Генерал Марчук - засновник СБУ, чи таємний агент західних спецлужб?
Брюссель, 22 червня 2001 - Російський часопис «Известия» вже неодноразово робив сенсаційні повідомлення про причетність Генерала Марчука до організації касетного скандалу. А тепер у зв’язку з розплутуванням італійським антимафіозним комітетом справи про нелегальне надходження в 1993, 94-му роках української зброї на Балкани з’ясовуються інші факти, які ставлять колишнього КДБіста, засновника СБУ в не вельми зручне становище.
Як вдалось з’ясувати з поінформованих джерел, першому СБУшнику України було все відомо про махінації одеської нафтофірми «СИНТЕЗ», яка попри нафту нелегально переправляла, для хорватської поліції автомати, ракети і навіть установки «град». Але в той час - 1993, 1994-му, коли президентом України був Леонід Кравчук, а премєр міністром Юхим Звягільський (золоті часи для кримінального бізнесу) - Євген Марчук ще був сірим, слухняним коником, який дивився крізь пальці на все, що дозволяли собі робити можновладці.
Однак, як відомо, в «тихому болоті чорти водяться». Марчук виявився не таким вже й сірим і слухняним коником. Він таємно накоплював інформацію і, як говорять його деякі колишні підлеглі, «грубо порушуючи службову етику», за власною ініціативою «зливав» детальну інформацію про збройові оборудки «СИНТЕЗУ», «ПРОГРЕСУ», «Глобал Текнолоджіс Інтернешенлз» і навіть «СПЕЦЕКСПОРТу» спецслужбам держав НАТО. (Цікаво чи безкорисно?)
Бо наївно думати, що без чиєїсь наводки з Києва, кораблі НАТО затримали теплохід «Ядран Експрес» переповнений українською зброєю - це чистий випадок!!!
За деякими даними врешті-решт великі досьє по «комерції» «СИНТЕЗУ», «ПРОГРЕСУ» та інших сумнівних фірм особисто підготовлені Марчуком з’явилися в антимаіозному комітеті Італії, і які лягли в основу розслідування справи Жукова, Мініна, Ангерта та компанії.
Жуков і члени його групи вже дали покази про здійснення 18 перевезень зброї. Російські мас-медіа досить детально розповідали про тісні «ділові» зв’язки Жукова з «бізнесменом, народним депутатом українського парламенту Андрієм Деркачем (сином нещодавно зміщеного у зв’язку із касетним скандалом шефа СБУ).
Як зазначив одини із адвокатів Олександра ЖУКОВА, Андрій Деркач, який у 1994-1999 роках був радником Президента Кучми із зовнішньоекономічних питань, робив прямий і опосередкований тиск на Олександра Жукова, аби той дещо перепрофілював фірму «СИНТЕЗ» і став посередником між українською зброєвою фірмою «ПРОГРЕС» та українсько -панамським підприємством «ГЛОБАЛ ТЕКНОЛОДЖІС ІНТЕРНЕШНЛ», якою керує «панамець», «парагваєць», «грек», «ізраїльтянин» Дмитро Стрешинський.
Як зазначається в одному із конфеденційних листів СБУ від 12 лютого 1993 року за номером 369 тодішній шеф СБУ Євген Марчук, застерігав президента україни не співробітничати з фірмою «ГЛОБАЛ ТЕКНОЛОДЖІС ІНТЕРНЕШНЛ», оскільки вона має репутацію фірми -порушника правил торгівлі на міжнародному ринку озброєнь. Проте і попередній і нинішній президенти України проігнорували подібні застереження. (Про це свідчить інший «конфеденційний лист адміністрації президента від 19 лютого 1993 року за номером 203).
Мабуть це й підштовхнуло Марчука здати всю інформацію спецслужбам країн НАТО.
Про те, що українські спецслужби навели італійську поліцію на слід українсько -російських збройових ділків, шестеро з яких вже арештовано підтвердили міжнародній пресі в італійських провоохоронних органах. Причому СБУ і персонально Марчук одержали від італійських властей подяки.
Але тут стає незрозумілим , чому Служба Безпеки України разом з іншими українськими правоохоронними органами самі не протидіяли збройовій афері, а переклали свої обов’язки на плечі закордонних правоохоронців, і чому на відміну від західних правоохоронців іще не заарештували й не засудили жодного українського кримінального магната? (За виключенням хіба, що колишнього мера Ужгорода пана Ратушняка). Чому Павла Лазаренка затримують і судять в Швейцарії та США, Жердицького в Німеччині, Мініна, Жукова і компанію в Італії, а томи заведені на «комерційну» діяльність Волкова припадають пилом в Бельгії? Чому Ігор Бакай знаходиться на волі, якщо податкові органи, самі ж зазначали про його причетність до незаконних дій «НАФТОГАЗУ УКРАЇНИ»? Чому за 10 років незалежності України ще й досі не створено фінансової розвідки на кшталт «ГАФІ», яка існує у всіх цивілізованих країнах? До речі це питання стосується, впершу чергу, як голови так і секретаря РНБО. Адже створення міжнародного підрозділу «ГАФІ» дало б змогу на основі багатосторонніх домовленостей виявляти незаконні банківські рахунки і незаконні перекачування грошей нашими співвітчизниками? Інше питання ,чи це на користь можновладцям? Ні для кого також не є таємницею, що цілі бандитські угруповання з їх родинами переселяються на захід і в Україні до них нікому немає діла? Зате лідерам політичної опозиції, зокрема, Юлії ТИМОШЕНКО, Андрієві ШКІЛЮ білими нитками шиється кримінальна справа?
