23 вересня Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило, що розвідникам вдалося здійснити чергову евакуацію українських громадян з Афганістану. Повідомлялося, що завдяки операціям ГУР Україна увійшла у десятку країн Європи за кількістю евакуйованих з Афганістану осіб.
Втім, нічого не повідомлялося про те, з якими труднощами довелося стикнутися українським розвідникам, коли ті прибули у повністю підконтрольний «Талібану» Афганістан. Операція затягнулася на тиждень, за який вона декілька разів наближалася до повного колапсу. Так сталося, кажуть учасники операції, через важко прогнозовану поведінку «Талібану».
Під час переговорів талібам не сподобалося кольорове оформлення списку осіб, яких Україна прагнула евакуювати. Журналіст-розслідувач Майкл Швіртц з The New York Times поспілкувався з учасниками операції і дізнався, чому так сталося.
«Рано-вранці 16 вересня розвідники з ГУР готувалися до безстрашного стрибка в невідоме – подорожі в Кабул для евакуації майже сотні людей», – розпочинає свою розповідь Швіртц. Але перед тим, як вилетіти до Афганістану, розвідники мали здійснити ритуал, пише він, вони зібралися в кружечок та по черзі хильнули віскі з пляшки – для заспокоєння.
Того ранку літак відлетів у Кабул, проте незабаром розвідники були вимушені повернутися. Щойно вони приземлилися у аеропорту Кабулу, відразу виникла проблема, яку ГУР вирішити не в змозі. Таліби захотіли отримати офіційне звернення від українського уряду. Звернення до «Ісламського Емірату Афганістан».
«Вони б інтерпретували цей документ як офіційне визнання їхньої влади, а ми категорично відмовляємося це робити», – пояснює бригадний генерал Кирило Буданов, очільник ГУР.
Тож переговори тривали дистанційно аж до 19 вересня. Того дня літак знову прибув до Кабулу, а українці сіли з талібами за стіл переговорів, йдеться далі. Співрозмовники розвідників постійно змінювалися. Один із учасників операції вважає, що у цьому полягала найбільша складність операції. «Там не було ніякої владної ієрархії, кожна людина з якоюсь посадою вважає, що найкраще на всьому розуміється», – розповідає він Швіртцу анонімно.
Серед усіх проблем одна виявилася найбільш неочікуваною – колір тексту. Українська сторона надала перелік осіб до евакуації. Кожна сім’я виділялася окремим кольором. Це не влаштувало «Талібан», вони висунули неочікувану вимогу – документ має бути чорно-білим.
Один із офіцерів ГУР пояснив американському журналісту, чому так сталося: «Вони забороняють музику і мистецтво. А ми їм надсилаємо документ кольоровий – для них це якась порнографія».
Переговори тривали чотири дні, але майже зірвалися повністю 23 вересня. Тоді розвідникам дали 30 хвилин на відліт без усіх тих, кого вони намагалися вивезти. Невідомо, як саме вдалося вирішити цей конфлікт. Українська сторона лише повідомила, що їм допомагала Туреччина, Пакистан, Катар і посол республіканського афганського уряду в Києві Валі Монавар.
Увечері 24 вересня літак нарешті сів у «Борисполі». Вдалося евакуювати близько 100 осіб. Серед них – викладач мистецтва в Університеті Герату. Він знищив свою колекцію, аби та не дісталася талібам. На борту літака був також афганець, який навчався у США та працював у силових органах республіканського уряду. Його не евакуювали до США.
Операція завершилася так, як і почалася. Бригадний генерал Буданов почастував своїх підлеглих віскі, а Майкл Швіртц за цим спостерігав.