Радіо Донбас.Реалії протягом 5-ти років свого мовлення відкриває для вас справжню культуру та історію Донеччини й Луганщини. Війна спонукала митців їхати на схід, допомагати запускати фестивалі й культурні простори, залучати дітей до театру і кіно, відроджувати музеї, яким нелегко через близькість бойових дій. Можливо, ви вже чули про фестиваль «З країни в Україну», Plan B, проєкт «Музей відкрито на ремонт» чи про переїзд «Гогольфесту» в Маріуполь. Ми розповідали вам про фестиваль «32 травня» у далекому Щасті, що стоїть просто впритул до окупованої території, про перемоги на міжнародних фестивалях докфільму «Школа №3» за участі школярів з Миколаївки та про наполегливість ветлікаря Андрія Тарамана, який розвиває український етномузей під Костянтинівкою. Завдяки виїзним ефірам взагалі відкрились такі далекі для центру і заходу країни точки на карті, про які без війни ніхто б, напевне, і не знав.
На жаль, пандемія перервала наші зустрічі. Перервала й багато культурний подій на сході. Напередодні Різдва Радіо Донбас.Реалії запропонувало співробітникам музеїв, розташованим неподалік лінії розмежування, зробити екскурсію віртуально. Ми попросили їх показати експонат, яким би їм хотілося поділитися під завершення року – а можливо, навіть такий, що асоціюється у них саме з 2020-м. Ось що ми дістали у відповідь.
Бахмутський краєзнавчий музей: сейф зі свого ж маєтку
«Найнесподіваніший експонат цього року – сейф марки Verstaen, виготовлений у Парижі на початку ХХ століття.
Потаємний сейф із кабінету Веніаміна Французова
Дістався він нам просто зі стіни музею під час ремонтних робіт. Будинок музею теж збудований на початку двадцятого століття як приватний особняк бахмутського купця Веніаміна Французова, засновника дротяно-цвяхового заводу, що в радянські часи отримав гучну назву «Перемога праці». Завод, змінюючи назви, більш-менш успішно працював до останнього часу. А в оселі його колишнього власника навесні 1919 року розташувався червоний штаб оборони міста на чолі з відомим більшовиком Артемом (Федором Сергеєвим, з 1924 до 2016 року місто за цим його партійним псевдонімом мало назву Артемівськ), трохи згодом – такий самий штаб, тільки білогвардійський, десятиліттям пізніше, у сталінські часи – штаб конвойного батальйону, який етапував в'язнів до ГУЛАГу, після Другої світової війни – геофізична експедиція, і, нарешті, з 1989 року – краєзнавчий музей, що намагається дослідити всі ці карколомні перетворення.
Виставка речей, знайдених під час ремонту музею
А сейф, прихований у стіні, пережив усі ці часи й дійшов до нас – на жаль, без дверцят і без сподіваного вмісту... Але реконструкція музейного комплексу триває, і, гадаємо, старовинна будівля подарує нам ще чимало своїх таємниць». Історією поділився Ігор Корнацький.
Маріупольський краєзнавчий музей: амулет з вепрячого ікла на місці першої домни «Азовсталі»
«Це дитячий амулет з ікла вепра у вигляді фігурки бика, 5500-5400 рр. до н.е. Маріупольський могильник доби неоліту (поховання № 101). Знайдений 1930 року (розкопки Миколи Макаренка) на місці першої доменної печі заводу «Азовсталь».
Суто особиста річ, яка слугувала господарю оберегом.
Тварину зображено у профіль: масивний тулуб з двома парами ніг, непропорційно велика, нахилена донизу голова з двома маленькими ріжками. Верхня лінія тулуба ледь увігнута, масивний підгрудок, живіт з різким кутом в задній третині.
Круглий отвір для підвішування – навпроти передніх кінцівок біля верхнього контуру виробу. Амулет в похованні знаходився біля черева дитини, а не на шиї чи кістках грудей. Таким чином, якщо він був до чогось прив’язаний, то радше до поясу, або знаходився в окремій сумочці, яка кріпилася до поясу».
Музей історії та етнографії греків Приазов'я «Сартана»: плужок з «вертепу» по-грецьки
«Це «алетр» – плужок, атрибут для новорічних колядок у греків Приазов’я. Знайдений на початку 20 століття жителями села Сартана (поселення засноване в результаті переселення греків з Криму, у перекладі з урумської мови – «жовте теля»: «сари» – жовтий, «тана» – теля).
Свято «Ай-Василя» у греків Приазов’я святкували з 13 на 14 січня. Дівчата ходили колядувати з мотузкою через плече, на яку нанизували калачики. Грошей дівчатам було прийнято не давати, тому їх пригощали печивом і калачиками, пізніше – цукерками.
Коли на небі появлялась перша зірка – виходили колядувати хлопці. Вони носили з собою плуг, і якщо хтось в домі не відчиняв їм дверей, йому в дворі робили борозну, й на ранок все село знало, що той хазяїн – скупий».
Подивіться наш мікросайт про греків Приазов'я
Клікніть, щоб відкрити