інша організація.
Через брак роботи і житла самі амністовані не дуже поспішають залишати в’язниці. Опинившись на волі, без належної матеріальної і психологічної підтримки, вони приречені знову стати на шлях злочину. Страх перед волею у деяких зеків пов’язаний ще з однією проблемою: тим ув’язненим, котрі скоїли нетяжкі злочини, покарання замінять на умовне. Це означає, що після виходу з в’язниці за людиною будуть спостерігати відповідні служби, а за скоєння нею низки дрібних злочинів, покарання буде більш суворим – до 10 років. Тому ті особи, яким сидіти залишилось уже небагато, не дуже поспішають полишати смердючі камери і виходити на волю.