24 квітня виповнюється 693 роки від смерті останнього українського короля Юрія Першого
Київ, 20 квітня 2001 - Онук Данила Галицького та угорського короля Бели Четвертого, Юрій вже сімнадцяти років став князем Холмським та Белзьким. Він був одружений з Ярославною Суздальською, а після її смерті взяв шлюб із донькою польського князя Казимира Куявського Евфемією.
10 жовтня 1289 року помер берестейський князь Володимир, і мешканці Берестя, всупереч волі покійного, запросили Юрія на княжіння. Брат і спадкоємець Володимира Мстислав звернувся зі скаргою на дії Юрія до монгольських ханів Телебуга та Алгуя, які були свідками при укладанні заповіту. Відтак Юрій був змушений залишити Берестейщину.
1301 року Юрій успадкував від свого батька Лева Волинь, об’єднав з нею Галицьке князівство і переніс столицю держави до Володимира. Він коронувався за прикладом свого діда Данила і прийняв титул «король Русі, князь Волині».
1299 року митрополит Київський Максим переніс свою кафедру з Києва до Володимира на Клязьмі і потрапив там у залежність від влади місцевого князя. Тому Юрій звернувся до Константинопольського патріарха Атаназія та візантійського імператора Андроника з проханням перенести центр Київської митрополії до Володимира. Проте в результаті дворічних переговорів він домігся згоди Константинополя тільки на утворення окремої Галицької митрополії. Вона складалася з Володимирської, Галицької, Луцької, Перемиської, Туровської та Холмської єпархій і перебувала в юрисдикції Константинопольського патріарха. Першим митрополитом Галицьким став 1303 року грек Нифонт.
Наприкінці правління Юрія угорські феодали висували його претендентом на угорський престол, що, однак, не завадило їм захопити частину Закарпаття, яке входило до Галицько-Волинського королівства.
Останній український король Юрій Перший був, за свідченням літописця, «муж мудрий, ласкавий і для духовенства щедрий; за його правління Руська земля тішилася спокоєм і славилася своїм багатством». Він помер 24 квітня 1308 року.
10 жовтня 1289 року помер берестейський князь Володимир, і мешканці Берестя, всупереч волі покійного, запросили Юрія на княжіння. Брат і спадкоємець Володимира Мстислав звернувся зі скаргою на дії Юрія до монгольських ханів Телебуга та Алгуя, які були свідками при укладанні заповіту. Відтак Юрій був змушений залишити Берестейщину.
1301 року Юрій успадкував від свого батька Лева Волинь, об’єднав з нею Галицьке князівство і переніс столицю держави до Володимира. Він коронувався за прикладом свого діда Данила і прийняв титул «король Русі, князь Волині».
1299 року митрополит Київський Максим переніс свою кафедру з Києва до Володимира на Клязьмі і потрапив там у залежність від влади місцевого князя. Тому Юрій звернувся до Константинопольського патріарха Атаназія та візантійського імператора Андроника з проханням перенести центр Київської митрополії до Володимира. Проте в результаті дворічних переговорів він домігся згоди Константинополя тільки на утворення окремої Галицької митрополії. Вона складалася з Володимирської, Галицької, Луцької, Перемиської, Туровської та Холмської єпархій і перебувала в юрисдикції Константинопольського патріарха. Першим митрополитом Галицьким став 1303 року грек Нифонт.
Наприкінці правління Юрія угорські феодали висували його претендентом на угорський престол, що, однак, не завадило їм захопити частину Закарпаття, яке входило до Галицько-Волинського королівства.
Останній український король Юрій Перший був, за свідченням літописця, «муж мудрий, ласкавий і для духовенства щедрий; за його правління Руська земля тішилася спокоєм і славилася своїм багатством». Він помер 24 квітня 1308 року.