Як РФ «звільняла» Донбас: міста Сходу, які стер з лиця землі російський наступ

Будинки, де живе лише дощ і вітер. Садочки, де немає дітей і вихователів. Школи, де не вчать. Лікарні, де ніхто і нікому не допомагає. Вулиці, де немає кому поспішати у справах, бо і самих справ вже немає. Тут обвуглено все, від бетону до дерев, що стоять майже у цілковитій тиші – її переривають лише стрілянина з вибухами та цвірінькання птахів, які дивом не розлетілися. Такі тепер десятки українських міст, сіл та селищ Сходу, які знищив російський наступ.

«Де ви були 8 років, поки бомбили Донбас?» – цей наратив у різних варіаціях російська пропаганда запустила після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Він мав створити хибне уявлення про нібито симетричність та обґрунтованість дій агресора та виправдати їх. Наратив цей міцно вкоренився як у російських державних та прокремлівських медіа, так і в соцмережах.

Нещодавно світ облетіли нові кадри руїн Бахмуту, опублікованого The New York Times. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) показує 5 міст Донбасу – якими вони були вісім років під час гібридної агресії Росії. І на що їх перетворило російське «звільнення».

___________________________________________________________________________

ПОПАСНА

• заснована: 1878 року
• кількість жителів на початок 2022 року: близько 20 тисяч осіб
• кількість жителів за останніми даними: близько 200 осіб (*дані Попаснянської МВА станом на 17 квітня 2023 року)

Попасна – невелике місто на Луганщині неподалік адмінмежі з Донецькою областю. Після гібридного вторгнення Росії у 2014 році Попасна два з половиною місяці була в окупації. Як розповідав голова Попаснянської райдержадміністрації (грудень 2014 – жовтень 2016) Роман Власенко, під час звільнення українські військові фактично не використовували важке озброєння.

Центральна площа Попасної, 16 червня 2018 року

Наступні роки місту довелось час від часу потерпати від російських ударів з-за лінії розмежування з окупованою частиною області. Та попри це Попасна активно розвивалась.

За словами Власенка, відновити житло та об’єкти соціальної інфраструктури вдалося за два роки: у 2015–2017 роках місту вдалося залучити близько 200-300 млн грн інвестицій.

Святкування Дня Незалежності України в Попасній у 2018 році

Діти під час святкування Дня Незалежності України в Попасній у 2018 році – на їхніх футболках написи «Луганщина – це Україна»

Росія під час повномасштабного вторгнення стерла Попасну з лиця землі. Війська держави-агресора поливали місто щільним артилерійським вогнем, у другій половині квітня почалися вуличні бої. 8 травня 2022 року українські військові відійшли від міста на підготовлені позиції.

Російські військові у вже зруйнованій ними і окупованій Попасній, 26 травня 2022 року

Зруйнована церква в окупованій РФ Попасній, 14 липня 2022 року

Окупанти заявляли про недоцільність відновлення Попасної, а в березні 2023-го підтвердили знищення міста «документально» – його виключили зі списку населених пунктів, повідомила Луганська обласна військово-цивільна адміністрація. Навколишні населені пункти колишнього району підпорядкували найближчим захопленим містам.

___________________________________________________________________________

РУБІЖНЕ

• засноване: 1895 року
• кількість жителів на початок 2022 року: близько 55 тисяч осіб
• кількість жителів (дані на 31.05.2023): невідома (*за даними луганського журналіста Олексія Артюха, у всьому Сєвєродонецькому районі на початку травня 2023 року жили близько 40 тисяч осіб)

Рубіжне розташоване на лівому березі річки Сіверський Донець неподалік Сєвєродонецька і Лисичанська. Як і більшість міст сходу, мав потужну промисловість – там працювали понад 30 підприємств.

Основними галузями була хімічна та паперова. А ще там розташовувалась панчішна мануфактура – саме там виробляли, зокрема, популярні шкарпетки Dodo Socks (підприємство вдалося евакуювати, воно працює у Львові).

Свято-Успенський храм у Рубіжному, 3 травня 2015 року

Спорткомплекс у Рубіжному, 3 травня 2015 року

У 2014-му місто було в окупації чотири місяці. Після звільнення українськими військовими Рубіжне опинилось доволі далеко від лінії фронту. Саме тому чимало жителів, бізнесів на навчальних закладів після створення Росією маріонеткового угруповання «ЛНР» перебралися саме сюди. Рубіжне отримало чимало інвестицій, вже з 2016 року зріс обсяг виробництва.

