Вони малюють разом – додаток до пенсії та «переселенських» Валентина заробляє з мальованої кераміки. Пенсіонерка Валентина Любушкіна разом із онучкою Оленою виїхали з Харцизька Донецької області у 2014-му. У нині окупованому місті жінка мала двокімнатну квартиру, яку купила у 2009-му. За останні шість років Любушкіна з онукою переїжджали чотири рази, нині вони мешкають в орендованій квартирі. Бабуся та онука на 7-му році війни все ще мріють про власне житло та намагаються отримати відшкодування за двокімнатну квартиру. За рішенням суду, майже 60 тисяч євро їм винна Росія, але, звісно, ці гроші існують лише на папері.
Постійні переїзди
Любушкіни живуть у однокімнатній квартирі в одному зі спальних районів Кривого Рогу на Дніпропетровщині. Днями Олені виповнилося 13. Вона ходить до школи, малює, співає та шиє. Їхня велика кімната розділена шафою, аби в бабусі та онуки був особистий простір. На стінах висять Оленені малюнки, на робочому столі стоїть швейна машинка. В окремому кутку – стіл із фарбами та пензлями. Олена і бабуся малюють разом – додаткові гроші, окрім пенсії у трохи більше тьох тисяч гривень та «переселенських» виплат, Валентина Любушкіна заробляє з мальованої кераміки.
На маленькій кухні – техніка, куплена в кредит, квартирою походжає кіт Степан.
– Ми виїхали з Харцизька ще до того, як його обстріляли з артилерії. Обстріл був з боку Кіровського, там тоді стояли сепаратисти. Наш будинок також пошкодився. Після того ми жодного разу не поверталися додому, – розповідає Валентина Любушкіна.
Спочатку поїхали до Києва, де певний час жили у знайомих в окремій кімнаті. У столиці Оленка пішла у перший клас. Бабуся в цей час торгувала керамікою на Андріївському узвозі.
Коли із «сувенірним бізнесом» стало зовсім скрутно, Любушкіни переїхали до Перемишлянського району на Львівщині, де прожили кілька місцяів. Згодом перебралися у Волинську область – село Княгинок Луцького району. На цьому переїзди не завершилися – через кілька років вони удвох вирушили до Кривого Рогу.
Будинок, в якому жила Валентина у Харцьзьку
Онука не вважається переселенкою, бо не мала реєстрації
Значну частину свого життя Валентина Любушкіна прожила саме у Кривому Розі. Там до 2004-го працювала старшим слідчим у міліції. Після виходу на пенсію вирішила переїхати до мами у Харцизьк, де і купила квартиру. Розпочала ремонт.
Олена живе з бабусею від народження. Її батько, син Валентини, дочкою не займався, як і її рідна мати. Однак жоден із них не був позбавлений батьківських прав, а Валентина не мала над Оленою опікунства. Через це дівчина не отримувала жодних пільг від держави. Крім того, вона не мала жодної реєстрації, відповідно, після виїзду із окупованої території юридично не вважається переселенкою.
Валентина Любушкіна каже, що не могла вступати у конфлікт із сином, і лише зараз він готовий відмовитися від батьківства. Нині цю справу розглядає суд. Мати Оленки померла трохи більше місяця тому.
Дівчина ходить у місцеву школу, займається вокалом, бабусю називає мамою. З житлом у Кривому Розі допомогла тітка. Із родичів на окупованій території залишилася лише сестра, однак вони майже не спілкуються.
Олена
– Живемо, як на айсбергу – ні хвилини спокою. Дитина постійно питає, коли буде своє житло. Але поки що не схоже, що це станеться найближчим часом, – каже Любушкіна.
Поки Валентина Любушкіна не оформила опікунство, її онука навіть не може отримати безкоштовне харчування у школі.
– Буває, я за голову беруся, де взяти ці 15 гривень щодня.
Два виграні суди: Росія має виплатити 58 тисяч євро
На Волині Любушкіна певний час безкоштовно винаймала дві кімнати, але згодом власники припинили оренду. Переселенка зверталася до Виконавчого комітету Княгининівської сільської ради, аби їй надали соціальне житло, однак там відповіли – немає можливості.
