Війна в Україні закінчиться тоді, коли її закінчать українці, вважають західні експерти, інакше Путін буде вичікувати весь 2023 рік. Поки що жодна зі сторін війни не планує зупинятися, не видно навіть активного посередника, який би вірив у можливість мирної угоди, кажуть аналітики, яких запросив до дискусії американський Фонд Карнеґі. Також експерти не бачать можливості того, що Путін буде усунутий від влади, чи того, що західні країни відійдуть від своїх обіцянок підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно». Скільки ж ця війна може тривати?
Коли цього тижня президент України Володимир Зеленський запропонував Росії у час Різдва припинити бойові дії та вивести свої війська з України, небагато спостерігачів затамували дух в очікуванні, що президент Росії Володимир Путін припинить неспровоковану агресію. Категорична відповідь з Кремля надійшла вже наступного дня.
«Про те, що Росія може розпочати виведення військ з України до кінця поточного року, не може бути й мови», – сказав речник російського президента Дмитро Пєсков.
Путін або помре, намагаючись досягти своїх цілей, або намагатиметься, доки не помреЮджін Румер
На думку одного з провідних експертів Фонду Карнеґі, це означає, що Путін готовий вести війну з Україною та її народом, доки не досягне «свого бачення остаточної перемоги». У своїй нещодавній статті політолог Юджін Румер стверджує, що до цього веде «вся життєва траєкторія і послужний список» Путіна як лідера Росії. Тому, каже Румер, Путін «або помре, намагаючись досягти своїх цілей, або намагатиметься, доки не помре».
Але війна, яку Росія почала як «спецоперацію», що мала тривати кілька днів, або тижнів, уже триває близько десяти місяців. При цьому ані Україна, яка бореться за своє виживання, ані Захід, який допомагає їй відбити агресію, не збираються відступати, зауважують експерти.
Навпаки, як вважає експерт з питань Росії Ендрю Вайс із Фонду Карнеґі, Європа та США посилають нову зброю в Україну та постійно посилюють санкції. Тож, якщо вони не втратять фокусу уваги на Україні, а українці не вирішать здаватися, чого експерти не передбачають, конфлікт триватиме.
Чи громадська думка може зупинити Путіна?
На думку однієї з найвідоміших політичних оглядачів у Росії Катерини Шульман, події останніх тижнів – скасування щорічної пресконференції Путіна, президентського звернення до Держдуми, свідчать, що «справи не йдуть, як належить». Російська дослідниця, яка визнана в Росії іноземним агентом і тепер працює в Берліні, каже, що російський обиватель прийме будь-які пояснення, які йому запропонує влада. Він не зацікавлений продовжувати війну, бо боїться мобілізації, але не буде активно виступати проти агресії.
Мобілізація викликала в Росії загальнонаціональну панікуКатерина Шульман
«Влада, керівництво, почали цю війну, і вони повинні її закінчити, ми хотіли б закінчити, але ми не можемо, і не будемо нічого з цим робити, це їхня справа, нас це не повинно стосуватися, – підсумовує дослідниця суспільні настрої в Росії. – Тому мобілізація викликала таку загальнонаціональну паніку, бо це те, що раптом зламало стіну, як кажуть у театрі, і перетворило глядачів на акторів проти їхнього власного бажання».
Ендрю Вайс вважає, що хоча більшість росіян не підтримує війну активно, ті, що були мобілізовані, все ж допомогли армії втримати фронт, стабілізувати ситуацію на Донбасі та вийти з Херсону, і це – «те, що має значення».
Те, що з Росії виїхали сотні тисяч активних молодих людей, також зіграло на руку режиму – не буде багато активних супротивників режиму, які б підняли протести, вважає Вайс.
Тож він каже, що «не потрібно себе дурити» – якщо Путін не проводить багатогодинні пресконференції, як це робив Фідель Кастро, це не означає, що російський режим послаблюється до такої міри, що не зможе воювати.
Чи є в Росії опозиція?
На думку Аарона Девіда Міллера, який вів дискусію в Карнеґі, опозиції до Путіна немає не лише всередині країни, навіть поза Росією її немає, як показало нещодавнє зібрання російських політ-емігрантів у Берліні. Вбивство Бориса Нємцова, ув’язнення Олексія Навального позбавило опозицію потенційних лідерів.
Також і всередині режиму не виглядає, що зріє фронда, каже Ендрю Вайс. Бо, з одного боку, вони отримують найбільші привілеї від близькості до Кремля, а з іншого – просто бояться, каже Вайс.
Думка, що буде якийсь сміливець, який організує невелику групу людей, щоб знищити Путіна, це фантазіїЕндрю Вайс
«У Росії потрібно, щоб кілька людей випали з вікон, навіть якщо вони не відомі чи видатні, щоб надіслати повідомлення людям поблизу влади, що їм краще вважати, що вони говорять. Ніхто нікому не довіряє, немає інституційного механізму для спрямування невдоволення. А з іншого боку, якщо ви належите до цієї еліти, життя у вас непогане, і у ваших дітей також. Тому думка, що буде якийсь сміливець, який організує невелику групу людей, щоб знищити Путіна, це фантазії», – каже Вайс.
Катерина Шульман також вважає, що ризик для будь-якого представника еліти, який спробує змінити владу, значно переважає сьогоднішні вигоди від збереження статусу-кво.
Коли можна чекати змін?
На думку експертів, не маючи серйозних загроз всередині країни, Путін буде вичікувати, якщо зможе, весь 2023 рік.
Бо він сподівається розколоти Європу та США, розраховуючи, що в 2024 році американці виберуть іншого президента, і політика щодо підтримки України ослабне.
Але, на думку Шульман, ресурси Росії – не безмежні. Попри поставки іранської зброї, Москва не має жодного офіційного союзника. Тому рано чи пізно, система може почати давати тріщини. Вже з’являються неплатежі, якісь вказівки не виконуються, коли їх стане більше, на її думку, буде зрозуміло, що режим втрачає міцність.
Ендрю Вайс додає, що ключову роль у підтримці України відіграють США, і дуже важливо, щоб громадська думка не втрачала інтерес до цієї війни. Тому не можна допускати повідомлень, що військовий конфлікт може тривати два-три роки, чи більше. Такі прогнози, якби їх висловлювали офіційні особи, могли б призвести до зменшення підтримки України, попереджає Вайс.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Путін їде до Лукашенка: чого очікувати? ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Міна уповільненої дії, закладена під Росією». Як Путін розуміє «мир» з Україною?