Готель «Радянський», Рубіжне, 1 квітня 2016 року

Коли Росія почала повномасштабне вторгнення, війська агресора швидко просунулися до Рубіжного – вже у березні 2022-го в місті тривали бої. Російські війська використовували всю наявну артилерію і день за днем нищили місто, за чотири місяці від нього лишились самі руїни.

Рубіжне після окупації російськими військами навесні-влітку 2022 року

Окуповане Рубіжне, 12 липня 2022 року

Українські військові з важкими боями врешті були змушені відійти. Рубіжне перебуває в російській окупації з 12 травня 2022 року. Розповіді місцевих мешканці та зняті ними фото і відео у місті свідчать про те, що Росія не займається відновленням захопленого міста.

Зруйновані будівлі, комунікації, об'єкти інфраструктури стоять без змін. Максимум – неякісний косметичний ремонт від мігрантів з Середньої Азії. А ще окупанти масово завозять до міста бурятів із РФ, яких заселяють у більш-менш вцілілі квартири.

___________________________________________________________________________

БАХМУТ

• заснований: 1571 року
• кількість жителів на початку 2022 року: близько 70 тисяч осіб
• кількість жителів за останніми даними: 518 осіб (*дані Донецької ОВА станом на 31 травня 2023 року)

«Ворог знищив все. Сьогодні там лише земля і багато мертвих росіян. Наші захисники провели там потужну роботу. Ми дуже вдячні їм за це», – зазначив президент України Володимир Зеленський на саміті G7 під час зустрічі зі своїм американським колегою Джо Байденом 21 травня.

Бахмут – одне з найстарших та найбільш мальовничих міст Донбасу. Він мав потужну промисловість, нехарактерну для регіону: його візитівками були кам’яна сіль та шампанське.

Читайте також: Історія Бахмуту: від фортеці, солі та шампанського – до фортеці у війні РФ проти України

Місто розташовувалось доволі далеко від лінії розмежування під час АТО, тож вісім років війни і до масштабного вторгнення РФ продовжувало розвиватись. Також Бахмут прийняв чимало переселенців з окупованих та прифронтових населених пунктів.

На честь Дня Соборності в «ланцюг єднання» стали сотні жителів Бахмута, 22 січня 2018 року

Бахмут, 31 березня 2020 року

У липні 2022-го, після окупації великої агломерації в Луганській області (Сєвєродонецьк, Рубіжне та Лисичанськ), Росія зосередилась на спробах захопити Бахмут. Попри те, що за оцінками військових та експертів, це немає стратегічного і навіть тактичного сенсу, агресор докладає для цього максимум зусиль. Як заявив президент США Джо Байден на G7, ці спроби вартували РФ близько 100 тисяч солдатів, з яких 20 тисяч – вбитими.

Скільки снарядів та бомб застосував агресор, підрахувати складно. Однак на підставі фото, супутникових знімків та відео йдеться про тисячі боєприпасів.

У квітні командувач Східного угруповання військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський повідомив, що війська РФ використовують у Бахмуті тактику випаленої землі, як раніше у Сирії – «знищує будівлі та позиції ударами авіації і вогнем артилерії».

Будівля в центрі Бахмуту після удару російської армії, 26 грудня 2022 року

Хрест на могилі загиблого від російського обстрілу місцевого жителя у дворі житлового будинку, 12 квітня 2023 року

Бахмут 26 квітня 2023 року

Зняте з дрону відео Бахмуту минулого тижня вразило світ – місто лежить у руїнах, в якому неможливо впізнати його колишнього.

Але ЗСУ, як заявили у Міноборони України, продовжують контролювати його південно-західні околиці. Руйнувати там вже немає що, тому тепер російські війська рівняють руїни з землею.

АВДІЇВКА

• заснована: 1778 року
• кількість жителів на початок 2022 року: близько 32 тисяч осіб
• кількість жителів за останніми даними: 1753 особи (*дані Донецької ОВА на 31 травня 2023 року)

Авдіївка є одним із найстарших поселень на Донеччині, розташована майже впритул до Донецька – їхні околиці на відстані лише приблизно 6 кілометрів. Авдіївка була промисловим містом з понад десятком підприємств. Серед них і найбільший в Європі виробник коксу, сірчаної кислоти та міндобрив – Авдіївський коксохімічний завод.

