Київ – У столиці презентували першу з двох книг про художницю Катерину Білокур. У виданні – колекція її робіт із музеїв та приватних колекцій. У другу книгу у видавництві «Родовід» обіцяють зібрати мистецтвознавчі дослідження. Кажуть, це буде перша збірка таких розвідок, донині їх ніхто в одному виданні не впорядковував.
Катерину Білокур зараховують у представниці так званого «наївного» мистецтва. Майстриня народного декоративного живопису не мала художньої освіти. І не могла її мати. Тоді, у 20-х роках минулого століття, від охочих професійно малювати у технікумах та академіях вимагали документ про закінчення «семирічки». Катерина Білокур, яка народилася і виросла у селі на Полтавщині і до школи не ходила, такого документа, звісно, не мала.
Водночас, попри відсутність освіти і належного мистецького середовища, Катерина Білокур відчайдушно прагнула слави художника, розповідає американська дослідниця Дженіфер Кан. За її словами, з листів Білокур помітно, що художниця мріяла про те, щоб її роботи визнали професіонали.
«Художників-самоучок часто хвалять, зокрема, за те, що вони не прагнуть продажу своїх робіт і їхнього визнання нащадками. Але з листів Катерини Білокур ми бачимо, що їй не подобалось, що її називали народною художницею або примітивістом. Вона хотіла бути художником з великої літери», – додає Дженіфер Кан.
Досі не впорядковані дослідження доробку художниці – видавництво
До першої книги з майбутнього двотомника «Катерина Білокур. Мистецька заповідь» увійшла частина листування художниці з мистецтвознавцем Стефаном Таранушенком, а також колекції її робіт, зокрема з Яготинської картинної галереї та Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
До червня цього року у видавництві хочуть презентувати другу книгу з двотомника про Катерину Білокур.
«Здається, що всі ми знаємо, хто така Катерина Білокур. Але структурно багато досліджень не зроблено. І ми думаємо, що в другій книжці ми деякі прогалини закриємо», – каже директор видавництва «Родовід» Лідія Лихач.
Друга книга, обіцяють у видавництві, складатиметься саме з досліджень мистецтвознавців та спогадів очевидців про те, чим жила і як творила Катерина Білокур. Наприклад, про мрії художниці мати квартиру у Києві і про те, як вона у 1947 році з цією мрією попрощалася. Бо відповіла відмовою на пропозицію одного з секретарів ЦК Компартії намалювати портрет Йосипа Сталіна.