Арешт Мілошевича
Прага, 2 квітня 2001 – У центрі уваги західних коментаторів – арешт колишнього югославського диктатора Мілошевича. Цей крок Бєлграда американська преса пов’язує із прикінцевим терміном надання Югославії американської фінансової допомоги, яку президент Буш узалежнив від арешту Мілошевича.
Приміром, газета «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті пише з цього приводу: ще півроку тому мало хто міг би повірити, що Мілошевич незабаром втратить владу; ще менше людей могли б повірити, що він стане перед югославським судом у Бєлграді. Але, як вважає газета, арешт Мілошевича – це лише перший крок у напрямку, щоб поставити його перед міжнародним трибуналом в Гаазі за його злочини проти людяності і воєнні злочини. Тепер адміністрація США готова звільнити мільйони доларів допомоги для Югославії. Однак, як вважає газета, президент Буш і конгрес повинні виявити тиск на Бєлград і стримати головні суми допомоги аж до часу передання Мілошевича міжнародному судові в Гаазі.
Газета «Уолл стріт джорнел», теж у редакційній статті, підкреслює, що арешт Мілошевича був прямим наслідком установленого Сполученими Штатами прикінцевого терміну надання Югославії фінансової допомоги у 350 мільйонів доларів. Тепер було б доцільно, як вважає газета, дати можливість югославському судові самому зайнятися справою Мілошевича передусім за його фінансові зловживання. Це мало б розвіяти заяви прихильників Мілошевича про те, що він став жертвою політичних переслідувань. А саме так, на думку багатьох, могло б статися, якби Мілошевича відразу й безпосередньо передано судові в Гаазі, Тим часом, коли надійде відповідний час, пише на закінчення газета, президент Буш мав би установити новий ультимативний термін, який у майбутньому спрацює так само досконало, як цього разу.
Французька газета «Ле Монд» теж підкреслює, що наступним етапом покарання Мілошевича повинен стати суд над ним за війну на Балканах, яка велася в супроводі тортурів, грабежів, зґвалтувань та етнічних чисток. Ці чини, веде далі газета, були найдикішими на європейському континенті від часу закінчення другої світової війни. Саме за це 99-го року його звинувачено у воєнних злочинах і злочинах проти людяності. І саме тому Мілошевич повинен стати перед міжнародним трибуналом в Гаазі, створеним 93-го року з ініціативи ради безпеки ООН.
Британська газета «Файненшл таймс» теж схально відгукується про арешт Мілошевича, який відбувся без кровопролиття. Сербський уряд заслуговує на похвалу, пише газета, проте Сербія повинна усвідомити, що вона не отримає беззастережної підтримки з боку Заходу, якщо Мілошевич не стане перед міжнародним трибуналом за його воєнні злочини. На думку «Файненшл таймс», Європейський союз і США не повинні припиняти надання нагально потрібної політичної й економічної допомоги Бєлградові в очікуванні передання Мілошевича. Однак, дальша допомога повинна бути узалежнена від періодичних переглядів і від дальшого тиску на Бєлград, щоб змусити поставити колишнього диктатора перед судом.
Приміром, газета «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті пише з цього приводу: ще півроку тому мало хто міг би повірити, що Мілошевич незабаром втратить владу; ще менше людей могли б повірити, що він стане перед югославським судом у Бєлграді. Але, як вважає газета, арешт Мілошевича – це лише перший крок у напрямку, щоб поставити його перед міжнародним трибуналом в Гаазі за його злочини проти людяності і воєнні злочини. Тепер адміністрація США готова звільнити мільйони доларів допомоги для Югославії. Однак, як вважає газета, президент Буш і конгрес повинні виявити тиск на Бєлград і стримати головні суми допомоги аж до часу передання Мілошевича міжнародному судові в Гаазі.
Газета «Уолл стріт джорнел», теж у редакційній статті, підкреслює, що арешт Мілошевича був прямим наслідком установленого Сполученими Штатами прикінцевого терміну надання Югославії фінансової допомоги у 350 мільйонів доларів. Тепер було б доцільно, як вважає газета, дати можливість югославському судові самому зайнятися справою Мілошевича передусім за його фінансові зловживання. Це мало б розвіяти заяви прихильників Мілошевича про те, що він став жертвою політичних переслідувань. А саме так, на думку багатьох, могло б статися, якби Мілошевича відразу й безпосередньо передано судові в Гаазі, Тим часом, коли надійде відповідний час, пише на закінчення газета, президент Буш мав би установити новий ультимативний термін, який у майбутньому спрацює так само досконало, як цього разу.
Французька газета «Ле Монд» теж підкреслює, що наступним етапом покарання Мілошевича повинен стати суд над ним за війну на Балканах, яка велася в супроводі тортурів, грабежів, зґвалтувань та етнічних чисток. Ці чини, веде далі газета, були найдикішими на європейському континенті від часу закінчення другої світової війни. Саме за це 99-го року його звинувачено у воєнних злочинах і злочинах проти людяності. І саме тому Мілошевич повинен стати перед міжнародним трибуналом в Гаазі, створеним 93-го року з ініціативи ради безпеки ООН.
Британська газета «Файненшл таймс» теж схально відгукується про арешт Мілошевича, який відбувся без кровопролиття. Сербський уряд заслуговує на похвалу, пише газета, проте Сербія повинна усвідомити, що вона не отримає беззастережної підтримки з боку Заходу, якщо Мілошевич не стане перед міжнародним трибуналом за його воєнні злочини. На думку «Файненшл таймс», Європейський союз і США не повинні припиняти надання нагально потрібної політичної й економічної допомоги Бєлградові в очікуванні передання Мілошевича. Однак, дальша допомога повинна бути узалежнена від періодичних переглядів і від дальшого тиску на Бєлград, щоб змусити поставити колишнього диктатора перед судом.