Читайте також: ФАБи з «м’ясним валом»: як Росія намагається знищити Авдіївку (репортаж)

У 2014 році місто було під російською окупацією чотири місяці, поки сили АТО не відтіснили гібридні російські сили з міста. Впродовж наступних восьми років Авдіївка потерпала від обстрілів з окупованої території Донеччини. У 2015-му коксохім довелось законсервувати. Після активної фази бойових дій та численних ремонтів підприємство знову запрацювало. Місто відновлювалось, влада залучала інвестиції.

Авдіївський коксохім – 6 червня 2015 року

Авдіївський коксохім, 21 лютого 2017 року

Члени спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні фотографують зруйнований будинок в Авдіївці після потужного обстрілу бойовиками гібридних сил РФ, 25 лютого 2017 року

Розтрощені 9-поверхівки на околиці Авдіївки після удару гібридних сил РФ, 24 березня 2016 року

Активісти та жителі Авдіївки готуються запустити повітряні кулі з українським прапором з нагоди Дня державного прапора, 23 серпня 2018 року

Концерт до Дня Незалежності в Авдіївці, 24 серпня 2020 року

Після повномасштабного вторгнення РФ посилила атаки на Авдіївку, намагаючись просунутись від західного краю Донецька через Авдіївку далі на агломерацію Костянтинівка – Краматорськ – Слов’янськ.

До березня 2023-го армія РФ повністю знищила інфраструктуру Авдіївки, повідомив начальник міської військової адміністрації Віталій Барабаш. Вже тоді у місті не лишалось жодної вцілілої будівлі, а вщент зруйнованим було 80% житлового фонду.

На коксохімі через обстріли російських військ, як розповідав виконувач обов’язків генерального директора коксохіму Юрій Кциненко, у квітні виробництво зупинили. На відміну від гарячої консервації у 2015-му, коли його можна було відновити будь-якої миті, цього разу довелось вдатися до холодної консервації. Це вперше в історії заводу, коли коксові батареї охолодили повністю.

Проте лишались люди, які забезпечували консервацію. 3 травня російські військові з «Градів» завдали удару по автостанції, де співробітники коксохіму після зміни чекали автобуси: щонайменше 10 людей загинули, близько 20 були поранені. У цьому ж місяці коксохім повністю законсервували.

Український поліцейський ховається перед палаючою будівлею після авіаудару військ РФ, 17 березня 2023 року

Авдіївка, 18 березня 2023 року

Школа в Авдіївці, 4 квітня 2023 року

Авдіївка, 4 квітня 2023 року

А російські війська досі продовжують атакувати Авдіївку. Місто продовжують утримувати українські військові.

___________________________________________________________________________

МАРІУПОЛЬ

• заснований: 1778 року
• кількість жителів на початок 2022 року: близько 425 тисяч осіб
• кількість жителів за останніми даними: невідома (*окупаційна влада заявляє про нібито 230 тисяч населення на травень 2023-го. Ця цифра викликає сумніви щонайменше через відсутність житла для такої кількості людей у зруйнованому місті. Крім того, за інформацією радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, Росія масово завозить до міста громадян РФ. За його даними, йдеться про щонайменше 40 тисяч осіб).

Маріуполь – портове місто на березі Азовського моря, мальовниче і з потужною промисловістю. Всі роки війни через своє розташування залишався однією зі стратегічних точок на фронті. У 2014 році місто два місяці було під російською окупацією. Після звільнення Маріуполь лишався прифронтовим містом – лінія розмежування проходила лише в кількох десятках кілометрів.

Наслідки ракетного обстрілу російськими гібридними силами мікрорайону «Східний» Маріуполя, що був здійснений 24 січня 2015 року. Тоді 29 людей загинуло і 92 були поранені

Наслідки ракетного обстрілу російськими гібридними силами мікрорайону «Східний» Маріуполя 24 січня 2015 року

Проте місто розвивалось і процвітало. У місті відбудовували пошкоджені будівлі і підприємства, промислові гіганти, серед них і порт, продовжували працювати, відкривались нові бізнеси, проводилися численні культурні фестивалі, концерти та виставки.