У селі Маяки Луцького району Любушкіна, як переселенка, отримала земельну ділянку, але не мала коштів для будівництва. Каже, що земля приватизована, але продати її не може – не купують. Відповідно, місце заростає бурянами. Для будівництва жінці пропонували кредит, однак змоги його виплачувати також немає. Кілька місяців Валентина з онукою жили в офісі організації, де жінка працювала юристом.
Місцевий інтернат виділив матраси, привезли пару простиней і от ми стелили і спали
– Місцевий інтернат виділив матраси, привезли пару простиней і от ми стелили і спали. Потім під холодною водою милися, працювали. Але для дитини то були ненормальні умови – розповідає переселенка.
Її син покликав повернутися у Кривий Ріг, обіцяв допомагати. Валентина погодилася, але допомоги так і не дочекалася.
– Якби зараз ми мали гроші на будівництво, ми би повернулися на Волинь, – каже переселенка.
Якби зараз ми мали гроші на будівництво, ми би повернулися на Волинь
Любушкіна виграла дві судові справи щодо свого переселення. У 2017-му Луцький міськрайонний суд Волинської області юридично встановив, що жінка вимушено переселилася з окупованої частини Донецької області внаслідок збройної агресії Росії проти України. У 2019-му той самий суд ухвалив рішення про стягнення з Росії відшкодування моральної шкоди 35 тисяч євро та матеріальної на суму 23 тисячі євро. Звісно, цих коштів жінка не отримала.
Любушкіна переконана, що Україна мала достатньо коштів від іноземних донорів та міжнародних організацій, аби отримати компенсацію за втрачене житло.
Досі виплати грошової компенсації з державного бюджету постраждалим, які втратили житло через війну, не здійснювалися. Таку інформацію надають у Міністерстві тимчасово окупованих територій.
Але у вересні 2020-го Кабмін затвердив алгоритм, якого мають дотримуватися ті, хто має бажання отримати компенсацію. На ці гроші можуть розраховувати лише ті, хто мав житло на території, підконтрольній Україні. Валентина Любушкіна не належить до цього списку.
Механізму відшкодувань немає
У Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наголошуть, що ефективного механізму відшкодування пошкодженого чи втраченого майна на окупованих територіях досі немає. Там відсутні державні органи влади і неможливо обгрунтовано визначити розмір відшкодувань.
У міністерстві також зазначають, що не мають інформації щодо фактів отримання Україною коштів від міжнародних організацій та закордонних урядів протягом 2014-2020 років на виплату компенсації за втрачене, пошкоджене чи зруйноване житло. Відповідно до інформації, розміщеної на сторінці Кластеру з питань житла, непродовольчих товарів, підготовки до зими та інших базових інфраструктурних питань, за період 2014-2020 років міжнародними та національними гуманітарними організаціями надано допомогу на ремонт різного ступеня складності приблизно 202 000 домогосподарствам.
Заступниця міністра Інна Голованчук повідомила, що у квітні 2020-го року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль дав доручення кільком міністерствам та СБУ опрацювати справу за позовом Доценка О. А. до Держави України в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про порядок відшкодування за пошкоджене в наслідок терористичного акту майно.
У цій справі суд ухвалив рішення про те, що необхідно «сформувати єдину правозастосовчу практику у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень». Позивач вимагав відшкодування за пошкоджену комерційну нерухомість внаслідок обстрілу 24 січня 2015 року мікрорайону Східний міста Маріуполя.
Верховний Суд рекомендував Кабінету Міністрів України розробити спеціальний порядок відшкодування шкоди, завданої терористичним актом майну, процедуру виплати такого відшкодування та чіткі умови, необхідні для заявлення вимоги до держави про надання такого відшкодування. Поки що результатів опрацювання цієї ухвали немає.
Крім того, при Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин створили робочу групу, яка має розробити законопроект, що дозволить вирішити питання відшкодування збитків, завданих майну фізичних осіб.
Раніше, у 2018-му, створили Міжвідомчу комісію, що серед іншого готує пропозицій щодо формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав людини та консолідованих претензій України до Російської Федерації щодо реалізації її міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України. Ця комісія також має вирішувати питання компенсації для тих, хто втратив житло на тимчасово окупованих територіях. Однак, питання досі відкрите.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ: