Олександр Мартиненко для Радіо «Свобода»: “Спеціально іміджем президента, на жаль, ( чи так сталося) не займається ніхто... Цим займається він сам і допомагає, звичайно, сім’я”
Київ, 30 липня 2001 -
Юлія Жмакіна:
“Пане Мартиненко, хто займається іміджем Леоніда Кучми?”
Прес-секретар президента України Олександр Мартиненко:
“Спеціально іміджем президента, на жаль, ( чи так сталося) не займається ніхто. Цієї роботою займаються всі, хто працює в адміністрації, і так чи інакше має стосунок до виходу інформаційних матеріалів про президента у світ.
Але окремої людини, яка б цим займалася ( як я знаю, в деяких країнах), у нас немає.”
Юлія Жмакіна:
“А якщо говорити про імідж як зовнішні ознаки, а не інформаційні потоки?”
Олександр Мартиненко:
“Я розумію, мова йде про зовнішній вигляд президента? Такої служби немає. Цим займається він сам і допомагає, звичайно, сім’я.”
Юлія Жмакіна:
“Якщо немає окремою служби, то, принаймні, концептуально мінялися підходи до створення іміджу упродовж двох президентських термінів?”
Олександр Мартиненко:
“Питання дуже глибоке, у два слова не скажеш. Але я можу висловити свою точку зору. Все, що пов’язано з формуванням іміджу, з висвітленням діяльності президента, воно, звичайно, пов’язано з функцією, яку президент грає в той чи інший момент в суспільстві. Що я маю на увазі?
За ці роки було багато різних подій, було ухвалення Конституції, вибори. Головне, від чого відштовхуються ті, хто займається інформацією про президента, - це рішення, які ним ухвалюються, події, або, як кажуть журналісти, інформаційні приводи. Від цього залежить, яким має бути показаний президент світу: чи рішучим, якщо ухвалюється якесь рішення, чи більш аналітичним, якщо йде мова про зустрічі з політичними партіями. Ми виходимо від факту.
Це може правильно, може -ні, але це себе виправдовує. Нічого не створюється зверху, ніхто не формує імідж незалежно від того, що саме президент робить.”
Юлія Жмакіна:
“Яке рішення ухвалювалося щодо іміджу президента під час касетного скандалу?”
Олександр Мартиненко:
“Не можу сказати, що якесь рішення було ухвалене, підписане і випущене у світ.
Але, якщо згадувати всі ці екстремальні ситуації, можу поставити на один рівень сюди і президентську кампанію, (там теж було багато всього). Так от, після аналізу ситуації, команда , адміністрація президента може запропонувати якийсь стиль поведінки.
Справа журналістів аналізувати - може, і були помилки. Але я завжди пам”ятав про те, що ті люди, які президента критикували, для багатьох це була критика, яка переходила всі межі. Вона була засобом і створювала можливість стати ньюс-мейкером номер два ( номер один - президент - все одно буде). Тобто, наблизитися до уваги громадськості. Наприклад, під час передвиборчої кампанії було зроблено багато, аби президент подав у суд.
Ми знали, це все прораховано. Це б підняло ту людину в очах громадськості. Тому жодного позову не було.
Що ж стосується “касетного скандалу”, певний час – місяць- два –три - було намагання не допускати прямого втручання президента в цей скандал. Це правда, був такий хід. Наскільки він був виправданий, мені важко сказати, це питання аналізу.”
Юлія Жмакіна:
“Пане Мартиненко, хто займається іміджем Леоніда Кучми?”
Прес-секретар президента України Олександр Мартиненко:
“Спеціально іміджем президента, на жаль, ( чи так сталося) не займається ніхто. Цієї роботою займаються всі, хто працює в адміністрації, і так чи інакше має стосунок до виходу інформаційних матеріалів про президента у світ.
Але окремої людини, яка б цим займалася ( як я знаю, в деяких країнах), у нас немає.”
Юлія Жмакіна:
“А якщо говорити про імідж як зовнішні ознаки, а не інформаційні потоки?”
Олександр Мартиненко:
“Я розумію, мова йде про зовнішній вигляд президента? Такої служби немає. Цим займається він сам і допомагає, звичайно, сім’я.”
Юлія Жмакіна:
“Якщо немає окремою служби, то, принаймні, концептуально мінялися підходи до створення іміджу упродовж двох президентських термінів?”
Олександр Мартиненко:
“Питання дуже глибоке, у два слова не скажеш. Але я можу висловити свою точку зору. Все, що пов’язано з формуванням іміджу, з висвітленням діяльності президента, воно, звичайно, пов’язано з функцією, яку президент грає в той чи інший момент в суспільстві. Що я маю на увазі?
За ці роки було багато різних подій, було ухвалення Конституції, вибори. Головне, від чого відштовхуються ті, хто займається інформацією про президента, - це рішення, які ним ухвалюються, події, або, як кажуть журналісти, інформаційні приводи. Від цього залежить, яким має бути показаний президент світу: чи рішучим, якщо ухвалюється якесь рішення, чи більш аналітичним, якщо йде мова про зустрічі з політичними партіями. Ми виходимо від факту.
Це може правильно, може -ні, але це себе виправдовує. Нічого не створюється зверху, ніхто не формує імідж незалежно від того, що саме президент робить.”
Юлія Жмакіна:
“Яке рішення ухвалювалося щодо іміджу президента під час касетного скандалу?”
Олександр Мартиненко:
“Не можу сказати, що якесь рішення було ухвалене, підписане і випущене у світ.
Але, якщо згадувати всі ці екстремальні ситуації, можу поставити на один рівень сюди і президентську кампанію, (там теж було багато всього). Так от, після аналізу ситуації, команда , адміністрація президента може запропонувати якийсь стиль поведінки.
Справа журналістів аналізувати - може, і були помилки. Але я завжди пам”ятав про те, що ті люди, які президента критикували, для багатьох це була критика, яка переходила всі межі. Вона була засобом і створювала можливість стати ньюс-мейкером номер два ( номер один - президент - все одно буде). Тобто, наблизитися до уваги громадськості. Наприклад, під час передвиборчої кампанії було зроблено багато, аби президент подав у суд.
Ми знали, це все прораховано. Це б підняло ту людину в очах громадськості. Тому жодного позову не було.
Що ж стосується “касетного скандалу”, певний час – місяць- два –три - було намагання не допускати прямого втручання президента в цей скандал. Це правда, був такий хід. Наскільки він був виправданий, мені важко сказати, це питання аналізу.”