Мама з дитиною біля будівлі в Маріуполі, зруйнованого внаслідок бойових дій у 2014 році, 19 липня 2015 року

У Маріуполі розвернули найбільший державний прапор в Україні розміром 60 на 40 метрів на підтримку Єдиної України, 10 вересня 2016 року

Всеукраїнський фестиваль «Червона рута-2017» в Маріуполі

Турецька компанія відкрила завод з виробництва асфальту і початку ремонту доріг в Маріуполі, листопад 2017 року

Акція проти агресії Росії та блокади нею Азовського моря. Маріуполь, 28 листопада 2018 року

«Гогольфест-2019» у Маріуполі

Пляжний сезон у Маріуполі у 2020 році

«Азовсталь», 7 березня 2021 року

Марш до річниці визволення, Маріуполь, 13 червня 2021 року

З початком повномасштабного вторгнення армія Росії нищила місто з артилерії, скидала багатотонні авіабомби.

Українські рятувальники і волонтери несуть вагітну жінку, яка постраждала в результаті авіаудару російських військових по пологовому будинку та дитячій лікарні в Маріуполі, 9 березня 2022 року. Пізніше жінка з фото та ї дитина померли

Тіла загиблих цивільних кладуть у братську могилу на околиці Маріуполя, оскільки люди не можуть поховати своїх загиблих через сильний обстріл з боку російських військ, 9 березня 2022 року

Тіла людей, загиблих під час російського лікарні №3 в Маріуполі, 15 березня 2022 року

56-річна медсестра Світлана Савченко стоїть біля будівлі, зруйнованої обстрілами військ РФ, 30 березня 2022 року

Пошкоджені житлові будинки в результаті масштабного вторгнення Росії до України. Маріуполь, 3 квітня 2022 року

Маріуполь на супутниковому знімку Maxar Technologies, 9 квітня 2022 року

Могили загиблих мешканців Маріуполя просто між будинків, 10 квітня 2022 року

Маріуполь, 14 квітня 2022 року

«Азовсталь», 19 квітня 2022 року

Саме авіаударом РФ знищила драмтеатр, де, за різними оцінками, ховалися від 500 до 1200 мирних жителів. І це було зроблено, незважаючи на те, що перед і за будівлею вони великими білими літерами вивели слово «ДЕТИ», сподіваючись зупинити Росію від атаки.

Маріупольський драмтеатр, по якому РФ 16 березня 2022 року завдала авіаудару. Скріншот відео з дрону, знятого 10 квітня того ж року

За оцінками ООН, у місті знищено або пошкоджено близько 90% багатоповерхових житлових будинків та близько 60% приватних будинків. Росія окупувала Маріуполь у травні 2022 року. За рік окупації з нового у Маріуполі найбільше стало кладовищ, а зовсім не новобудов, як це показують у своїх матеріалах прокремлівські журналісти та блогери.

Перші повідомлення про братські поховання маріупольців почали з’являтися під час блокади міста навесні 2022-го. У квітні 2023-го Google оновив карти по Маріуполю в Google Maps. За словами радника мера міста Петра Андрющенка, міська влада вивчила нові мапи кладовищ міста і виявила нові ділянки масових поховань.

Читайте також: «Все більше нових могил». Кого ховають в Маріуполі?

Точну кількість загиблих за час російської блокади Маріуполя наразі встановити неможливо. За оцінками міськради, йдеться про щонайменше 22 тисячі людей.

Нові могили в селищі Старий Крим поблизу Маріуполя, 9 листопада 2022 року

___________________________________________________________________________

Це лише п’ять історій міст Сходу, які російське «звільнення» перетворило на привидів самих себе. Насправді їх набагато більше – під час наступу війська РФ розбили вщент Волноваху, Мар’їнку, Соледар, Вугледар на Донеччині, Кремінну, Золоте, Гірське в Луганській області. Ще десятки сіл та селищ. Набагато більше тих, яких від визначення «знищено» відділяє лише слово «майже».

По всій Україні станом на січень 2023 року зруйновані понад 170 тисяч житлових будинків, повідомили у Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України. Домівки втратили понад 3,5 млн українців (дані на серпень 2022-го).

За підрахунками Світового банку, вже за рік збройна агресія Росії завдала Україні збитків на понад 411 мільярдів доларів. Як зазначав прем’єр-міністр Денис Шмигаль у своєму повідомленні в телеграм-каналі 31 березня 2023 року, сума подвоїться після звільнення окупованих територій.

Втрати, які неможливо підрахувати – страждання, яких збройна агресія Росії завдала і продовжує завдавати українцям. Те, що в самій Росії називають «звільненням» України.