Як вдалось з’ясувати з поінформованих джерел, першому СБУшнику України було все відомо про махінації одеської нафтофірми «СИНТЕЗ», яка попри нафту нелегально переправляла, для хорватської поліції автомати, ракети і навіть установки «град». Але в той час - 1993, 1994-му, коли президентом України був Леонід Кравчук, а премєр міністром Юхим Звягільський (золоті часи для кримінального бізнесу) - Євген Марчук ще був сірим, слухняним коником, який дивився крізь пальці на все, що дозволяли собі робити можновладці.
Однак, як відомо, в «тихому болоті чорти водяться». Марчук виявився не таким вже й сірим і слухняним коником. Він таємно накоплював інформацію і, як говорять його деякі колишні підлеглі, «грубо порушуючи службову етику», за власною ініціативою «зливав» детальну інформацію про збройові оборудки «СИНТЕЗУ», «ПРОГРЕСУ», «Глобал Текнолоджіс Інтернешенлз» і навіть «СПЕЦЕКСПОРТу» спецслужбам держав НАТО. (Цікаво чи безкорисно?)
Бо наївно думати, що без чиєїсь наводки з Києва, кораблі НАТО затримали теплохід «Ядран Експрес» переповнений українською зброєю - це чистий випадок!!!
За деякими даними врешті-решт великі досьє по «комерції» «СИНТЕЗУ», «ПРОГРЕСУ» та інших сумнівних фірм особисто підготовлені Марчуком з’явилися в антимаіозному комітеті Італії, і які лягли в основу розслідування справи Жукова, Мініна, Ангерта та компанії.
Жуков і члени його групи вже дали покази про здійснення 18 перевезень зброї. Російські мас-медіа досить детально розповідали про тісні «ділові» зв’язки Жукова з «бізнесменом, народним депутатом українського парламенту Андрієм Деркачем (сином нещодавно зміщеного у зв’язку із касетним скандалом шефа СБУ).
Як зазначив одини із адвокатів Олександра ЖУКОВА, Андрій Деркач, який у 1994-1999 роках був радником Президента Кучми із зовнішньоекономічних питань, робив прямий і опосередкований тиск на Олександра Жукова, аби той дещо перепрофілював фірму «СИНТЕЗ» і став посередником між українською зброєвою фірмою «ПРОГРЕС» та українсько -панамським підприємством «ГЛОБАЛ ТЕКНОЛОДЖІС ІНТЕРНЕШНЛ», якою керує «панамець», «парагваєць», «грек», «ізраїльтянин» Дмитро Стрешинський.
Як зазначається в одному із конфеденційних листів СБУ від 12 лютого 1993 року за номером 369 тодішній шеф СБУ Євген Марчук, застерігав президента україни не співробітничати з фірмою «ГЛОБАЛ ТЕКНОЛОДЖІС ІНТЕРНЕШНЛ», оскільки вона має репутацію фірми -порушника правил торгівлі на міжнародному ринку озброєнь. Проте і попередній і нинішній президенти України проігнорували подібні застереження. (Про це свідчить інший «конфеденційний лист адміністрації президента від 19 лютого 1993 року за номером 203).
Мабуть це й підштовхнуло Марчука здати всю інформацію спецслужбам країн НАТО.
Про те, що українські спецслужби навели італійську поліцію на слід українсько -російських збройових ділків, шестеро з яких вже арештовано підтвердили міжнародній пресі в італійських провоохоронних органах. Причому СБУ і персонально Марчук одержали від італійських властей подяки.
Але тут стає незрозумілим , чому Служба Безпеки України разом з іншими українськими правоохоронними органами самі не протидіяли збройовій афері, а переклали свої обов’язки на плечі закордонних правоохоронців, і чому на відміну від західних правоохоронців іще не заарештували й не засудили жодного українського кримінального магната? (За виключенням хіба, що колишнього мера Ужгорода пана Ратушняка). Чому Павла Лазаренка затримують і судять в Швейцарії та США, Жердицького в Німеччині, Мініна, Жукова і компанію в Італії, а томи заведені на «комерційну» діяльність Волкова припадають пилом в Бельгії? Чому Ігор Бакай знаходиться на волі, якщо податкові органи, самі ж зазначали про його причетність до незаконних дій «НАФТОГАЗУ УКРАЇНИ»? Чому за 10 років незалежності України ще й досі не створено фінансової розвідки на кшталт «ГАФІ», яка існує у всіх цивілізованих країнах? До речі це питання стосується, впершу чергу, як голови так і секретаря РНБО. Адже створення міжнародного підрозділу «ГАФІ» дало б змогу на основі багатосторонніх домовленостей виявляти незаконні банківські рахунки і незаконні перекачування грошей нашими співвітчизниками? Інше питання ,чи це на користь можновладцям? Ні для кого також не є таємницею, що цілі бандитські угруповання з їх родинами переселяються на захід і в Україні до них нікому немає діла? Зате лідерам політичної опозиції, зокрема, Юлії ТИМОШЕНКО, Андрієві ШКІЛЮ білими нитками шиється кримінальна справа?