Державна програма детінізації економіки України. Що це таке?
Київ, 20 квітня 2001 - Поки противники уряду Ющенка щосили збирали підписи під вимогою заслухати питання про відповідальність Кабінету Міністрів за ситуацію в країні, у надрах вищого органу виконавчої влади тривала праця. Як буденно-рутинна, так і не зовсім така. Або зовсім не така. Бо ж язик не повертається назвати підготовку Державної програми детінізації економіки України чимось рутинним. Що ж це за Програма?
Наразі ми можемо вести мову тільки про робочий проект програми, розроблений фахівцями Кабміну й обговорюваний (поки що за зачиненими дверима) експертами-економістами. Але, як відзначив ще філософ Геґель, початок містить у “згорненому вигляді” всі подальші тенденції та перспективи. Отже, який вигляд має проект Програми детінізації економіки?
Починається він із визначення мети Програми, що полягає у суттєвому (конкретні цифри не зазначені) збільшенні обсягів офіційної економіки шляхом створення сприятливих умов для переходу економічної діяльності з тіньового сектору в офіційний і досягнення за рахунок цього зростання доходів населення, бюджетних інвестицій та зобов‘язань і зміцнення інституцій демократичного суспільства.
Справді-бо: нині тіньова економіка дає близько половини валового внутрішнього продукта і в ній “крутиться” аж 52% грошової маси. “Барони” тіньової економіки, таким чином, мають ресурси, аби суттєво впливати на політичні рішення в Україні.
У проекті, на жаль, відсутнє розрізнення різновидів тіньового капіталу. Тим часом експерти поділяють його, з певною мірою наближення, на “чорний” та “сірий”. “Чорний” – це капітал, котрий створюється у відверто кримінальному секторі економіки – скажімо, у виробництві і торгівлі наркотиками. Зрозуміло, що його леґалізувати не можна. Його слід безжально знищувати. “Сірий” капітал виникає там, де внаслідок податкового тиску чи рекету підприємці змушені “ховати” від влади реальні обсяги виробництва і реалізації, скажімо, ковбаси чи меблів.
Зрозуміло, що за створення сприятливих умов “сірий” капітал здебільшого охоче “перепливе” до леґального сектору економіки. Проект Програми передбачає низку заходів, спрямованиих на зниження податкового тиску, спрощення механізму оподаткування й дереґуляцію підприємництва. Йдеться у проекті і про інші заходи – наприклад, щодо протидії використанню фіктивних фірм, захисту прав власності чи збільшення прозорості приватизаційних процесів. Значне місце займають заходи з удосконалення процесів грошового обігу, боротьби з корупцією та неефективністю діяльності органів державної влади. Проте частина з цих заходів, принаймні поки що, виписана у проекті на декларативному рівні: “забезпечити”, “сприяти”, “створити”, – що дуже нагадує Продовольчу чи Житлову програму часів занепаду СРСР.
Там були гарні наміри – нагодувати всіх і кожній сім‘ї надати квартиру, але механізмів реалізації цих намірів не існувало. Щось схоже є і у проекті Програми детінізації економіки: яким чином уряд України зуміє, скажімо, вреґулювати питання власності в енергетиці без усунення з політичного життя олігархічних партій-холдингів, просто незрозуміло. А щоб подолати олігархів, мабуть, замало самої Програми. Потрібні реальні повноваження урядові – тому самому, який, до речі, ці самі олігархи укупі з комуністами планують відправити у відставку 19 квітня. Разом із іще не опрацьованою до кінця, ще недосконалою, але все ж таки бодай частково реальною Програмою детінізації економіки України.
Наразі ми можемо вести мову тільки про робочий проект програми, розроблений фахівцями Кабміну й обговорюваний (поки що за зачиненими дверима) експертами-економістами. Але, як відзначив ще філософ Геґель, початок містить у “згорненому вигляді” всі подальші тенденції та перспективи. Отже, який вигляд має проект Програми детінізації економіки?
Починається він із визначення мети Програми, що полягає у суттєвому (конкретні цифри не зазначені) збільшенні обсягів офіційної економіки шляхом створення сприятливих умов для переходу економічної діяльності з тіньового сектору в офіційний і досягнення за рахунок цього зростання доходів населення, бюджетних інвестицій та зобов‘язань і зміцнення інституцій демократичного суспільства.
Справді-бо: нині тіньова економіка дає близько половини валового внутрішнього продукта і в ній “крутиться” аж 52% грошової маси. “Барони” тіньової економіки, таким чином, мають ресурси, аби суттєво впливати на політичні рішення в Україні.
У проекті, на жаль, відсутнє розрізнення різновидів тіньового капіталу. Тим часом експерти поділяють його, з певною мірою наближення, на “чорний” та “сірий”. “Чорний” – це капітал, котрий створюється у відверто кримінальному секторі економіки – скажімо, у виробництві і торгівлі наркотиками. Зрозуміло, що його леґалізувати не можна. Його слід безжально знищувати. “Сірий” капітал виникає там, де внаслідок податкового тиску чи рекету підприємці змушені “ховати” від влади реальні обсяги виробництва і реалізації, скажімо, ковбаси чи меблів.
Зрозуміло, що за створення сприятливих умов “сірий” капітал здебільшого охоче “перепливе” до леґального сектору економіки. Проект Програми передбачає низку заходів, спрямованиих на зниження податкового тиску, спрощення механізму оподаткування й дереґуляцію підприємництва. Йдеться у проекті і про інші заходи – наприклад, щодо протидії використанню фіктивних фірм, захисту прав власності чи збільшення прозорості приватизаційних процесів. Значне місце займають заходи з удосконалення процесів грошового обігу, боротьби з корупцією та неефективністю діяльності органів державної влади. Проте частина з цих заходів, принаймні поки що, виписана у проекті на декларативному рівні: “забезпечити”, “сприяти”, “створити”, – що дуже нагадує Продовольчу чи Житлову програму часів занепаду СРСР.
Там були гарні наміри – нагодувати всіх і кожній сім‘ї надати квартиру, але механізмів реалізації цих намірів не існувало. Щось схоже є і у проекті Програми детінізації економіки: яким чином уряд України зуміє, скажімо, вреґулювати питання власності в енергетиці без усунення з політичного життя олігархічних партій-холдингів, просто незрозуміло. А щоб подолати олігархів, мабуть, замало самої Програми. Потрібні реальні повноваження урядові – тому самому, який, до речі, ці самі олігархи укупі з комуністами планують відправити у відставку 19 квітня. Разом із іще не опрацьованою до кінця, ще недосконалою, але все ж таки бодай частково реальною Програмою детінізації економіки України.